Ухвала суду № 58869658, 11.07.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2671/16-ц

У Х В А Л А

06 липня 2016 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі

головуючого - судді Степаненка О.М.,

за участю секретаря Дядюші К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

23.05.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси ухвалено заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Євролізинг Україна», яким визнано договір фінансового лізингу №160038 з додатками від 10.02.2016 недійсним та стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 133000 грн.

17.06.2016 до суду від відповідача ТОВ «Євролізинг Україна» надійшла заява про перегляд вказаного рішення. На думку відповідача судом не були досліджені докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, також відповідач вважає, що не був належним чином повідомлений про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦПК заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представник відповідача ТОВ «Євролізинг Україна» в судове засідання не зявився, належним чином був повідомлений про час і місце судового процесу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (отримано за довіреністю Бабіч 29.06.2016). Неявка представника не перешкоджає розгляду заяви.

Представник позивача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 для участі у розгляді заяви про перегляд заочного рішення не зявилась, належним чином була повідомлена про час і місце її розгляду, звернулась із заявою про проведення судового засідання без її участі, надала письмові пояснення з цього приводу, просила залишити заяву відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суд, дослідивши письмові доводи заявника, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Так, відповідач у своїй заяві вказує про неналежне повідомлення про призначені судові засідання, так як відповідач був зареєстрований за новою адресою вул. Велика Васильківська, 143/2, м. Київ, 03150.

Вказані твердження не відповідають дійсності, так як всі повідомлення, в тому числі й за новою адресою отримувала уповноважена особа Бабіч, зокрема повідомлення призначеного судового засідання на 06.04.2016 отримано завчасно 29.03.2016 (а.с. 62), завчасно отримано тією ж особою Бабіч (29.03.2016) й ухвала суду від 18.03.2016 про накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Євролізинг Україна» (а.с. 64). Фактичне і своєчасне отримання ухвали свідчить використане відповідачем право на її оскарження до Апеляційного суду Черкаської області (а.с. 81-83). Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень підтверджують про належне повідомлення відповідача щодо призначених судових засіданнь на 20.04.2016 (а.с. 74 отримала 11.04.2016 Бабіч), а також й на судовий процес, який відбувся 23.05.2016 (а.с. 78 отримала 26.04.2016 Бабіч).

Крім того, суд звертає увагу, що повідомлення про слухання заяви 06.07.2016 про перегляд заочного рішення, яке відправлено за новою адресою, яку зазначено відповідачем, також отримала уповноважена особа Бабіч 29.06.2016.

А тому відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд отримав всі умови для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Щодо доводів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, суд визначає наступне.

Умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності, по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін, по-третє, завдають шкоди споживачеві. Такого висновку дійшов Верховний Суд, аналізуючи положення п.6 ч.1 ст.3 і ч.3 ст.509 Цивільного кодексу та норми ст.18 закону №1023-XII «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 щодо несправедливих умов договору у постанові від 8.06.2016 (справа № 6-330цс16).

Так, визначення відповідного поняття закріплено в частині другій зазначеної статті. Зокрема, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу. Згідно з ч.3 ст.18 закону №1023-XII несправедливими є також умови договору про: 1) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця, виконавця, виробника або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем, виконавцем, виробником договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця, виконавця, виробника; 2) встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пп.2, 3); 3) надання можливості продавцю, виконавцю, виробнику не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі його відмови укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця, виконавця, виробника у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (п.4).

Судом ухваляючи рішення встановлено жорсткі обов'язки споживача, визначені пунктами договору 1.8, (лізингодавець залишив собі право свавільно змінювати предмет лізингу), 5.5. (лізингоодержувач не має змоги відшкодувати витрати, зроблені у зв'язку зі змінами предмета лізингу згідно законодавства і це іде на користь лізингодавця), 5.7. (лізингоодержувач не має можливості виконати свої зобов'язання за договором з незалежних від нього причин, компанія односторонньо розриває договір, не повертаючи при цьому кошти га вилучаючи предмет лізингу (п.п. 3.2.3, 3.2.4, 3.2.6), в той же час компанія не обмежила себе таким же зобов'язанням), 10.5. (лізингодавець залишив за собою право в односторонньому порядку збільшувати розмір лізингового платежу, не надаючи право лізингоодержувачу відмовитися, тобто передбачений лише імперативний порядок прийняти ці зміни), 10.11. (лізингоодержувач ніяк не може вплинути на розмір лізингових платежів. Якщо предмет лізингу буде відсутній з вини лізингодавця, лізингоодержувач все одно зобов'язаний сплачувати рахунки), 10.15. (лізингодавець має право збільшити розмір лізингових платежів на умовах, не передбачених договором (на власний розсуд), однак лізингоодержувач не має можливості ні відмовитися від збільшення платежів, ні повернути вже сплачені кошти), 12.4. (лізингодавець за кожен день несвоєчасного внесення платежів повинен сплачувати одразу два штрафи за одне порушення, крім того, згідно п.12.8 з ним ще й розривають договір, не повертаючи сплачені кошти).

Суд встановив й надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконані договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (порушення п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»):

Зокрема в п. 12.1. відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, проплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору останнім.

В п.12.1. договору лізингу за дострокове розірвання договору встановлена відповідальність лізингоодержувача у вигляді штрафу в розмірі 40% від сплаченої суми та неповернення Адміністративного платежу.

Встановлені судом вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (порушення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») вказує пункт 10.15, яким лізингоодержувач взагалі позбавлений можливості повернути сплачені кошти (більше 50% від вартості предмета лізингу), що є порушенням прав споживача.

Досліджено й надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд визначено пунктом 10.5; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвані договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (порушення и. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), передбачено пунктами 9.4, 10.13. Судом встановлені інші фактичні обставини, які стали підставою для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_2

На думку суду вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства. Однак даний договір не відповідає зазначеним вимогам законодавства.

Таким чином суд встановив наявності одночасно всіх ознак, які свідчать про те, що умови договору є несправедливими відповідно до приписів ст.18 закону №1023-XII, тому правові підстави для визнання цього договору недійсним наявні, що стало мотивацією судового рішення від 23.05.2016.

Частиною 3 ст. 231 ЦПК встановлено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Суд вважає, що доводи, на які посилається відповідач ТОВ «Євролізинг Україна» за своєю суттю є оціночними та не мають істотного значення для правильного вирішення справи з урахуванням всіх встановлених судом обставин, а тому підстав для скасування заочного рішення від 23.05.2016 суд не вбачає.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 224-233 ЦПК України,

у х в а л и в :

Заяву відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про перегляд заочного рішення від 23.05.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_4