Ухвала суду № 58862119, 07.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2586/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

07 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними відмов та зобовязання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року позов задоволено, зокрема визнано протиправними відмови ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у надання позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобовязано відповідача повторно розглянути подані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначено, оскільки однією із підстав відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також той факт, що місце розташування (розміщення) земельної ділянки, яку бажає отримати позивач у власність, порушує вимоги раціональної організації території та компактність землекористування (створення черезсмужжя) тому Головним управлінням було правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Сторони в судове засідання не зявились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 31.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з метою ведення особистого селянського господарства.

Крім того, з аналогічною заявою 31.03.2015 року до відповідача звернулась також і ОСОБА_3

Листами від 30.04.2015 року за № 31-2-0.3-8733/2-15 та № 31-2-0.3-8740/2-15 Головне управління Держземагенства у Вінницькій області повідомило позивачів про те, що розміщення земельних ділянок, зазначених у доданих до клопотань викопіюваннях, порушує вимоги раціональної організації території та компактність землекористування (створюється черезсмужжя). Таким чином, місце розташування об'єкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель (п. 7 ст. 118 ЗК України), у зв'язку з чим підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки немає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що Головне управління Держземагенства у Вінницькій області з непередбачених законом та непідтверджених підстав відмовило позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею 2,0 га (кожна) для ведення особистого (селянського) господарства, розташованих на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області листами від 30.04.2015 року №31-2-0.3-8733/2-15 та №21-2-0.3-8740/2-15 повідомлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що розглянуто їх клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Каришківської сільської ради Барського району. Відповідачем зазначено, що місце розташування обєкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель (пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється, зокрема, ЗК України, Законом України «Про особисте селянське господарство».

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Як встановлено з матеріалів справи відповідно до довідок Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області №33/0315 та №35/0315 від 31.03.2015 року, сільська рада не заперечувала щодо передачі у приватну власність земельних ділянок площею по 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Земельні ділянки надаються із земель резервного фонду Каришківської сільської ради. Отже, позивачем погоджено з місцевими органами місце розташування обєктів для ведення особистого селянського господарства, отже відповідач, відповідно до вказаної норми не мав права відмовляти у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи норми ЗК України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону земель» відповідач не надав підтвердження наявності схем землеустрою та техніко-економічного обґрунтування використання та охорони спірних земель села Каришків Барського району Вінницької області, також не надав доказів того, що розміщення спірних земельних ділянок порушує раціональну організацію території та компактність землекористування (створюється черезсмужжя).

Отже, в оскаржуваних відмовах Головного управління Держземагенства у Вінницькій області відсутнє посилання на відповідну землевпорядну документацію адміністративно-територіальної одиниці, якій не відповідають представлені позивачами викопіювання розміщення земельних ділянок.

Разом з цим, слід зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13).

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції про зобовязання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 року №2) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, в п. 7 якої вказано, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону, в тому числі, вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. N 973-IV "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладені в листах №31-2-0.3-8733/2-15 та №21-2-0.3-8740/2-15 від 30.04.2015 року у наданні дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Каришківської сільської ради Барського району та зобовязання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6