Ухвала суду № 58862782, 30.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/1513/16 Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/778/3108/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Савченко О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Філія «Транс-Капітал» Приватного акціонерного товариства «Атлант», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л :

28.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з вищезазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція».

В обґрунтування позову позивач зазначав, що він з квітня 2008р. працював на посаді провідного спеціаліста з вантажних перевезень Запорізької філії ТОВ «Аско-Експедиція». 02.04.2014р. на підставі Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014р. його було мобілізовано до лав збройних сил України. 28.04.2014р. Запорізьку філію ТОВ «Аско-Експедиція» було ліквідовано та його переведено на посаду провідного менеджера з логістики відділу вантажних перевезень до головного офісу ТОВ «Аско-Експедиція», що знаходиться в м. Київ. Після демобілізації 30.03.2015р. він повернувся до роботи в головний офіс ТОВ «Аско-Експедиція» на посаду провідного менеджера з логістики.

15.05.2015р. відповідач видав наказ № 34 «Про реорганізацію структури ТОВ «Аско-Експедиція», яким розформував відділ вантажних перевезень та скоротив посаду, на якій він працював. Цього ж дня йому вручили попередження про наступне вивільнення. Йому була запропонована робота курєра на неповний робочий день з посадовим окладом 1000 грн., від якої він відмовився, оскільки вона не відповідає його спеціальності та заробітна плата дуже низька, у зв»язку з чим комісією з працівників товариства був складений відповідний акт. 15.07.2015р. його було звільнено на підставі наказу № 24-К від 10.07.2015р. Вважав своє звільнення незаконним, оскільки з одинадцяти працівників відділу вантажних перевезень, що підпадали під скорочення, реально було звільнено лише дві особи: його, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, інші працівники: ОСОБА_4 начальник відділу вантажних перевезень була переведена на звільнену посаду начальника відділу автоперевезень; ОСОБА_5 продовжує працювати в ТОВ «Аско-Експедиція»; ОСОБА_6 працює у філії «Транс-Капітал» ПрАТ «АТП ОСОБА_7»; ОСОБА_8 переведена на посаду секретаря; ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 працюють за трудовим договором в ТОВ «Аско-Експедиція». Також в позові вказує, що він відповідно до п. 3 ст. 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у звязку зі змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення із строкової військової служби, що не було враховано роботодавцем при його звільненні. Вважав, що він має більше переваг на залишення на роботі під час скорочення штату підприємства. Крім того, відповідач не склав техніко-економічне обґрунтування причин проведення ліквідації структурного підрозділу підприємства, тому вважав, що проведене відповідачем скорочення має фіктивний характер та мало на меті позбутися працівників, які не влаштовували керівництво, зокрема, і його.

Зважаючи на вказані обставини, позивач просив поновити його на посаді провідного менеджера з логістики відділу вантажних перевезень ТОВ «Аско-Експедиція» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В своїй заяві від 28.03.2016р. позивач просив також поновити йому строк на звернення до суду як пропущений з поважних причин. З цього приводу вказував, що він є учасником бойових дій, після оголошення демобілізації та повернення до мирного життя його турбувало безсоння, кошмари, депресія, тощо; він намагався знайти роботу власними силами в м. Києві, але пошуки виявилися безрезультатними; він витратив значний час на переїзд до місця своєї реєстрації з м. Києва; після повернення в м. Запоріжжя вимушений був доглядати за своєю глухонімою бабусею, яка є інвалідом та потребує сторонньої допомоги; не мав засобів до існування, тому не міг звернутися до суду; намагався захистити свої права шляхом звернення до державних установ, Президента, урядову гарячу лінію; знаходився на санаторному лікуванні з 11.10 по 28.10.2015р.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність у зв»язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 з 01.04.2008р. працював в Запорізькій філії ТОВ «Аско-Експедиція».

29.04.2014р. ОСОБА_7 переведений тимчасово до головного офісу ТОВ «Аско-Експедиція» в м. Києві у зв»язку з ліквідацією Запорізької філії на посаду провідного логіста до моменту виключення з військової служби відповідно до ст. 119 КЗпП України.

30.03.2015р. після демобілізації ОСОБА_7 приступив до роботи на посаді провідного менеджера логістики вантажних перевезень.

Наказом № 34 від 15.05.2015р. ТОВ «Аско-Експедиція» на основі проведення аналізу діяльності підприємства за останні дев»ять місяців з метою поліпшення фінансово-господарської діяльності та на виконання рішення загальних зборів було прийнято рішення про розформування з 15.07.2015р. відділу вантажних перевезень зі скороченням всіх штатних одиниць цього відділу. Протоколом загальних зборів учасників товариства «Аско-Експедиція» від 15 травня 2015р. затверджено новий штатний розклад товариства.

