Рішення № 58870442, 07.07.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Винту Ю. М., Половінкіної Н. Ю.,

секретар Іванюк Д.П.,

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку у майні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 квітня 2016 року,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на майно.

Зазначала, що їй на праві власності належить 5/6 часток у нежитловому приміщенні (майстерні), розташованому по вул. О.Кобилянської, 25 у м. Чернівці, загальною площею 26,3 кв. м, а відповідач є власником 1/6 частки в указаному майні. Ринкова вартість нежитлового приміщення становить 670 000 грн, а вартість належної відповідачу 1/6 частки - 112 000 грн.

Посилаючись на те, що частка відповідача у майні є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння та користування майном є неможливим, просила припинити право власності відповідача на 1/6 частку у спірному нежитловому приміщенні, стягнувши на його користь вартість частки у розмірі 112000 грн, визнати за нею право власності на цю 1/6 частку у нежитловому приміщенні.

Зазначала також, що припинення права відповідача на його частку у спірному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 квітня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення відповідача права власності на частку в спірному приміщенні завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки він займається підприємницькою діяльністю й орендує для цього інше приміщення.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позов слід задовольнити.

У справі встановлено, що сторони є співвласниками нежитлового приміщення (майстерні), розташованого по вул. О.Кобилянської, 25 у м. Чернівці, загальною площею 26,3 кв. м.

Частка позивачки у праві власності складає 1/5, а частка відповідача - 1/6.

Це визнається сторонами та стверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копією договору дарування від 16 жовтня 2015 року (а.с.8-11).

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК Україниправо особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбаченихп. п. 1-3 ч. 1ст. 365 ЦК Українивипадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Суд ухвалює рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У справі встановлено, що частка відповідача у спільній власності становить 1/6 (4,38 кв. м), тобто є незначною, нерухоме майно є неподільним, що стверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 431 від 21 березня 2016 року (а.с.138-145), спільне володіння та користування сторонами спірним майном є неможливим, що визнається сторонами.

Встановлено, що відповідач займається підприємницькою діяльністю з ремонту ювелірних виробів та годинників, проте здійснює таку діяльність в іншому орендованому приміщенні, спірне нерухоме майно (майстерню) не використовував як місце для здійснення підприємницької діяльності, а з огляду на наявність між сторонами спору не може користуватися спірним майно для такої мети.

Тому, з урахуванням зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника майна, не порушить його прав.

У такому разі відповідач отримує справедливу компенсацію вартості частки у майні й це не призведе до порушення його прав як власника майна, як про це помилково зазначив суд першої інстанції з посиланням на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Отже, позов ОСОБА_6 підлягає задоволенню, оскільки є правові й фактичні підстави для припинення права власності відповідача на частку у нерухомому майні з виплатою йому грошової компенсації та визнання права за позивачкою на 1/6 частку у майні.

У справі встановлено, що дійсна вартість частки відповідача у квартирі становить 112 000 грн.

Це стверджується висновком будівельно-технічного дослідження (а.с.12-18).

Відповідачем та його представником правильність визначення дійсної вартості майна не оспорюється.

Суд першої інстанції, не зважаючи на вказані положення закону та обставини справи, дійшов помилкового висновку щодо безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Заперечуючи проти позову, відповідач та його представник посилалися на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 4 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спадкового майна шляхом припинення права власності на частку у спільній власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про виділення майна в натурі, яким на їх думку встановлено обставини, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню (а.с.96-100).

Такою обставиною відповідач та його представник вважають те, що позбавлення відповідача права власності на частку у спірному майні завдасть істотної шкоди його інтересам.

З цим погодився й суд першої інстанції.

Проте таке твердження апеляційного суду у рішенні від 4 лютого 2015 року є висновком суду з приводу вирішення відповідних позовних вимог, оцінкою наявних у справі доказів та обставин, якими позивач обґрунтовував вимоги, й не може вважатися встановленою обставиною у розумінні ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач також посилався на розбіжності у площі спірного нерухомого майна та висновок апеляційного суду у згаданому судовому рішенні про самочинну реконструкцію майна, а відповідно відсутність у сторін права на майно.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

У справі встановлено, що після ухвалення апеляційним судом рішення від 4 лютого 2015 року позивачка набула право власності на 5/6 частку у нерухомому майні загальною площею 26,3 кв. м на підставі договору дарування від 16 жовтня 2015 року (а.с.10).

Право власності на указане нерухоме майно вказаної площі зареєстровано в установленому порядку (а.с.8-9, 11).

Тому на час вирішення цієї справи спірне майно не є самочинно реконструйованим, а належна площа нерухомого майна, співвласниками якого є сторони у справі становить 26,3 кв. м, а не 24 кв. м, як про це стверджував відповідач та його представник.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення, яким позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 слід стягнути 2352 грн витрат зі сплати судового збору (1120+1232).

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, пп. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити .

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 квітня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_5 на 1/6 частку у праві власності на нежитлове приміщення (майстерню), загальною площею 26,3 кв. м, яке є ізольованим, обладнаним самостійним входом, розташоване на першому поверсі за адресою вул. О.Кобилянської, 25 м. Чернівці, стягнувши з ОСОБА_4 на його користь вартість даної частки у розмірі 112000 (сто дванадцять тисяч) гривень, що знаходяться на рахунку ТУ ДСА України в Чернівецькій області (номер рахунку 37319021008745, код 26311401).

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/6 частку у праві власності на нежитлове приміщення (майстерня) загальною площею 26,3 кв. м, яке є ізольованим, обладнаним самостійним входом, розташоване на першому поверсі за адресою вул. О.Кобилянської, 25 м. Чернівці.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2352 (дві тисячі триста пятдесят дві) гривні витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді : Ю. М. Винту

ОСОБА_8