Ухвала суду № 58865342, 06.07.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/2533/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Зембра Є.Й. Провадження № 11-кп/789/252/16 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

апеляційного суду Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Сарновського В.Я.

суддів - Коструба Г. І., Іващенко О. Ю.,

при секретарі - Дідух М.Є.

з участю: прокурора ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

цивільного позивача ОСОБА_3,

представника цивільних позивачів ОСОБА_4,

представника цивільного відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою цивільного відповідача ОСОБА_6 Укркрейда на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_6 Укркрейда в користь: ОСОБА_3 139753,98 грн. майнової шкоди та 15000грн. моральної шкоди; ОСОБА_8 40000грн. моральної шкоди; ОСОБА_9 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 5301,90 грн.

Питання щодо речових доказів вирішено.

Як зазначено у вироку, 18 вересня 2015 року приблизно о 15год. 15хв. ОСОБА_7 працюючи водієм на ОСОБА_6 Укркрейда перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи технічно справним транспортним засобом «САЗ-3507» державний номерний знак «ВО2396АЕ», який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Укркрейда», яке розташоване в місті Кременці Тернопільської області по вулиці Джерельна, 17, рухаючись по вулиці О.Лятуринської, міста Кременець в напрямку вулиці Дубенська, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, а саме п.2.9 «а» (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), п.2.3 «б» (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керуванням цим засобом на дорозі), п.1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п. 1.10 (в частині визначення поняття «безпечна швидкість», «дорожні умови», дорожня обстановка»), п.12.1 (під час вибору в установлених межах швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), не вибрав безпечної швидкості руху, втратив контроль над транспортним засобом та не впоравшись із керуванням виїхав на зустрічну для себе смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем «Рено Трафік» державний номерний знак «АТ 7532 ВС», яким керував ОСОБА_3

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «Рено Трафік» державний номерний знак «АТ 7532 ВС», ОСОБА_8, отримала тілесні ушкодження, що за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Крім цього у вказаному транспортному засобі знаходилися ОСОБА_3, який керував транспортним засобом та ОСОБА_9, які в наслідок дорожньо-транспортної пригоди отримали легкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача просить скасувати оскаржуваний вирок в частині розгляду цивільного позову і залишити його без розгляду. Вважає, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції було допущено невідповідність його висновків фактичним обставинам справи. Стверджує, що цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_9 розгляду не підлягав через суттєві процесуальні недоліки і мав бути залишнений без розгляду. Вказує, що суд не навів мотивів у чому саме полягає на його думку завдана кожному з позивачів моральна шкода, якими доказами стверджується її наявність і з яких підстав суд визначив саме такий її розмір. Вважає, що суд безпідставно дійшов переконання про те, що розмір завданої матеріальної шкоди визначається вартістю відновлювального ремонту автомобіля. Стверджує, що в момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 незаконно заволодів транспортним засобом, а тому відповідальність повинен нести лише він, а ТОВ Укркрейда є неналежним відповідачем, однак відповідним поясненням та доказам з цього приводу, суд належної оцінки не дав, пославшись лише на показання обвинуваченого. Зокрема, судом не зясовано порядок закріплення транспортних засобів за водіями у ОСОБА_6 Укркрейда та наявність дозвільної документації для їх використання обвинуваченим.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілої та цивільних позивачів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін

Заслухавши доповідача суддю апеляційного суду, представника цивільного відповідача, який підтримав подану скаргу з наведених у ній підстав, захисника обвинуваченого, який просив відмовити в задоволенні скарги, прокурора, яка вважає вирок законним і обґрунтованим, цивільного позивача ОСОБА_3, який пояснив, що завдану шкоду йому на даний час не відшкодовано та просив залишити вирок без змін, представника цивільних позивачів, який вважає апеляційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали провадження і дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи та обставини провадження, колегія суддів зясувала наступне.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено і кваліфікація його дій за ч.1 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому вирок в цій частині перевірці апеляційним судом не підлягає.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача щодо невірного вирішення заявленого у даному провадженні цивільного позову, колегія суддів приходить до переконання, що вони є безпідставними з огляду на наступне.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди зроблені на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони провадження посилались як на підставу своїх вимог і заперечень в частині цивільного позову, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, згідно викладених у вироку обставин, які визнані судом першої інстанції доведеними, 18 вересня 2015 року о 15 год. 15 хв. ОСОБА_7, який працював водієм товариства з обмеженою відповідальністю «Укркрейда», керуючи автомобілем, що належить цьому Товариству, порушив вимоги Правил дорожнього руху України і в м.Кременець допустив зіткнення із автомобілем «Рено Трафік», 2008 року випуску, яким керував ОСОБА_3

З наявного в матеріалах провадження висновку автотоварознавчої експертизи №4-199/15 вбачається, що матеріальний збиток власнику вказаного автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей може становити 66100,38 гривень, а вартість відновлювального ремонту без урахування експлуатаційного зносу може становити 139753,98 грн. (а.с.147-166).

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, як розяснено пунктом 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Отже, вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди, яка заподіяна позивачу ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ця сума становить 139753 грн. 98 коп. і підлягає стягненню з ОСОБА_6 "Укркрейда", як власника джерела підвищеної небезпеки для повного відшкодування завданої його працівником шкоди, оскільки під час проведення експертизи у вказаній сумі визначено вартість відновлювального ремонту, без урахування фізичного зносу деталей.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно розглянув позов потерпілої ОСОБА_8, яка нібито не мала відповідного процесуального статусу, не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки згідно ухвали суду від 18 січня 2016 року за результатами підготовчого судового засідання потерпілу ОСОБА_8 було визнано цивільним позивачем, а ОСОБА_6 Укркрейда - цивільним відповідачем (а.с.41).

