Рішення № 58871943, 06.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.16 Справа № 904/4156/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.З.О.Ф.", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості та компенсації за користування коштами за договором поставки

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № б/н від 24.05.16;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов №30/14-1 від 04.01.16.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.З.О.Ф." звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення основного боргу у розмірі 26520 грн., інфляційних втрат у розмірі 1379, 04 грн. та трьох відсотків річних у сумі 767, 26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 20 від 22.01.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.06.2016.

13.06.2016 відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.06.2016 розгляд справи було відкладено на 06.07.2016.

06.07.2016 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, у зв'язку з тим, що специфікацією № 2 до договору передбачено здійснення опати за товар на підставі пакету документів згідно п. 3.3 договору та акту приймання-передачі товару, натомість позивачем не надано відповідачеві оригінал рахунку-фактури на оплату поставленого товару. А тому, з урахуванням п. 2.7 договору, термін оплати товару збільшився на термін прострочення надання позивачем документів та на сьогоднішній день не настав.

06.07.2016 позивач подав клопотання про залучення до матеріалів справи рахунку-фактури від 26.05.2015 № &-0000018.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, надав усні пояснення у справі.

У судовому засіданні 06.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.З.О.Ф." (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 20 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товар у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.3 договору специфікації на поставку товару підписуються уповноваженими представниками обож сторін, скріплюються печатками сторін та є невід'ємними частинами (додатками) даного договору.

Ціна товару, який підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару (п. 2.1 договору).

25.05.2015 сторонами було складено та підписано специфікацію № 2 до договору, в якій вони погодили поставку муфти зубчастої МЗ-№14 у кількості 1 шт. на суму 53040 грн. (арк. с. 17).

Також, вищевказаною специфікацією сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі постачальником права власності на товар покупцю, на підставі пакету документів згідно умов договору та акту приймання-передачі товару по кількості та якості, підписаного сторонами на складі покупця.

Згідно з п. 2.7 договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У випадку, якщо сторони в специфікації встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником всіх документів, які підлягають наданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору. При простроченні надання таких документів термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що приймання-передача товару за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на товар, а за якістю та комплектністю згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність товару.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач, на підставі довіреності від 26.05.2015 № 396 (арк. с. 18), прийняв муфту зубчату на суму 53040 грн., що підтверджується видатковою накладною від 26.05.2015 № &-0000009, підписаною уповноваженими представниками сторін та актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 02.06.2015, підписаними обома сторонами (арк. с. 19, 22).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару на суму 26520 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 21.08.2015 № 1638 (арк. с. 23).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 26520 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою видатковою накладною та не надано доказів повної його оплати на суму 26250 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 26520 грн.

Твердження відповідача щодо ненастання строку оплати товару з посиланням на п. 2.7 договору, оскільки позивачем не надано відповідачеві оригінал рахунку, якто передбачено п. 3.3 договору, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.3 договору разом з товаром постачальник повинен надати покупцю, зокрема, оригінал рахунку-фактури.

Згідно з п. 5.2 договору приймання товару за кількістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.1965 № П-6, а за якістю та комплектністю відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 № П-7, з усіма змінами та доповненнями (далі - Інструкції).

В договорі не передбачено інший порядок передачі документів, ніж той, що вказаний в п. 3.3 договору, тобто разом з товаром, що поставляється, та не передбачено складання окремого документу про передачу вказаних документів, або обов'язкове надсилання їх на адресу покупця.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Тобто, у разі невиконання з боку позивача зобов'язання щодо передання документів, відповідач має право встановити розумний строк для їх передання або відмовитися від договору поставки та повернути товар продавцеві.

Згідно із п. 12 Інструкції приймання товару за кількістю виконується згідно транспортним та супроводжувальним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам та ін.) Відсутність зазначених документів або деяких з них не зупиняє приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну кількість продукції, у якому зазначається які документи відсутні.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що покупець має право повністю або частково відмовитись від прийняття та/або оплати товару у разі, якщо постачальником при поставці товару не дотримана будь-яка з вимог, передбачених пунктами 1.1, 3.3, 4.1 - 4.4 даного договору, а також в інших випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів виклику відповідачем представника позивача для приймання продукції та/або доказів пред'явлення відповідачем позивачеві претензії про відсутність необхідних документів, зокрема оригіналу рахунків-фактур, згідно Інструкції, відмови від прийняття продукції або повернення останньої відповідачем позивачу, згідно розділу 5 договору, сторонами до суду не надано, що свідчить про виконання продавцем свого обов'язку щодо надання відповідних документів.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 03.07.2015 по 20.08.2015 у розмірі 767, 26 грн. та інфляційні втрати за період липень 2015 року - березень 2016 року у сумі 1379, 04 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 766, 54 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних не було враховано, що 2016 рік має 366 днів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 896, 67 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано місяці, в яких мала місце дефляція.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1354, 78 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 62; ідентифікаційний код 00190911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.З.О.Ф." (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд. 61, оф. 45; ідентифікаційний код 32722866) основний борг у сумі 26520 грн., три відсотки річних у розмірі 766, 54 грн., інфляційні втрати у сумі 896, 67 грн. та 1354, 78 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.07.2016

Суддя ОСОБА_4