Рішення № 58863878, 29.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/1135/15 Головуючий у 1 інстанції: Салій В.В.

Провадження № 22-ц/783/2592/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря Брикайло М.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Енергобанк», треті особи: ОСОБА_4 та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Енергобанк», про визнання права вкладника за договором на вклад та права на відшкодування заборгованості за вкладом,-

встановила:

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 27.01.2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право вкладника за договором ДФ-121286-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку, укладеного 29.12.2014 року з публічним акціонерним товариством (далі-ПАТ) «Енергобанк» на частину вкладу в сумі 6200 доларів США.

Визнано за ОСОБА_3 право на відшкодування заборгованості за вкладом у розмірі 6200 доларів США за договором ДФ-121286-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку, укладеного 29.12.2014 року ПАТ «Енергобанк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.

Рішення суду оскаржив ПАТ «Енергобанк», просить його скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального праваі закрити провадження у справі у звязку з підвідомчістю справи адміністративному суду.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд, встановивши, що рішенням №29 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2015 року в ПАТ «Енергобанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію на період з 13.02.2015 року по 13.05.2015 року включно, а 11.06.2015 року у ПАТ «Енергобанк» відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації згідно постанови правління Національного Банку України №370 від 11.06.2015 року, повинен був застосувати до спірних правовідносин спеціальні норми матеріального права, якими є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки цим Законом визначено порядок задоволення вимог вкладників банку, який ліквідується, щодо відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Апелянт вважає, що в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач не є вкладником ПАТ «Енергобанк» та, відповідно, він не має права на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вважає, що в даному випадку, позивач є кредитором банку, який ліквідовується, а не його вкладником, оскільки вкладник ОСОБА_4, яка переуступила позивачеві право вимоги на частину вкладу в сумі 6200 доларів США, мала на рахунках ПАТ «Енергобанк» грошові кошти в сумі більше, ніж 15000 доларів США, що в еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ станом на дату запровадження тимчасової адміністрації становило 375000 грн., що є більше від граничного розміру відшкодування 200000 грн., яке вона вже отримала за рахунок коштів Фонду, а тому позивачеві не може бути повторно здійснено відшкодуваня гарантованої суми на цей вклад. Зазначає, що по одному вкладу не може бути укладено договір одночасно з декількома особами, а тому позовні вимоги є безпідставними в силу того, що договір банківського вкладу угода, яка не допускає множинності осіб на стороні вкладника.

Крім того, апелянт зазначає, що ПАТ «Енергобанк» не є належним відповідачем у даній справі, оскільки він не наділений повноваженнями визнавати або не визнавати за вкладниками права на відшкодування заборгованості по вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування, оскільки такі повноваження є виключною компетенцією Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка у встановленому Законом порядку з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. На думку апелянта, дана справа має розглядатись судом в порядку адміністративного судочинства.

В судове засідання представник ПАТ «Енергобанк» не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.12.2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Енергобанк» укладено договір №ДФ-121286-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку на суму 12000 доларів США, а 12.01.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за цим договором №ДФ-121294-1302 на частину вкладу в сумі 6200 доларів США розміщеного на вкладному рахунку (а.с.60-61).

Відповідно до п.1.6 договору відступлення права вимоги, моментом переходу права вимоги первісного кредитора до боржника за основним договором до нового кредитора є момент підписання цього договору сторонами.

16.01.2015 року ОСОБА_4 повідомила уповноважену особу ПАТ «Енергобанк» про укладення договору від 12.01.2015 року купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за договором №ДФ-121286-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків в кінці строку від 29.12.2015 року та надала всі дані нового вкладника. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про відступлення права вимоги з відміткою банку (відділення №1 ПАТ «Енергобанк» в м. Жидачів) про одержання (а.с.57, 58).

У відповідності до постанови правління Національного Банку України від 12.02.2015 р. за №96 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.02.2015 року за №29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Енергобанк».

11.06.2015 року у ПАТ «Енергобанк» було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації з призначенням ліквідатора згідно постанови правління Національного Банку України №370 від 11.06.2015 року.

На неодноразові звернення ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» щодо повернення належного їй вкладу з виплатою відсотків відповіді не отримала.

Згідно положень ч.1ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ,ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. ОСОБА_2 право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістомст. 392 ЦК Українивласник майна може пред'явити позов про визнання його права власності,якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Задовольняючи вказаний позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок відступлення ОСОБА_4 позивачеві ОСОБА_3 права вимоги за вказаним договором №ДФ-121286-1302 про строковий банківський вклад, він, як власник депозитного вкладу у розмірі 6200 доларів США, набув право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування заборгованості за вкладом.

