Рішення № 58871899, 06.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.16 Справа № 904/4163/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 57556, 83 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за дов. №1966 від 06.05.16

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквівес" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 38058, 75 грн. пені, 10363, 98 грн. трьох відсотків річних та 9134, 10 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 540-ПУ-УМТС від 12.02.2015 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.06.2016.

10.06.2016 відповідач надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.06.2016 розгляд справи відкладено на 06.07.2016.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 82).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 540-ПУ-УМТС (далі - договір).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 у справі № 904/10437/15 позовні вимоги ТОВ "Еквівес" до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення основного боргу у розмірі 761175, 06 грн. за договором № 540-ПУ-УМТС від 12.02.2015. Дане рішення було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2016.

Вищевказаним рішенням встановлено факт прострочення оплати відповідачем продукції на суму 761175, 06 грн. за видатковою накладною від 15.10.2015 № 1303 з 21.11.2015.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт постачання позивачем відповідачу продукції за вказаним договором не потребує повторного доведення, зокрема, і не потребує повторному доведенню факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем за даним договором.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 у справі № 904/10437/15, заборгованість у розмірі 761175, 06 грн. не сплачено.

У зв'язку з вищевикладеним, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 23.11.2015 по 06.05.2016 у розмірі 38058, 75 грн., три відсотки річних за період з 23.11.2015 по 06.05.2016 в розмірі 10301, 25 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9134, 10 грн. за період з 23.11.2015 по 06.05.2016.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (див. постанову Вищого господарського суду України від 31.08.2011 № 16/587-22/430 та Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

У пункті 7.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Господарський суд перевіривши нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме пеню у розмірі 38058, 75 грн., три відсотки річних у сумі 10301, 25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9134, 10 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 8, оф. 199; ідентифікаційний код 37502259) пеню у розмірі 38058, 75 грн., три відсотки річних у сумі 10301, 25 грн., інфляційні втрати у розмірі 9134, 10 грн. та 1378 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.07.2016

Суддя ОСОБА_2