Згідно додатку № 1 з наказом про реорганізацію структури ТОВ «Аско-Експедиція» ознайомлено 34 особи, в тому числі ОСОБА_7

Наказом № 24-к від 10.07.2015р. ОСОБА_7 з 15.07.2015р. був звільнений з роботи з посади провідного менеджера з логістики відділу вантажних перевезень відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку із скороченням чисельності працівників.

18 травня 2015р. комісією з працівників ТОВ «Аско-Експедиція» був складений акт про те, що ОСОБА_2 відмовився від запропонованої йому роботи кур»єра з неповним робочим днем з окладом 1000 грн.

На теперішній час ОСОБА_7 як безробітний перебуває на обліку у центрі зайнятості.

Своє звільнення ОСОБА_7 вважав незаконним з тих підстав, що, оскільки не було складено техніко-економічного обґрунтування причин ліквідації відділу вантажних перевезень, то зміни у структуру та штатний розклад є необґрунтованими, і тому у роботодавця не було підстав скорочувати його посаду. Про формальність такого скорочення, на його думку, свідчить той факт, що з 11 скорочених працівників реально звільнені були дві особи, в тому числі і він, а решта працівників продовжує працювати у товаристві. Крім того, роботодавцем під час його скорочення були порушені вимоги законодавства щодо його переважного права на залишення на роботі, а також йому було неправомірно відмовлено у прийнятті його на посаду начальника відділу автомобільних перевезень, яка була вільною на час пропонування йому роботи кур»єра у зв»язку із скороченням.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що роботодавцем при проведенні реорганізації підприємства із розформуванням відділу вантажних перевезень та при скороченні позивача не порушені вимоги чинного законодавства, зокрема, і щодо його переважного права на залишення на роботі, тому підстав для його поновлення на роботі та виплати середнього заробітку і моральної шкоди суд не встановив.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що суд неповно та не всебічно з»ясував обставини справи, зокрема, не перевірив його доводи щодо формального скорочення чисельності працівників, які фактично залишились працювати у відповідача, не обгрунтував свої висновки щодо відсутності у нього права на зайняття вільної посади начальника відділу автомобільних перевезень та переважного права на залишення на роботі перед іншими скороченими працівниками, які продовжують працювати у товаристві.

Перевіривши вказані доводи за матеріалами справи, колегія вважає їх неспроможними з огляду на наступні обставини.

В пункті 19 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992р. роз»яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов»язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов»язані з»ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним право на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняттю рішення загальними зборами товариства про розформування відділу вантажних перевезень передувало здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, яким було встановлено збитковість цього відділу з вересня 2014р. ( а.с. 91).

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду пояснювала, що останнім часом, про що відомо позивачу, кожен менеджер з логістики відділу вантажних перевезень зобов»язаний був самостійно знаходити клієнтів, що свідчило про відсутність попиту на зазначені послуги.

У зв»язку з такою ситуацією дирекцією товариства внесено було на розгляд та затвердження загальних зборів пропозицію про реорганізацію товариства шляхом скорочення структурного підрозділу відділу вантажних перевезень, а також розроблено проект структури та штатного розпису апарату управління товариством.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Аско-Експедиція» від 15.05.2015р. розглянуто питання про затвердження організаційної структури товариства та про затвердження штатного розпису і було вирішено затвердити нові організаційну структуру та штатний розпис, уповноважено директора ОСОБА_13 здійснити всі необхідні дії щодо введення їх в дію з 15.07.2015р. ( а.с. 99, 100).

На підставі вказаного рішення загальних зборів учасників ТОВ «Аско-Експедиція» 15.05.2015р. був виданий наказ № 34 про реорганізацію структури товариства, в якому було зазначено, що на основі проведеного аналізу діяльності підприємства за останні дев»ять місяців, з метою поліпшення фінансово-господарської діяльності та на виконання рішення загальних зборів від 15.05.2015р. слід скоротити наступні посади: інспектор відділу приймання автомобілів (4 штатні одиниці), розформувати відділ вантажних перевезень з 15.07.2015р. із скороченням посад: начальник відділу вантажних перевезень ( 1 штатна одиниця), провідний менеджер з логістики вантажних перевезень ( 3 штатні одиниці), менеджер з логістики вантажних перевезень ( 1 штатна одиниця), молодший фахівець з логістики вантажних перевезень ( 1 штатна одиниця). Тобто всі 6 посад, які мав відділ вантажних перевезень були скорочені, а сам відділ ліквідовано ( а.с. 31, 102).

