Рішення № 58871404, 24.06.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/25254/2012

Провадження № 2/761/1732/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Михнюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут ортопедії та травматології Національної Академії медичних наук України», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди та відновлення становища, яке існувало до порушення, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2013р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ДУ «Інститут ортопедії та травматології Національної академії медичних наук України», в якому просив суд:

- зобов'язати відповідача передати йому новий тотальний протез кульшового суглобу без цементної фіксації Very Sys, ендопротез кульшового суглобу Zimmer без цементний клиновидного типу або їх аналог;

- стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 100000,0 грн.

Судом до участі у справі, в якості третіх осіб було притягнуто: ОСОБА_3, ОСОБА_4

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є інвалідом І групи з дитинства. В 1998р. його було прооперовано у відповідача: виконано тотальне ендопротезування лівого кульшового суглобу, а в 1999р. - правого кульшового суглобу.

24 березня 2008р. позивач знову поступив в клініку № 3 відповідача з діагнозом «нестабільність компонентів ендопротезу лівого та правого кульшового суглобу», що потребувало заміни ендопротезу. Поставлений діагноз обумовлювався тим, що термін використання ендопротезів обмежений та через деякий час протез потребує заміни. Управлінням охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації безоплатно було надано для виконання операції з протезування позивача ендопротез: тотальний протез кульшового суглобу без цементної фіксації Veri Sys, ендопротез кульшового суглобу Zimmer безцементний клиновидного типу. Загальна вартість протезу складала 19795,0 грн. 09 квітня 2008р. позивачем було сплачено 2500,0 грн. за планову операцію.

10 квітня 2008р. в закладі відповідача була проведена позивачу операція, в результаті якої було виконано ревізійне тотальне ендопротезування лівого кульшового суглобу із заміною компонента ендопротезу третьою особою ОСОБА_4

Післяопераційний період проходив з ускладненнями, одразу після операції погіршився стан здоров'я позивача, однак третя особа наполягала на виписці. Після проведення рентгену суглоба, позивач дізнався, що в частині стегнової кістки залишилося свердло, що зламалося під час операції. Лише 22 квітня 2008р. частина зламаного свердла була вилучена з дистального епіметафізу стегнової кістки. На думку позивача через недбале непрофесійне ставлення лікарів до своїх обов'язків позивачу довелося двадцять днів після операції відчувати та терпіти сильний фізичний біль, страждання. Через три дні після видалення частини свердла в ділянці післяопераційного рубця в проксимальному відділі стегна сформувались дві гнійно-некротичні рани, з яких почала виділятися рідина, через що рубець не загоювався. 25 квітня 2008р. у позивача були взяті аналізи, в результаті чого було виявлено синьо-гнійну інфекцію. 07 травня 2008р. позивача було переведено в клініку № 1 відповідача (відділення кістково-гнійної хірургії). Третя особа ОСОБА_5 поставив діагноз «нагноєння після тотального ревізійного протезування лівого тазостегнового суглобу, гнійно-некротичної рани верхньої третини лівого стегна». А згодом був взятий другий аналіз та підтверджена ще одна інфекція - золотистий стафілокок. До проведення операції жодної інфекції у позивача не було виявлено, отже, на думку позивача зараження сталося в результаті недбалого виконання лікарями своїх функціональних обов'язків, нехтування встановленими санітарними нормами. Вартість лікування інфекційно-запального процесу склала 3604,72 грн.

10 червня 2008р. через прогресування поширеної інфекції була проведена операція з видалення протезу лівого тазостегнового суглобу. Тільки після цього рубець на нозі почав поступово загоюватись. На звернення позивача до головного лікаря відповідача з проханням виправити лікарські помилки та провести операцію тотального ендопротезування лівого кульшового суглобу, на думку позивача відповідач склав формальні відписки та відмови з явно надуманих причин. Знаючи, що позивач відмовився від переливання донорської крові, головний лікар зазначив, що при проведенні операції буде необхідно проводити переливання донорської крові. Іншим чином провести операцію неможливо. Посилання головного лікаря не відповідає дійсності з огляду на можливість використання кровозамінників. Позивач вважає, що внаслідок непрофесійних та недбалих дій відповідача йому було завдано значних матеріальних збитків, що полягають у втраті наданого ендопротезу.

Справа неодноразово розглядалась судами.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача, треті особи заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що погіршення стану здоров'я позивача у післяопераційний період було викликано в першу чергу, внаслідок дій самого позивача та стандартних ускладнень, які можуть мати місце в післяопераційний період. Також наголошували, що проведення операції відбулось з дотриманням всіх норм і стандартів МОЗ України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Представник відповідача звертала увагу суду, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути йому протези є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону, тому що відповідач цих протезів не має.

Суд, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що з 1981р. позивач хворіє на ревматоїдний артрит, поліартрит, сер негативний тип Н 1, повільно прогресуючий перебіг, гормонозалежна форма НФ 11.

