Ухвала суду № 58864093, 11.07.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1090/16-ц

Провадження № 2-з/591/28/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року місто Суми.

Зарічний райсуд м. Суми в складі:

головуючого - судді Шелєхової А.В.

при секретарі Тищенко К.О.

розглянувши матеріали за заявою представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник просить в порядку забезпечення доказів, доручити Національному банку України здійснити позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код - 14360570). вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро (колишнє місто Дніпропетровськ), Україна, 49094, фактів, що можуть свідчити про здійснення об'єктом перевірки ризикової діяльності, а саме: несанкціонованих ОСОБА_2 30.06.2016 грошових переказів з його картки поточного рахунку № 26008055015990 на його картковий рахунок для виплат (зарплатний) № 4731217111419725, в розмірі 50000,00 грн. та 83740,00 грн., а також несанкціонований ОСОБА_3 30.06.2016 року грошовий переказ з його картки кредитного рахунку № 5363542305065014 на його картковий рахунок для виплат (зарплатний) № 5168742065728135 в розмірі 26507,51 грн., з подальшими несанкціонованими грошовими переказами за послуги easypay, придбання «квазі-готівки» та оплати вартості товару/оплати послуг на загальну суму 73894,48 грн.. в ході якої встановити, ким, ОСОБА_2, чи іншою особою, було здійснено 30.06.2016 року вказані грошові перекази, у який спосіб та з якого географічного місця, а також хто і в якому місці одержав кошти за послуги easypay, придбання «квазі-готівки» та оплати вартості товару/оплати послуг на суму 73894,48 грн., згідно копій виписок з рахунків позивача, наданих до його позовної заяви.

Свої вимоги, посилаючись на норми ст. 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 44, 55 Закону України «Про Національний банк України», п. 1.8 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого Постановою Правління НБУ 17.07.2001 № 276, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15 серпня 2001 р. за № 703/5894 (далі - Положення), ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів Україн «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 ві 19.02.1993 року (із змінами), мотивував тим, що до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

З урахуванням специфіки даної справи, спеціальної правосуб'єктності відповідача, як банківської установи, яка володіє інформацією, що становить банківську таємницю, а також неотриманням позивачем відповіді на його заяву від 20.11.2015 року (копія додана до матеріалів позовної заяви), що унеможливило надання доказів самим позивачем про несанкціоновані ним транзакції з належними йому коштами на карткових рахунках, відкритих у сумській філії відповідача, вважає, що довести обставини несанкціонованих позивачем транзакцій з його карткових рахунків можливо лише шляхом забезпечення доказів у вигляді проведення третьою особою (Національним банком України) позапланової перевірки відповідача щодо фактів, які свідчать про несанкціоновані позивачем транзакції з його коштами на карткових рахунках № 5168742065728135 (зарплатами), № 5363542305065014 (кредитний рахунок (кредитна картка)) та № 26008055015990 (поточний рахунок ФОП ОСОБА_2А.).

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали.

Предстанвик відповідача проти клопотання заперечив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 1.4 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого Постановою правління НБУ 17.07.2001 № 276 інспекційні перевірки здійснюються з метою оцінки загального фінансового стану об'єкта перевірки або окремих видів його діяльності (операцій), у тому числі визначення рівня безпеки і стабільності його операцій, ризиків, притаманних об'єкту перевірки, достовірності його звітності, виявлення та запобігання ризиковій діяльності, що загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів, і дотримання об'єктом перевірки вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, а також з метою підтвердження приведення діяльності неплатоспроможного/перехідного банку у відповідність до вимог банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності. Період, терміни та напрями перевірки визначаються Національним банком.

Отже, метою вказаних перевірок є зокрема виявлення та запобігання ризикової діяльності банку, а не отримання доказової бази для сторони в межах цивільного судочинства.

Цей висновок суду узгоджується і з п. 1.1 наведеного Положення, згідно якого цей нормативний акт регулює процес планування та проведення інспектування службою банківського нагляду та уповноваженими Національним банком України (далі - Національний банк) особами банків, філій іноземних банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку.

Іншими словами Положенням врегульовано взаємовідносини з приводу контролю Національного Банку України за комерційними банками, підстав для судового втручання в які в контексті саме ст. 133 ЦПК України не вбачається.

До того ж п. 1.8 Положення містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланової інспекційної перевірки, що є до речі правом, а не обовязком Національного банку України і до яких не віднесено перевірки банку за судовим дорученням, тим більше з метою забезпечення доказів згідно вимог ст. 133 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви у звязку з її необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 133-135 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовити за необґрунтованістю.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції судовій палаті у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний райсуд м. Суми.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження..

Суддя