Однак, з таким висновком районного суду погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно із ч.1ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору є частина розміщеного вкладником ОСОБА_4 в банку строкового банківського вкладу з виплатою відсотків в кінці строку на суму 12000 доларів США на строк 32 дні із виплатою процентів в розмірі 8 % річних.

У ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" дано визначення банківського вкладувідповідно до якого вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Статтею 47 Закону України " Про банки та банківську діяльність" передбачено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг належать:1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Центральний депозитарій цінних паперів має право провадити окремі банківські операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, що видається у встановленому Національним банком України порядку.

Договір банківського вкладу є реальним і вважається укладеним із моменту прийняття банком від вкладника грошової суми (вкладу).

За договором банківського вкладу( депозиту) передані вкладником у готівковій або у безготівковій формі кошти стають власністю банку. Водночас, у банку виникає зобов'язання щодо повернення вкладнику такої ж суми грошей та нарахованих на цю суму процентів на умовах та в порядку, встановленому договором.

Договірбанківського вкладує одностороннімзобов'язанням, з моментуйого укладеннябанк маєобов'язокповернутисуму вкладута нараховані проценти, а вкладникнабуваєправавимагативиконаннязазначених дій.

Згідно п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповіднодостатті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Уклавши договір про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу, позивач отримав право грошової вимоги до Банку за договором №ДФ-121286-1302 про строковий банківський вклад, укладеним 29.12.2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Енергобанк», щодо повернення вкладу на суму 6200 доларів США, а не право власності, а тому зазначений договір не може бути підставою до визнання права власності за позивачем на зазначену суму вкладу, а позивач ОСОБА_5 за цим договором набув право кредитора, а не вкладника.

У відповідності до розяснень, що містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема має бути зазначено й висновки суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захист порушеного права.

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції відсутні висновки про те, яким чином повязано дану вимогу позивача, заявлену до банку, із способом захисту його права на повернення коштів за договором банківського вкладу, право вимоги до якої перейшло на підставі ст.512 ЦК України, та чи поновить саме по собі визнання за позивачем права на відшкодування заборгованості за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порушене право позивача на його отримання, без предявлення позову про стягнення коштів за договором банківського вкладу до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Поряд з цим, ні позивачем при зверненні з вказаним позовом, ні судом в своєму рішенні, не зазначено, які саме дії повинен вичинити відповідач, ПАТ «Енергобанк» , та на чию користь, щоб відновити порушене право позивача.

Окрім того, судом залишено без належної уваги те, що 12.02.2015 р. на підставі постанови правління Національного Банку України за №96 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ «Енергобанк» з ринку, а у відповідності до постанови правління Національного Банку України №370 від 11.06.2015 року у ПАТ «Енергобанк» було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації з призначенням ліквідатора.

Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

А згідно п.6 ст.2 цього ж Закону, ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, повязаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобовязань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Положеннями ст.36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини пятої ст.36 цього Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів на майно банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч.2 ст.46 цього ж Закону з дня призначення Уповноваженої особи Фонду, припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

У відповідності до положень ст.26 вказаного Закону відшкодування коштів за вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (200 000 грн.) гарантується Фондом, а не самим банком, та лише вкладникам банку, а не іншим кредиторам.

Відповідно до ч.ч.2,5,6 ст.27 цього ж Закону, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, формує Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом шести днів з дня отримання Фондом такого рішення виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

З огляду на викладені обставини та зазначені положення норм матеріального права, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у визначений ним спосіб, які заявлені до ПАТ «Енергобанк», який, за наведених вище обставин, не уповноважений вчиняти будь-які дії на відновлення порушених прав позивача, як кредитора банку.

Таких висновків судова колегія дійшла в тому числі з врахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом України в постанові від 20.01.2016 року у справі №6-2001 цс15.

Оскільки вказаний позов ОСОБА_3 заявлено ним до ПАТ «Енергобанк», як до відповідача, а не до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який у справі є третьою особою без самостійних вимог, та спрямований на захист порушеного права вкладника, який, на думку позивача, випливає із договору відступлення права вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув даний спір в порядку цивільного судочинства.

Так як даний спір не носить публічно-правового характеру, судова колегія, в супереч доводам апеляційної скарги, не вбачає підстав для закриття провадження у справі.

Отже, з наведених вище мотивів рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову.

У звязку з ухваленням апеляційним судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, понесенні відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 487 грн. 20 коп. підлягають стягненню з позивача в користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1-4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити частково.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3в користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» судовий збір у розмірі 487 гривень (чотириста вісімдесят сім) 20 (двадцять) копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

ОСОБА_6