Отже, ствердження позивача щодо відсутності підстав для проведення скорочення чисельності працівників, зокрема, і його, не відповідають матеріалам справи.

В скарзі апелянт також зазначає, що з 11 працівників, які підпадали під скорочення, звільнено було лише двоє, зокрема, і він, що свідчить про штучне створення роботодавцем вигляду скорочення штату задля його звільнення.

Проте ці доводи також не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи, в яких мається штатний розпис ТОВ «Аско-Експедиція» від 15.07.2015р., тобто складений після проведення скорочення, з якого вбачається, що всі заплановані 11 посад були скорочені, включаючи всі посади відділу вантажних перевезень, який взагалі був виключений із нового штатного розпису ( а.с. 97, 101).

Апелянт вказує, що деякі інші працівники були переведені в штат третьої особи у цій справі - філії «Транс-Капітал» ПрАТ «Атлант», де керівником виступає ОСОБА_13, який одночасно є керівником відповідача - ТОВ «Аско-Експедиція», зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Проте згідно з наданими копіями трудових книжок цих працівників, вони не були переведені до іншого підприємства, а прийняті на роботу на загальних підставах після звільнення за скороченням штату з ТОВ «Аско-Експедиція».

В матеріалах справи відсутні докази того, що решта скорочених працівників були переведені у зв»язку із скороченням у відповідача на підприємство третьої особи. Але, у будь-якому випадку, позивач не вправі вимагати його поновлення на підприємстві третьої особи, оскільки не був туди переведений до звільнення.

За вказаних обставин, реорганізація та скорочення чисельності та штату працівників на підприємстві відповідача відбулось обґрунтовано та з дотриманням норм чинного законодавства, а поновлення ОСОБА_14 на скорочену посаду у ліквідованому структурному підрозділі підприємства є неможливим, і в такому разі його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідає встановленим обставинам.

Що стосується доводів апелянта про неврахування його переважного права на залишення на роботі, колегія встановила наступне.

З довідки в/ч пп В2830 п-к № 406 від 23.01.2015р. слідує, що ст. лейтенант ОСОБА_14 в період з 08.07.2014р. по 04.09.2014р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, тому має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АВ № 467752 ( а.с. 11, 34, 35).

Отже, позивач дійсно має передбачені ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» права, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності та штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва та праці протягом двох років з дня звільнення із строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу.

Гарантії щодо переважного права на залишення на роботі у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці передбачені для учасників бойових дій і пунктом 5 частини 1 статті 42 КЗпП, але така перевага надається їм перед іншими працівником при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, у першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, - інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров»я.

Судом встановлено, що керівництвом товариства було враховано, що на підприємстві під скорочення підпадають два працівники, відносно яких встановлені обмеження при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП, якими є позивач як учасник бойових дій та ОСОБА_8 як одинока матір дитини віком до 14 років.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 працювала у ТОВ «Аско-Експедиція» на посаді молодшого фахівця з логістики вантажних перевезень, а також за суміщенням виконувала обов»язки секретаря керівника на 0,5 ставки. Враховуючи, що вона мала дитину до 14 років та є одинокою матір»ю, а також, що малась можливість надати їй як основне місце роботи посаду секретаря з окладом 1336 грн., їй була запропонована ця робота, на яку вона погодились та була переведена роботодавцем ( а.с. 109, 111, 112).

ОСОБА_2 обіймав посаду провідного менеджера з логістики вантажних перевезень.

15.05.2015р. одночасно з попередженням про звільнення ОСОБА_2 було запропоновано іншу роботу у товаристві єдину вільну в той час посаду кур»єра на неповний робочий день з посадовим окладом 1000 грн., від якої позивач відмовився, посилаючись, що його не влаштовує ця пропозиція за фахом та розміром зарплати, про що було складено акт від 18.05.2015р. ( а.с. 30).

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, трудовий договір може бути розірваний, а працівник на власний розсуд звертається по допомогу до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відтак, підприємством було запропоновано позивачу єдину наявну вакансію, від якої він відмовився, тому він підлягав звільненню за п. 1 ст. 40 КЗпП.

ОСОБА_2 з цього приводу зазначав також, що малась ще одна вакансія у вигляді посади начальника відділу автоперевезень, на яку він претендував, подавши заяву керівництву. Але йому безпідставно було відмовлено в цьому та надано перевагу на зайняття цієї вакансії іншому працівнику ОСОБА_4 Вважає, що цим також порушено його переважне право на залишення на роботі.