Згідно історії хвороби позивача за № 418474 у 1998-99рр. він перебував на лікуванні в Українському НДІ ортопедії і травматології, під час якого йому були виконані наступні операції: тотальне ендопротезування кульшових суглобів протезами «Інмед», артропластика проксимальних міжфалангових суглобів ІІ-V пальців правої кисті з резекцією головок основних фаланг.

У 2007-08рр. позивачу за місцем проживання Головним ортопедом - травматологом було рекомендовано консультацію у відповідача щодо його діагнозу: стан після тотального ендопротезування кульшових суглобів, асептична нестабільність та направлення на оперативне лікування.

Управління охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації безкоштовно виділило для виконання операції позивачу протезування ендопротез: тотальний протез кульшового суглобу безцементної фіксації Veri Sys, ендопротез кульшового суглобу Zimmer безцементний клиновидного типу.

Судом встановлено, і це не оспорювалося сторонами в судовому засіданні, що 24 березня 2008р. відбулася планова госпіталізація позивача у перше травматологічне відділення відповідача в зв'язку з нестабільністю ендопротеза лівого кульшового суглоба з метою ревізійного тотального ендопротезування лівого кульшового суглоба протезом «Zimmer Veri Sys».

В судовому засіданні представник відповідача звертала увагу суду, що в матеріалах медичної картки відповідача наявне його волевиявлення від 25 березня 2008р., в якому позивач відмовляється за жодних обставин від вливань цільної крові та її компонентів, а при крововтраті під час операційного втручання наполягає на використанні штучних замінників крові та її компонентів. В судовому засіданні позивач підтвердив зазначений факт.

Судом встановлено, і це підтвердили представник відповідача, третя особа ОСОБА_4, що 10 квітня 2008р. мало місце ревізійне ендопротезування суглобів у позивача. Під час видалення кісткового цементу зламалося свердло в дистальній частині стегнової кістки. У зв'язку із закінченням дії спинномозкової анестезії, крововтратою позивача, лікарями було прийнято рішення на цьому етапі частину свердла не видаляти, а операцію закінчити, про що свідчить протокол операції від 10 квітня 2008р.

Згідно з висновком експерта № 513/11 судово-медичної експертизи від 17 квітня 2012р., складеним комісією у складі судових експертів Державної установи Головного бюро судово-медичної експертизи (а.с. 156-179 т. 1), враховуючи компенсований стан позивача ОСОБА_1 перед оперативним втручанням (з огляду на стабільну гемодинаміку та нормальні показники крові за даними медичної картки стаціонарного хворого), слід вважати, що його передопераційна підготовка, яка включала засоби для профілактики анемій, була проведена правильно, у достатньому обсязі. Згідно з записами у медичній картці стаціонарного хворого анестезіологічне забезпечення операції було проведено правильно, у повному обсязі. З урахуванням обсягу крововтрати кількісний та якісний склад кровозамісної терапії можна вважати адекватним.

Відповідно до зазначеного висновку експертизи під час операції, яка проводилась позивачу, мало місце неналежне надання медичної допомоги, яке полягало у технічно недостатньо досконало проведеному операційному втручанні. З огляду на компенсований стан перед операцією, обумовлений адекватною передопераційною підготовкою, невеликий обсяг крововтрати під час операційного втручання (500 мл) та стабільний стан під час операції (беручи до уваги дані «наркозної карти» від 10 квітня 2008р. № 932), слід вважати тактику відкладення вилучення чужорідного тіла (відламка свердла) з кістково-мозкового каналу стегнової кістки ОСОБА_1 неправильною.

22 квітня 2008р. позивачу була проведена повторна операція щодо видалення зламаної частини свердла з кістково-мозкового каналу лівої стегнової кістки.

25 квітня 2008р. у позивача було виявлено у верхній третині лівого стегна в ділянці післяопераційного рубця дві нориці з виділеннями.

Згідно з даними мікробіологічних досліджень вмісту рани та нориці у позивача від 05 травня 2008р. була виявлена синьо-гнійна паличка.

Відповідно до висновку експертизи будь-яких даних про порушення санітарно-епідеміологічних норм під час лікування позивача у травматологічному та кістково-гнійному відділеннях відповідача, які б могли сприяти його інфікуванню, у наданій медичній документації та матеріалах справи не знайдено.

У зв'язку з прогресуванням інфекційного процесу та неефективністю лікування позивача 07 травня 2008р. було переведено у відділення кістково-гнійної хірургії.

09 червня 2008р. позивача у зв'язку з хронічним післяопераційним остеомієлітом лівої стегнової кістки, активної норицевої форми була проведена третя операція: «некректомія ділянки лівого кульшового суглоба, видалення нестабільних компонентів ТЕП, монтаж ССВ з приводу нагноєння після ревізійного ТЕП лівого кульшового суглоба, нестабільність компонентів ТЕП.

