Ухвала суду № 58864776, 04.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/1037/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1255/16Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д.С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Акопян В.І.,

суддів: Абрамова П.С., Лобова О.А.

при секретарі Маладиці Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представникапозивача ОСОБА_3 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 березня 2016 року у справі за позовомОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Шишацької державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про поновлення строку для прийняття спадщини та визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2, представникпозивача ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, просила поновити строк звернення до Шишацької державної нотаріальної контори для прийняття спадщини як пропущеного по поважній причині та надати їй додатковий строк для подачі заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини по закону.

В обґрунтування зазначеного позову посилається на те, що 22 березня 2009 року померла мати ОСОБА_3-ОСОБА_5 Після смерті матері відкрилась спадщина на земельну ділянку пл.0.32 га в с.Баранівка Шишацького району, що належала померлій на праві власності. Згідно заповіту, складеного на користь рідної сестри позивачки ОСОБА_4І отримала 29 жовтня 2009 року свідоцтво про право на спадщину.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи від 05 грудня 2014 року та додаткової експертизи від 10серпня 2015 року підпис на заповіті від імені ОСОБА_5 виконано ОСОБА_4

Для оформлення права на спадщину позивачка звернулась до Шишацької нотаріальної контори і 24.06.2014 року отримала відповідь з рекомендацією звернутись до суду про поновлення строку на прийняття спадщини.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 17 березня 2016 року відмовлено ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, в задоволені позовних вимог.

На рішення суду апеляційну скаргу подала ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, прохає рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволенняпозовних вимог, посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що померла 22 березня 2009 року, ОСОБА_5 є матірю ОСОБА_3 та ОСОБА_6

18 грудня 2007 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого заповідала все своє майно ОСОБА_4, остання прийняла спадщину, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом та оформила державні акти на право приватної власності на земельні ділянки.

ОСОБА_3 на час відкриття спадщини була непрацездатною за віком, мала обовязкову частку в спадщині згідно зі ч.1 ст.1241 ЦК України, але в установленому законом порядку спадщину не прийняла.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем та її представником причин пропуску строку для прийняття спадщини, визначеного ч.1 ст. 1270 ЦК України, як-то похилий вік та поганий стан здоров'я спадкоємця ОСОБА_3, введення її в оману іншим спадкоємцем ОСОБА_4 з приводу розподілу спадщини не є поважними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкодавець ОСОБА_5 померла 22 березня 2009 року, тобто спадщина після її смерті відкрилась 22 березня 2009 року.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла її дочка ОСОБА_4.

Також судом першої інстанції встановлено, що друга донька спадкодавця позивачка ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини була непрацездатною, як особа, що досягла пенсійного віку, визначеного ст. 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та мала право на обов'язкову частку у спадщині своєї померлої матері ОСОБА_5 незалежно від наявності заповіту чи його змісту.

ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 на момент смерті останньої не проживали. У встановленому законом порядку спадщину ОСОБА_3 не прийняла. Вона не зверталась до спадкоємця ,який прийняв спадщину, з проханням надати письмову згоду, на подачу заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, згідно ч.2 ст.1272 ЦК України

Згідно довідки Баранівської сільської ради Шишацького району Полтавської області № 71 від 12 лютого 2016 року ОСОБА_3 з 22.03.2009 по теперішній час зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та за цей час за межі села на тривалий час не виїжджала (а.с.98).

Для прийняття спадщини встановлюється ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст..ст 1268,1269,1270ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за заявоюспадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про її прийняття.

Пунктом 24 постанови № 7 ПленумуВСС України від 30.05.2008 року"Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Згідно роз'яснень, які містяться у абзаці 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідної правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Так, у п.2 інформаційного листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», адресованого головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, АР Крим Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

До суду першої інстанції позивачка та її представники не подавали доказів на підтвердження поважності пропуску звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. В суд апеляційної інстанції представниками позивачки було надано довідку лікаря Барановської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, в якій зазначено, що ОСОБА_3 в звязку з захворюванням розповсюджений остеохондроз хребта з корінцевим синдромом, виражений кіфор ДОА коліннних суглобів та потребувала стороннього догляду з квітня 2009 року.

Колегія суддів критично відноситься до даної довідки, оскільки в суді першої інстанції довідка не була надана , про неї представники позивачки не вказували в суді першої інстанції хоча довідка датована 02.06.2014 року. Як вбачається із індивідуальної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 позивачка після звернення до лікаря 24 травня 2000 року до 6 грудня 2011 року до лікаря не зверталася, в 2011 році та 2012 році було оглянута невропатологом , який призначив лікування. Хвора за допомогою зверталась безпосередньо в медичний заклад. Лікар став приходити до хворої додому з 14 вересня 2014 року. Запис в картці за 2009 рік колегія суддів не приймає до уваги, оскільки він вписаний після 2012 року. В ньому не зазначено число та місяць звернення до лікаря , зазначено лише рік.

Крім того, висновок в довідці про необхідність стороннього догляду за позивачкою зроблено одноособово сімейним лікарем в 2014 році за 2009 рік. Крім того, довідка лікаря не є висновком комісії лікарів.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3І посилання на рішення Великобагачанського районного суду від 25 вересня2015 року, яким було скасовано заповіт від імені ОСОБА_5, видані на підставі його свідоцтва про право на спадщину та державні акти на землю, оскільки рішення місцевого суду було скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України від 04 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області визнано неподаною та повернуто.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка повірила відповідачці, що та добровільно проведе розподіл спадщини і вона, повіривши їй, не подавала заяви про прийняття спадщини, колегія суддів не вважає поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі представник позивачки зазначає, що після смерті ОСОБА_5 позивачка продовжувала користуватися присадибною земельною ділянкою, що належала померлій, тим самим фактично прийняла спадщину.

Дійсно ст.549 ЦК УРСР, 1963 року, передбачала що спадкоємець ,який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном вважався таким, що прийняв спадщину.

Цивільний кодекс України 2003 року, який набрав чинності 1 січня 2004 року такої підстави прийняття спадщини, як вступ в фактичне володіння, не містить.

Встановивши наведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки наведені підстави пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України,колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.І.Акопян

Судді:П.С.Абрамов

ОСОБА_8

З оригіналом згідно

Суддя В.І.Акопян