З цього приводу судом було встановлено, що 29.05.2015р. за власним бажанням звільнилась начальник відділу автомобільних перевезень ОСОБА_15, на яку 06.07.2015р. була переведена ОСОБА_4, яка обіймала до цього посаду начальника відділу вантажних перевезень та підлягала скороченню разом з іншими працівниками відділу вантажних перевезень.

Дійсно, ОСОБА_2 13.07.2015р. направив керівництву товариства заяву про бажання зайняти цю посаду начальника відділу автоперевезень, але листом № 777 від 14.07.2015р. йому було повідомлено, що його продуктивність праці та кваліфікація є нижчими порівняно з іншими працівниками відділу вантажних перевезень ( а.с. 16, 17).

Так, відповідно до п. 1 посадової Інструкції начальника відділу автомобільних перевезень на посаду начальника відділу назначається працівник, який має вищу освіту, додаткову освіту за спеціальністю «логістика» та такий, що має досвід роботи в цій галузі та на аналогічній посаді не менше 3 років ( а.с. 128).

ОСОБА_4 має вищу освіту, має підготовку та досвід роботи в галузі логістики понад 20 років, протягом 10 років займала посаду заступника директора підприємства, основним видом діяльності якого було надання послуг у сфері логістики, та 1 рік 1 місяць займала посаду начальника відділу вантажних перевезень. Тому кандидатура ОСОБА_4 цілком відповідала вимогам посадової інструкції для зайняття посади начальника автоперевезень ( а.с. 121-126).

Керівництвом після отримання заяви ОСОБА_2 про бажання зайняти посаду начальника відділу автоперевезень за даними трудової книжки та особової справи було проаналізовано його трудову діяльність та встановлено, що його кваліфікація і продуктивність праці є значно нижчими в порівняні з іншими працівниками відділу вантажних перевезень, що скорочуються, а також в порівнянні з працівниками відділу автоперевезень, який бажав очолити позивач.

Так, з аналізу трудових книжок працівників відділу вантажних перевезень ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 випливає, що вони мають трудовий стаж у галузі логістики більший, ніж у ОСОБА_2, протягом якого всі три працівника неодноразово займали керівні посади, в той час як позивач жодного разу не займав керівної посади ( а.с. 121-125, 129-136, 137-140).

Також з копій трудових книжок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що в них маються записи про звільнення з ТОВ «Аско-Експедиція» за п. 1 ст. 40 КЗпП 15.07.2015р. Тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про їх залишення на роботі в товаристві.

Згідно з записом в трудовій книжці під № 22 ОСОБА_16 17.08.2015р. був прийнятий на роботу в філію «Транс-Капітал» ПрАТ АТП «Атлант» на посаду оператора служби перевезень виробничо-диспетчерського відділу ( а.с. 134).

Згідно з записом в трудовій книжці під № 23 ОСОБА_6 05.01.2016р. був прийнятий на роботу в філію «Транс-Капітал» ПрАТ АТП «Атлант» на посаду оператора служби перевезень виробничо-диспетчерського відділу ( а.с. 139).

Отже, цими записами в трудових книжках інших працівників спростовуються доводи апелянта про те, що при скороченні з ТОВ «Аско-Експедиція» були переведені інші працівники до філії «Транс-Капітал» ПрАТ АТП «Атлант», оскільки ці працівники були звільнені та через деякий час заново прийняті до іншої юридичної особи.

Колегія зазначає, що за трудовим законодавством працівник не має права вимагати надання йому роботи, якщо ця робота потребує більш високої кваліфікації та наявність досвіду роботи керівником, якого у позивача не було. Тому, оскільки кандидатура позивача не підходила на посаду начальника відділу автоперевезень, йому було відмовлено в цьому.

Відтак, є правильними висновки суду про те, що працівник, що звільняється за скорочення чисельності та штату, не може претендувати на посаду вищу, ніж він займав на час звільнення, а призначати працівників на керівні посади є прерогативою роботодавця з урахуванням їх кваліфікації, досвіду, особистих якостей тощо.

Крім того, позивач пояснював, що з приводу незаконного звільнення звертався до органу, контролюючого дотримання трудового законодавства роботодавцями, але перевіркою не встановлено порушення трудового законодавства роботодавцем при звільненні ОСОБА_2 з ТОВ «Аско-Експедиція» за скорочення чисельності та штату працівників.

Таким чином, дослідивши всі доводи апеляційної скарги, колегія вважає їх неспроможними та такими, що не відповідають матеріалам справи, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Савченко О.В.

ОСОБА_17