Рішення № 58868213, 06.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/719/16 Головуючий І інстанції -

Справа № 638/12937/14-ц ОСОБА_1

Категорія: житлові Доповідач Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Пономаренко Ю.А.

за учасюі секретарів Рязанової С.А., Кравченко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання ордеру недійсним та виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення, -

в с т а н о в и л а:

29.07.2014 року ОСОБА_2 міська рада звернулася у суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання ордеру недійсним та виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року №1037затверджено Порядок розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, яким визначено механізм розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою відповідно до Переліку житлових будинків та об'єктів незавершеного житлового будівництва, затверджених Кабінетом Міністрів України громадян, які згідно із законодавством були взяті на квартирний облік до 1 січня 2009 року і перебувають на ньому. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1637 затверджено поіменний список громадян, яким надаються квартири, що придбані Державною іпотечною установою в м. Харкові. Відповідач ОСОБА_4 зі складом сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 були включені до переліку громадян, які мають право на першочергове отримання житла. Відповідно до п. 10 Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, підставою для вселення громадян у квартиру є ордер, виданий в установленому законодавством порядку виконавчим органом за рішенням Кабінету Міністрів України Державною іпотечною службою. На виконання вказаних розпорядження та постанови ОСОБА_4 на склад сім'ї із 4-х осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 була виділена 3-кімнатна ізольована квартира №37 по проспекту Перемоги №66-Є в м. Харкові житловою площею 63,5 кв. м., загальною площею 112,2 кв. м., за умови передачі в комунальну власність територіальної громади м. Харкова займаної його родиною однокімнатної приватизованої квартири АДРЕСА_1, про що було прописано в попередніх поіменних списках громадян. Квартира №37 по проспекту Перемоги №66-Є в м. Харкові надана ОСОБА_4 з дотриманням норм, зазначених у постанові Кабінету Міністрів України, а саме: 21 кв. м. на одну особу, додатково 10,5 кв. м. на сім'ю, плюс допустиму межу житлової площі в розмірі 30% від площі квартири. На вказану квартиру 22 січня 2010 року Орджонікідзевським РВК м. Харкова (рішення від 20 січня 2010 року №13/2) ОСОБА_4 видано ордер за №148420. Рішенням Орджонікідзевського РВК м. Харкова від 20 січня 2010 року №13/2 ОСОБА_4 зобов'язано передати займану однокімнатну приватизовану квартиру АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Харкова. Однак, до теперішнього часу вказана квартира не передана відповідачами у комунальну власність територіальної громади м. Харкова. Зважаючи на те, що відповідачам належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 жилою площею 16.2 кв. м., надання їм квартири №37 по проспекту Перемоги №66-Є в м. Харкові жилою площею 63,5 кв. м., загальною площею 112,2 кв. на додаток до приватизованої квартири, значно перевищує норму жилої площі, встановленоїст. 47 Житлового кодексуУРСР. Таким чином, виданий ОСОБА_4 ордер на спірну квартиру підлягає визнанню недійсним, а відповідачі з підстав, передбаченихст. 117 Житлового кодексуУРСР підлягають виселенню з квартири без надання іншого житла.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст.47,59,117 Житлового кодексуУРСР, ОСОБА_2 міська рада просила суд визнати недійсним ордер №148420 від 22 січня 2010 року, виданий ОСОБА_4 на склад сім'ї з чотирьох осіб на трикімнатну ізольовану квартиру №37 по проспекту Перемоги №66-Є в м. Харкові, виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 з квартири №37 по проспекту Перемоги №66-Є в м. Харкові та зняти відповідачів з реєстраційного обліку в квартирі № 37 по проспекту Перемоги №66-Є в м. Харкові.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року у задоволенні позову, відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 квітня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3 відхилено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 міської ради задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Харківської області від 1 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На судове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року представник ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що при вирішенні спору суд не врахував, що відповідачі не мають права на проживання в квартирі квартири №37 по проспекту Перемоги №66-Є в м. Харкові.