28 липня 2008р. позивач був виписаний у задовільному стані для подальшого амбулаторного лікування за місцем проживання.

Відповідно до висновку експерта № 513/11 Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України зазначено, що після проведеного операційного втручання 10 квітня 2008р. з приводу ендопротезування лівого кульшового суглоба виникли післяопераційні ускладнення, внаслідок яких лікарям довелось під час операції 10 червня 2008р. вилучити встановлений новий ендопротез лівого кульшового суглоба. Проаналізувавши надані матеріали справи та медичні документи, слід вважати, що до несприятливих наслідків лікування позивача у відповідача, призвів комплекс факторів, а саме: тяжка системна патологія сполучної тканини, довготривале лікування гормональними препаратами, яке призвело до зниження захисних сил організму; технічно недосконало проведена операція 10 квітня 2008р., в результаті чого у порожнині кістково-мозкового каналу лівої стегнової кістки залишилося чужорідне тіло (відламок свердла); неправильна лікувальна тактика - залишення чужорідного тіла в порожнині кістково-мозкового каналу лівої стегнової кістки, що викликало необхідність проведення повторного оперативного втручання. Отже, враховуючи той факт, що недоліки надання медичної допомоги під час оперативного втручання 10 квітня 2008р. (а саме, технічна недосконалість проведення хірургічних маніпуляцій, яка призвела до зламу свердла та залишення його відламка у кістково-мозковому каналі лівої стегнової кістки і викликала необхідність проведення повторного оперативного втручання з метою вилучення чужорідного тіла), не були єдиною причиною виникнення у позивача післяопераційних ускладнень, слід вважати, що між ними та погіршенням стану здоров'я позивача існує не прямий, а опосередковуваний причинно-наслідковий зв'язок.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив суд зобов'язати відповідача передати йому новий тотальний протез кульшового суглобу без цементної фіксації Very Sys, ендопротез кульшового суглобу Zimmer без цементний клиновидного типу або їх аналог.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України за № 2801-XII від 19 листопада 1992р. «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що, серед іншого, передбачає: д)кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; і)відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди.

Судом встановлено, і це підтвердила в судовому засіданні представник відповідача, що 25 січня 2012р. до відповідача надійшов запит з Запорізької обласної клінічної лікарні з проханням повернути тотальний протез кульшового суглоба фірми «Zimmer» в зв'язку з тим, що він необхідний для ендопротезування хворої ОСОБА_6, інший протез в зв'язку з закінченням терміну його експлуатації і не можливості використовувати було знищено (а.с. 59-76 т.2).

Частиною 4 ст. 338 ЦПК України визначено, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В судовому засіданні представник позивача наголошував, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу ендопротези на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

За правилами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано належних і допустимих доказів того, що позивачу була надана медична допомога некваліфіковано.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача передати йому новий тотальний протез кульшового суглобу без цементної фіксації Very Sys, ендопротез кульшового суглобу Zimmer без цементний клиновидного типу або їх аналог.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п. 2) ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Із матеріалів справи вбачається, що виділений безкоштовно для виконання операції позивачу з протезування ендопротез: тотальний протез кульшового суглобу без цементної фіксації Veri Sys, ендопротез кульшового суглобу Zimmer безцементний клиновидного типу, був лікарями відповідача встановлений позивачу, однак, згідно з висновком експерта № 513/11 судово-медичної експертизи від 17 квітня 2012р. в результаті «технічної недосконалості проведення хірургічних маніпуляцій, яка призвела до зламу свердла та залишення його відламку у кістково-мозковому каналі лівої стегнової кістки і викликала необхідність проведення повторного оперативного втручання з метою вилучення чужорідного тіла» призвела до негативного результату, а саме позивач мав кілька оперативних втручань, зараження інфекціями, що призвело до його страждань.

У відповідності з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в ухвалі колегії судів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2015р., суд касаційної інстанції зазначав(ч. 4 ст. 338 ЦПК України), що для покладення відповідальності за шкоду має бути доведено наявність прямого причинного зв'язку між неправомірною дією (бездіяльністю) та шкодою, а не опосередкованого, про наявність якого зазначено в оскаржуваному рішенні та судовій експертизі.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги висновки Європейського суду з прав людини в рішенні від 15 листопада 2007р. справа Бендерський проти України» (заява № 22750/02) (п. 59, 61), суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 20000,0 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати по сплаті: державного мита - 8,5 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,0 грн.; та витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз у розмірі 15473,6 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 23, 1167 ЦК України; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут ортопедії та травматології Національної Академії медичних наук України», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди та відновлення становища, яке існувало до порушення - задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20000,0 /двадцять тисяч/ грн.; судові витрати по сплаті: державного мита 08 /вісім/ грн. 50 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,0 /тридцять/ грн.; та витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз у розмірі 15473 /п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три/ грн. 60 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: