Рішення № 58871876, 05.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.07.16 Справа № 904/3713/16

За позовом акціонерної компанії "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО", м. Харків

до публічного акціонерного товариства "АКБ "БАЗИС", м. Дніпро

про стягнення 5 439 327,15 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-16юр/4176 від 30.05.2016

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.2016

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерна компанія "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (надалі - Позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "АКБ "БАЗИС" (надалі - Відповідач) про стягнення 5 439 327,15 грн. за договором банківського рахунку №1272/3/4/18/08 від 18.08.2005.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 31.095.2016 розгляд справи був відкладений на 16.06.2016, в судовому засіданні 16.06.2016 оголошувалась перерва до 04.07.2016, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов договору банківського рахунку №1272/3/4/18/08 від 18.08.2005. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач долучив до позовної заяви наступні документи: договір банківського рахунку №1272/3/4/18/08 від 18.08.2005, довідку вих. №1606 від 17.09.2016, вимогу вих. №01-62юр/7258 від 21.09.2012, повідомлення вих. №05/01 від 08.01.2013 про акцептування вимог кредитора, заяву вих. №01-16юр/2461 від 29.03.2016 про закриття банківського рахунку та повернення грошових коштів.

Позивач керуючись нормами Господарського та Цивільного кодексів України, законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні просить стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 5 439 327,15 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, 30.05.2016 надав відзив на позовну заяву та клопотання про припинення провадження у справі. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на те, що банківська діяльність ПАТ "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" станом на 28.08.2012 завершена і банківські операції не проводяться, в період часу з 28.08.2012 по 21.10.2014 (тобто протягом дії ліквідаційної процедури) усі кошти, надходження яких пов'язано зі здійсненням ліквідатором ПАТ "АКБ "БАЗИС" ліквідаційної процедури, зараховувались саме на накопичувальний рахунок в Управлінні НБУ в Харківській області.

У судовому засіданні 04.07.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2005 акціонерна компанія "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (Позивач, Клієнт) та акціонерний комерційний банк "БАЗИС" (Відповідач, Банк) уклали договір банківського рахунку №1272/3/4/18/08 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався відкрити Клієнту поточний рахунок у національній валюті №260053011272, відповідно до Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої Постановою Правління національного банку України №492 від 12.11.2003, та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 10 років.

Відповідач, відповідно до умов Договору, а саме п. 2.3, зобов'язався належним чином виконувати умови цього договору (п. 2.3.2) та своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до нормативних актів про безготівкові розрахунки в господарському обігу України (п. 2.3.4).

Пунктом 2.3.3 Договору встановлений обов'язок Відповідача щомісяця нараховувати та сплачувати до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, Позивачу 2 % річних за користування тимчасово вільними коштами, що знаходяться на рахунку Позивача, та зараховувати їх на поточних рахунок Позивача № 260033031272 в Першій Харківській філії АКБ "Базис".

Згідно з довідкою Відповідача вих. №1606 від 17.09.2012 вихідні залишки грошових коштів, що знаходяться на рахунку АК "Харківобленерго", становлять 5 430 984,27 грн. та за користування тимчасово вільними коштами 29.08.2012 банком були нараховані за період з 31.07.2012 по 27.08.2012 відсотки в сумі 8 342,88 грн. Крім того, наявність вказаних коштів в сумі 5 430 984,27 грн. та нарахованих відсотків в сумі 8 342,88 грн., підтверджується випискою з особового рахунку № 260043021272.

23.08.2012 Правлінням Національного банку України була прийнята поставнова №357 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "АКБ "БАЗИС", відповідно до якої Національним банком України вирішено відкликати з 28.08.2012 банківську ліцензію, ініціювати процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "БАЗИС" та призначити ліквідатора.

21.09.2012 Позивач, в порядку ст. 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" подав до ліквідатора Відповідача вимогу вих. №01-62юр/7258 про повернення на рахунок АК "Харківобленерго" суми боргу в розмірі 7 337 913,99 грн., яка містить в тому числі і кошти, що обліковуються на поточному рахунку Позивача за Договором в сумі 5 430 984,27 грн. та відсотки річних за користування тимчасово вільними коштами, що знаходилися на рахунку Позивача в сумі 8 342,88 грн.

30.01.2013 Позивачу від т.в.о. ліквідатора ПАТ "АКБ "БАЗИС" надійшло повідомлення вих. №05/01 від 08.01.2013 про акцептування вимог кредитора у загальній сумі 7 337 013,99 грн.

В подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 по справі № 826/2238/13-а визнана протиправною та скасована постанова Правління НБУ від 23.08.2012 № 357 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "АКБ "БАЗИС".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.12.2014 зазначена постанова залишена без змін

Отже, ліквідаційна процедура, розпочата відносно Відповідача у виконання вказаної вище постанови НБУ, була фактично припинена з дати її прийняття за рішенням суду, яке набрало чинності 21.10.2014.

Також постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 по справі № 820/18776/14, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015, скасовано реєстраційні записи щодо припинення юридичної особи ПАТ "АКБ "БАЗИС".

29.03.2016 на адресу Відповідача направлена заява № 01-Ююр/2461 про закриття банківського рахунка та повернення коштів у 7-миденний термін з дня отримання цієї заяви. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення заява Відповідачем була отримана 01.04.2016.

На цей час кошти на рахунок Позивача, зазначений у заяві, повернуті не були, чим Відповідач, за твердженням Позивача, порушив його права та законні інтереси щодо розпорядження майном (коштами), що йому належить.

Перерахування грошових коштів Позивача відповідно до платіжних доручень Відповідачем здійснено не було, в зв'язку з чим Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів та просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 5 439 327,15 грн.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта. Гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Стаття 1068 Цивільного кодексу України встановлює обовязок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1 - 8.3. статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку зобовязаний:

- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на облікування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувану про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку;

- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті операційний час - це частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу статті 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між Сторонами виникли господарські зобовязання, підставою яких є договір банківського рахунку №1272/3/4/18/08 від 18.08.2005.

На час розгляду справи доказів перерахування грошових коштів в сумі 5 430 984,27 грн., які знаходились на банківському рахунку №260053011272, а також перерахування нарахованих відсотків в сумі 8 342,88 грн. Відповідачем не надано, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів у розмірі 5 439 327,15 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив також з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, першочерговим правом, яке порушено діями Відповідача стосовно Позивача є право власності на грошові кошти, а саме можливість володіти, розпоряджатися та користуватися своїм майном - грошовими коштами, в той же час своїми діями ПАТ "АКБ "БАЗИС" фактично позбавило грошових коштів АК "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО".

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 12 Цивільного кодексу України, передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вищевказаного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Виходячи з вищенаведеного дії Відповідача відносно Позивача мають характер прострочення Боржника перед Кредитором.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-госнодарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається вищевказаним Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п.10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст. 16 Цивільного кодексу України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення ст. 16 вищевказаного Кодексу і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія Цивільного кодексу України (ст. 8 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_3 проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Позивачем подано позовну заяву для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а саме захисту права власності на власні грошові кошти, що знаходились на рахунку Відповідача.

Позовні вимоги АК "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" сформовані таким чином, з метою найбільш реального відновленню свого права власності - можливістю володінням, користування та розпорядження своїми грошовими коштами як об'єкту права власності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає належним спосіб захисту Позивачем своїх прав, враховуючі повне ігнорування Відповідачем будь яких звичаїв ділового обороту, норм суспільної справедливості, моралі, законодавчих актів, своїми діями ПАТ "АКБ "БАЗИС" фактично позбавило АК "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" права володіння та користування належними йому грошовими коштами, чим самим порушив охоронювані законом інтерес, а отже обраний Позивачем спосіб захисту своїх прав у вигляді стягнення грошових коштів є найбільш реальний спосіб поновлення своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві стосовно того, що в період часу з 28.08.2012 по 21.10.2014 (тобто протягом дії ліквідаційної процедури) усі кошти, надходження яких пов'язано зі здійсненням ліквідатором ПАТ "АКБ "БАЗИС" ліквідаційної процедури, зараховувались саме на накопичувальний рахунок в Управлінні НБУ в Харківській області, суд вважає безпідставними виходячи з такого.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2015 по справі №922/4783/15 стягнуто з Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області на користь Відповідача грошові кошти в сумі 19 564 357,34 грн., що знаходяться на накопичувальному рахунку в Управлінні НБУ в Харківській області. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2015 по справі №922/4783/15 залишено без змін.

Отже твердження Відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АК "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" в зв'язку з тим, що кореспондентські рахунки ПАТ "АКБ "БАЗИС" в Управлінні НБУ в Харківській області були закриті та залишки коштів на цих рахунках були перераховані на накопичувальний рахунок НБУ, є безпідставним та необгрунтованим.

Клопотання Відповідача про припинення провадження у справі суд залишає без задоволення, виходячи за такого.

В обґрунтування заявленого клопотання Відповідач послався не те, що такої юридичної особи, як публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" не існує, та внесення змін до видів економічної діяльності та виключенням виду економічної діяльності по КВЕД 65.12.1 - "комерційні банки".

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі. При цьому такої підстави, як відсутність юридичної особи та виключення виду економічної діяльності юридичної особи зазначена стаття не містить.

Відповідачем по справі є публічне акціонерне товариство "АКБ "БАЗИС" (код ЄДРПОУ 19358916), а отже посилання Відповідача на відсутність такої юридичної особи, як публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС", є безпідставним.

Крім того, суд залишив без задоволення клопотання Відповідача, подане 04.07.2016 про відкладення розгляду справи, оскільки Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, викладених в ньому.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "АБК "БАЗИС" (49083, м. Дніпро, вул. Кожем'яки, будинок 3, код ЄДРПОУ 19358916) на користь акціонерної компанії "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, будинок 149, код ЄДРПОУ 00131954) грошові кошти в сумі 5 439 327,15 грн., судовий збір в сумі 81 589,91 грн.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.07.2016.

Суддя ОСОБА_3