Доводи апеляційної скарги про невірне застосування норм матеріального права при вирішенні цивільного позову колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Так, загальні підстави та особливості відшкодування шкоди, завданої, зокрема, джерелом підвищеної небезпеки, передбачені у статтях 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України. Згідно з положеннями частини другої статті 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Встановлено, що власником автомобіля «САЗ-3507» державний номерний знак «ВО2396АЕ», яким керував ОСОБА_7 під час вчинення даного кримінального правопорушення, являється товариство з обмеженою відповідальністю Укркрейда (а.с.185).

Таким чином, суд першої інстанції у вироку вірно вказав на необхідність застосування в даному випадку положень ст.1187 ЦК України, якою передбачені випадки, коли особа, яка фактично експлуатує джерело підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану ним шкоду.

Установивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якого є ОСОБА_6 Укркрейда, суд першої інстанції вірно застосував положення статті 1187 ЦК України і дійшов правильного висновку про покладення на вказане Товариство, з яким обвинувачений також перебував і в трудових відносинах, обов'язку відшкодувати позивачам завдану майнову та моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування в даному випадку положень частин 3,5 ст.1187 ЦК України, у звязку з тим, що обвинувачений незаконно заволодів автомобілем, керуючи яким спричинив ДТП, є безпідставними.

Так, згідно вказаних положень закону особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Наведені в апеляційній скарзі доводи в цій частині аналогічні доводам представника Товариства під час судового розгляду, оцінюючи які суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що вони не ґрунтуються на фактичних обставинах провадження та є обраним способом захисту від предявленого цивільного позову і спрямовані на уникнення цивільної відповідальності, про що свідчить, зокрема, те, що про нібито незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_7 товариство звернулося через три місяці після ДТП уже після направлення обвинувального акту до суду.

Також, в даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_7 працював у ОСОБА_6 Укркрейда водієм і в робочий час керував автомобілем цього Товариства, тобто здійснював свої трудові обовязки відповідно до мети і завдань господарської діяльності Товариства, а не в особистих цілях.

В іншому кримінальному провадженні, що було розпочато за зверненням Товариства, не встановлено даних, які би підтверджували версію цивільного відповідача про незаконне заволодіння його автомобілем, оскільки з пояснень представника Товариства та захисника обвинуваченого під час апеляційного розгляду слідує, що обвинувачення відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.289 КК України орган досудового розслідування до суду не направив і відповідне судове рішення про визнання його винуватим у вказаному правопорушенні відсутнє.

Таким чином, в межах даного кримінального провадження не встановлено жодних даних, які би давали підстави вважати, що обвинувачений керував належним відповідачу автомобілем неправомірно, а доводи апеляційної скарги про відсутність шляхового листа свідчать про недотримання у Товаристві вимог щодо належного оформлення документації, а не спростовують зазначених обставин, які встановлені судом першої інстанції.

Більше того, як розяснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" N 6 від 27 березня 1992 року зі змінами і доповненнями, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Також, за змістом п. 5 зазначеної постанови під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (постанова Верховного Суду України від 28 січня 2015 р. у справі N 6-229цс14).

Крім того, у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року N 4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Враховуючи наведене і встановлені в даному кримінальному провадженні обставини, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди з власника джерела підвищеної небезпеки, який також був і роботодавцем обвинуваченого.

Разом з тим, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі суд першої інстанції невірно врахував усі обставини провадження.

Так, з долучених до матеріалів провадження висновків судово-медичних експертиз слідує, що внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення цивільним позивачам було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоровя ОСОБА_8 у вигляді оскольчастого перелому дистальної фаланги першого пальця правої стопи, з приводу якого лікувалась амбулаторно, а також легкі тілесні ушкодження ОСОБА_8, ОСОБА_3 і ОСОБА_9 у вигляді саден, забоїв та гематом, які мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів (а.с.121-127, 167-174).

Крім зазначеного, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує встановлені в провадженні обставини щодо характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнали кожен з позивачів у звязку із заподіяними їм тілесними ушкодженнями, тривалості їх немайнових втрат, ступінь впливу злочину на стан їх здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках і тимчасове позбавлення можливості працювати, а також прикладені ними зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану здоровя та час і зусилля необхідні ОСОБА_3 для відновлення пошкодженого автомобіля.

Беручи до уваги зазначені обставини і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів приходить до переконання, що відшкодування моральної шкоди слід визначити в розмірі 35 тисяч гривень ОСОБА_8, 10 тисяч гривень - ОСОБА_3, 5 тисяч гривень ОСОБА_9

Таким чином, в частині вирішення цивільного позову вирок підлягає зміні на підставі ст.ст.408,411 КПК України, у звязку з чим апеляційну скаргу представника цивільного відповідача слід задовольнити частково.

Керуючись ст.404-419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_6 Укркрейда задовольнити частково.

Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2016 року в частині цивільного позову змінити, задовольнивши його частково.

Стягнути з ОСОБА_6 Укркрейда в користь: ОСОБА_3 139753,98 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_8 35000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_9 5000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

В решті вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_10