Рішення № 58871065, 06.07.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Бреславського О.Г., Чупікової В.В.

секретар Костюк Л.С.

за участю: представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2015 року,

встановила:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом довідповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилалося на те, що 14 червня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (в подальшому АТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №011/0606/12-048, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 16 115 дол США із змінами та доповненнями згідно договорів про внесення змін та доповнень від 05.11.2009 року, 09.11.2009 року та 06.11.2009 року, з кінцевим строком виконання зобовязання 10.06.2016 року.

З метою забезпечення виконання вказаного зобовязання між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки від 14.06.2006 року, відповідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 75,40 кв.м., в тому числі житловою 49,90 кв.м.

_______________

22ц-422/2016 р. Головуючий у 1нстанції ОСОБА_7

Категорія 27 доповідач Савчук М.В.

25 травня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Сведбанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» відступив позивачу право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у звязку з чим ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора та права вимагати від боржників повного, реального та належного виконання своїх зобовязань.

Позичальник своїх зобовязань за вище вказаним кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31 липня 2015 року виникла заборгованість в сумі 200 347,42 грн. з яких: сума заборгованості за кредитом 157 027,05 грн, сума заборгованості за відсотками 43 320,37 грн.

Про наявність заборгованості і необхідність її погашення боржник повідомлявся позивачем шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобовязання згідно вимог кредитного договору, яка залишилась поза увагою боржника та іпотекодавців і заборгованість не погашена.

Вважає, що ПАТ «Дельта Банк» набув права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просило в рахунок виконання основного зобовязання щодо сплати заборгованості за кредитним договором в розмірі 200 347,42 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 75,40 кв.м., житловою площею 49,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. Білоруська, 23/2 шляхом визнання права власності на нерухоме майно за ПАТ «Дельта Банк» та визнати право власності на квартиру.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вирішити питання щодо стягнення судового збору.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що існують всі передбачені законом підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк».

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Так, за змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (в подальшому АТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №011/0606/12-048, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 16 115 дол США із змінами та доповненнями згідно договорів про внесення змін та доповнень від 05.11.2009 року, 09.11.2009 року та 06.11.2009 року з кінцевим строком виконання зобовязання 10.06.2016 року.

З метою забезпечення виконання вказаного зобовязання між ПАТ «Сведбанк» таОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки №011/0606/12-048-Z -1від 14.06.2006 року, відповідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 75,40 кв.м., в тому числі житловою 49,90 кв.м.

25 травня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Сведбанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» відступив позивачу право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у звязку з чим ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора та права вимагати від боржників повного, реального та належного виконання своїх зобовязань.

Позичальник своїх зобовязань за вище вказаним кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31 липня 2015 року, відповідно до довідки позивача заборгованість по кредитному договору складає у сумі 200 347,42 грн. з яких: сума заборгованості за кредитом 157 027,05 грн, сума заборгованості за відсотками 43 320,37 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо ціни предмета іпотеки.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок неповного зясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно з пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким слід відмовити у задоволенні позову з інших підстав, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заявиПАТ «Дельта Банк» просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 75,40 кв.м., в тому числі житловою 49,90 кв.м.шляхом передачі предмета іпотеки позивачу у власність та визнання за ним права власності на це нерухоме майно.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таку правову позицію Верховний Суд України висловив у своїй постанові від 30 березня 2016 року у цивільній справі № 6-1851цс15.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема такий порядок передбачений пунктами 5.1, 5.2, 5.2.3.1 іпотечного договору від 14 червня 2006 (а.с.39).

Враховуючи наведені вище обставини, заочне рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові з мотивів, які зазначені вище.

Відповідно до правил статті 88 ЦПК України відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2015 рокускасувати.

В позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: