Рішення № 58868503, 07.07.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/4672/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1447/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Гринчука Р.С.,

суддів: Костенка А.М., Варвус Ю.Д.,

секретар - Гриньова А.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_1,

прокурора Параскевича О.Г.,

представника Державної казначейської служби України та головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним судовим рішенням з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2016 року.

в с т а н о в и л а :

Звертаючись в суд з даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 10.10.2013 року було скасовано постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.02.2012 року про відмову в задоволенні його заяви про звільнення від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності та постановлено звільнити його від відбування покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.09.2006 року та закрито провадження у справі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано, його звільнено із зали суду.

Таким чином він незаконно утримувався під вартою та відбував покарання у вигляді позбавлення волі за судовим рішенням 1857 днів, тобто з 09.09.2008 року по 10.10.2013 року, в звязку з чим йому було заподіяно майнової та моральної шкоди.

Неодноразово зменшуючи та збільшуючи розмір позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок Державного бюджету України на його користь 3080306 грн. майнової та моральної шкоди, з яких 609512 грн. вартість інфляційних втрат у звязку з невиплатою заробітної плати; 8000 грн. вартість майна, вилученого під час обшуку; 50000 грн. вартість послуг по наданню йому юридичної допомоги, яка з урахуванням індексів інфляції становитиме 62 450 грн.; грошові кошти, які були конфісковані за рішенням суду 500000 грн., з урахуванням індексів цін 624500 грн.; 1775844 грн. грошовий еквівалент моральної шкоди.

При цьому, як на правову підставу задоволення його позову, ОСОБА_1 посилався як на норми ЦК України, так і на норми Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю задоволити його позов.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд невірно встановив обставини справи, допустив порушення норм матеріального права, не врахував, що у своїй позовній заяві, як на правову підставу вимог, він посилався як на норми Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, так і на норми ЦК України, тому, якщо суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення його позовних вимог на підставі Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, слід було обговорити питання про можливість застосування до спірних правовідносини норм ЦК України, однак цього судом зроблено не було.

В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу.

Прокурор та представник відповідачів в суді заперечили проти апеляційної скарги та в своїх поясненнях підтримали висновки суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Суд першої інстанції неповно встановив обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, неправильного вирішення спору.

Судом встановлено, що вироком Хмельницького міськрайонного суду від 11.09.2006 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України та призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Запобіжний захід змінено на утримання під вартою в залі суду.

В 2009 році ОСОБА_1 звернувся із заявою про звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 74 КК України, ч. 4 ст. 48 КК України в редакції 1960 року, в звязку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності на час набрання вироком законної сили.

За наслідками неодноразового розгляду даної заяви Шепетівським міськрайонним судом 09.02.2012 року було прийнято постанову про відмову у задоволенні заяви.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 10.10.2013 року вказану постанову суду скасовано, заяву ОСОБА_1 задоволено, на підставі ст. 48 КК України в редакції 1960 року, у звязку із закінченням строків давності його звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду від 11.09.2006 року, провадження у справі закрито, запобіжний захід у вигляді взяття під варту скасовано.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 не було враховано вимог закону, що призвело до грубого порушення чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства та винесення незаконної постанови, що відповідно до ст. 367 КПК України в редакції 1960 року є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону і тягне за собою скасування постанови. Разом з тим, на думку колегії суддів, вказане питання не зачіпає суті вироку та не погіршує становище засудженого, не змінює обсяг обвинувачення, не стосується недоліків вироку в частині кваліфікації злочину та призначення покарання.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що нормами Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та положенням про застосування Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду не передбачено можливості відшкодування шкоди особі, яка була неповно реабілітована.

При цьому суд врахував висновки, які містяться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 року, якою було скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.02.2015 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 23.04.2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В мотивувальній частині вказаної ухвали міститься висновок, відповідно до якого суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди не зазначили підстав, передбачених ст.ст. 1, 2 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, якими визначено підстави та порядок відшкодування шкоди, не встановили, чи наявне у позивача право на відшкодування моральної шкоди, у звязку з чим прийшли до передчасного висновку щодо наявності підстав, які б давали позивачу право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Тобто, судом касаційної інстанції було звернуто увагу судів першої та апеляційної інстанцій на недостатність обєктивних даних, які б вказали на можливість застосування до спірних правовідносин положень Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Однак відсутній висновок щодо врегулювання спірних правовідносин на підставі норм Конституції України, ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В той же час судом не було дотримано вимог вказаної вище ухвали та процесуальної норми, оскільки встановивши, що у позивача відсутнє право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, суд не дав оцінки доводам ОСОБА_1 щодо наявності у нього права на відшкодування шкоди відповідно до норм ЦК України, що, як слідує зі змісту вищевказаної ухвали суду касаційної інстанції, підлягало встановленню судом першої інстанції.

Усуваючи цей недолік суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки у справі встановлено, що підставою для відшкодування шкоди є фактичне встановлення ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 10.10.2013 року порушення вимог закону судом при вирішенні питання щодо звільнення від відбування покарання у вигляді реального позбавлення волі ОСОБА_1, тому відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року, № 6-440цс16, яка згідно з ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди апеляційним судом приймається до уваги обставини її заподіяння, зокрема, тривалість порушення права та суть цього порушення, яке полягає у незаконному позбавленні особи її волі протягом досить тривалого періоду часу, з 09.02.2012 року, тобто з дати ухвалення Шепетівським міськрайонним судом незаконної постанови, і до 10.10.2013 року, коли ця постанова була скасована апеляційним судом Хмельницької області, що складає 1 р., 8 міс., 1 дн. Саме протягом цього часу ОСОБА_1 незаконно був позбавлений волі у звязку із відбуванням покарання, як встановлено судом апеляційної інстанції.

За встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення розміру моральної шкоди в сумі 100000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в іншій частині, а саме, стягнення 609512 грн. в якості інфляційних втрат у звязку з невиплатою заробітної плати; 8000 грн. вартості майна, вилученого під час обшуку; 50000 грн. вартості послуг по наданню юридичної допомоги позивачу, яка з урахуванням індексів інфляції становить 62 450 грн.; грошових коштів, які були конфісковані за рішенням суду в розмірі 500000 грн., що з урахуванням індексів цін становить 624500 грн., не підлягають до задоволення, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 року, рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано лише в частині стягнення моральної шкоди, в частині відмови судів у стягненні майнової шкоди рішення судів скасовано не було.

Відповідно до п.п. 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011 року, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_4 Доповідач Гринчук Р.С.

Категорія № 29,30,33