Апелянт стверджує, що рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради №13/2 від 20 січня 2010 року ОСОБА_4 на сім'ю із чотирьох осіб надано трикімнатну ізольовану квартиру №37 по пр-ту Перемоги №66-Є в м. Харкові зі зняттям з квартирного обліку. 22 січня 2010 року виконавчим комітетом Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради ОСОБА_4 на сім'ю із чотирьох осіб: дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_6, дочка ОСОБА_8 видано ордер №148420 на зайняття трикімнатної ізольованої квартири №37 по пр-ту Перемоги №66-Є в м. Харкові. Крім того, 03.02.2010 року Державною іпотечною установою ОСОБА_4 на сім'ю із трьох осіб (дружина, син, дочка), видано ордер №000000085 на зайняття вказаної квартири на підставі розпорядженням КМУ від 13 січня 2010 року №50. Під час надання даної квартири відповідачі зобов'язалися письмово здати займану ними квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 37 кв. м. виконкому в справному стані та виписатися із зазначеної адреси впродовж 10 днів після вселення у будинок, де ними отримана житлова площа відповідно до ордеру. Листом начальника управління обліку та розподілу житлової площі ОСОБА_2 міської ради від 23 жовтня 2013 року підтверджується те, що відповідачі 16 лютого 2011 року зняті з реєстраційного обліку за адресою: квартира АДРЕСА_1. Згідно інформації АТ «Жилстрой-1» відповідачі з 23 лютого 2011 року зареєстровані в квартирі №37 по проспекту Перемоги №66-Є в м. Харкові. Але, станом на 23 жовтня 2013 року відповідачами однокімнатна приватизована квартира АДРЕСА_2 не передана в комунальну власність територіальної громади м. Харкова. Квартира №37 по проспекту Перемоги №66-Є в м. Харкові була надана відповідачам зі значним перевищенням норми жилої площі, встановленоїст. 47 Житлового кодексуУРСР на одну особу. Згідност. 59 Житлового кодексуУРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Апелянт стверджує, що враховуючи вищевикладені норми права, суд першої інстанції, у їх порушення, не зясував дійсні обставини справи, не надав належної оцінки доказам, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із засад ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин .

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а втручання публічної влади у здійснення цього права допускається у виключних випадах, в тому числі задля захисту прав та свобод інших осіб.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як із підстав і в порядку, передбачених законом. відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що винними діями відповідачів права ОСОБА_2 міської ради порушені, однак позивачем пропущено строк позовної давності на звернення з позовом до суду про визнання ордера недійсним.

Судова колегія не може повністю погодитись із таким висновком районного суду, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1637 був затверджений поіменний список громадян, яким надаються квартири, що придбані Державною іпотечною установою в м. Харкові, в який було включено ОСОБА_9 разом з членами родини: ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, яким була виділена трикімнатна ізольована квартира № 37 по пр. Перемоги, 66-Є у м. Харкові, житловою площею 63,5 кв.м, загальною площею 112,2 кв.м, за умови передачі в комунальну власність територіальної громади м. Харкова займаної ними однокімнатної приватизованої квартири АДРЕСА_3.

22 січня 2010 року ОСОБА_4 отримав ордер на сімю з чотирьох осіб на квартиру № 37 по пр. Перемоги, 66-Є у м. Харкові.

26 січня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 міського голови з заявою про продовження терміну дії ордера на вселення. Продовжений ордер ОСОБА_4 отримав 2 лютого 2011 року.

16 лютого 2011 року ОСОБА_4 та члени його сімї були зняті з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_3, а 23 лютого 2011 року були зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1, 66-Є у м. Харкові.

28 листопада 2013 року на адресу відповідачів ОСОБА_2 міською радою було направлено вимогу про передачу квартири АДРЕСА_3 до комунальної власності на підставі рішення Орджонікідзевського районного виконавчого комітету м. Харкова від 20 січня 2010 року.

Відповідно до ст. 31 ЖК України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Української PCP), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Згідно ст. 47 ЖК України, норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

За правилами ст. 59 Житлового кодексу УРСР, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 міська рада, як на підставу звернення, посилається на подання відповідачами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов. При цьому, обґрунтовує позивач таку невідповідність тим, що відповідачі при отриманні ордера на квартиру № 37 по пр. Перемоги, 66-Є у м. Харкові зобовязалися звільнити квартиру АДРЕСА_3 на виконання Рішенням Орджонікідзевського районного виконавчого комітету м. Харкова від 20 січня 2010 року № 13/2.

Однак, як свідчать матеріали справи, будь-яких неправдивих відомостей з боку відповідачів ОСОБА_2 міській раді не надавалось.

Сім*я ОСОБА_4 у складі 4 осіб дійсно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, житловою площею 16,2 кв.м та відповідно до діючих норм ЖК України потребували покращення житлових умов.

Що стосується зобовязання звільнити вищезазначену квартиру після надання іншої, то невиконання такого зобовязання, на думку судової колегії, не є наданням інформації, що не відповідає дійсності. Крім того, ОСОБА_2 міська рада посилалась на той факт, що таке зобовязання покладено на відповідачів рішенням Орджонікідзевського РВК № 13/2 від 20.01.2010 року. Однак, текст зазначеного рішення, наданий стороною ж позивача на вимогу суду, не містить такого зобовязання.

За таких обставин, висновок районного суду про надання відповідачами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, а відтак, і порушення прав ОСОБА_2 міської ради цими діями, судова колегія вважає помилковим.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пункту 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України як таке, в якому висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 міській раді в задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання ордеру недійсним та виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення, з інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Т.М. Костенко

Судді: А.І. Колтунова

ОСОБА_11