Ухвала суду № 58861856, 06.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/26251/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просили: визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо невиконання п.11 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою ОСОБА_4 Міністрів УРСР від 26.04.84 №189; зобовязати виконавчий комітет Вінницької міської ради внести до виконавчого комітету Вінницької обласної ради розглянути на найближчому засіданні виконавчого комітету питання про використання приміщень квартир №1, 2 будинку №5 по вул. Інтернаціоналістів у м.Вінниця в інших цілях або про їх знесення та прийняти відповідне рішення; зобовязати відповідача подати звіт про виконання судового рішення та встановити строк 30 календарних днів для подання субєктом владних повноважень відповідачем у справі виконавчим комітетом Вінницької міської ради до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, зазначивши, що перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили.

ОСОБА_4 Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявились. Від представників позивачів та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 квітня 2015 року № 705 «Про розгляд акту обстеження санітарно-технічного стану житлового будинку №5 по вул. Інтернаціональній в м.Вінниця від 03 квітня 2015 року», визнано непридатними для проживання квартири №1, №2 та №5 в житловому будинку по вул. Інтернаціональній, 5, як такі, що не відповідають санітарно-технічним вимогам.

Позивачі звернулись до відповідача щодо внесення останнім пропозицій для використання цього будинку відповідно до п. 11 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого ОСОБА_4 міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, однак 09 листопада 2015 року отримали відповідь, зі змісту якої слідує, що пропозиції не вносились, а для вирішення питання необхідне обстеження квартир за умови виселення мешканців, від якого останні відмовляються.

Вищевказані обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Частинами 1, 4 ст. 7 Житлового кодексу Української РСР, передбачено, що періодично, у строки, встановлювані ОСОБА_4 Міністрів Української РСР, проводиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду.

Згідно п. п. 1, 5 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого ОСОБА_4 Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам. В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті ОСОБА_4 народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються, зокрема і акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком.

Частиною 1 ст. 52, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Таким чином, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 квітня 2015 року № 705 «Про розгляд акту обстеження санітарно-технічного стану житлового будинку №5 по вул. Інтернаціональній в м.Вінниця від 03 квітня 2015 року», визнано непридатними для проживання квартири №1, №2 та №5 в житловому будинку по вул. Інтернаціональній, 5, як такі, що не відповідають санітарно-технічним вимогам.

Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ОСОБА_4 народних депутатів відповідно до ч. 1, 4 ст. 7 Житлового кодексу Української РСР.

Пунктом 11 Положення передбачено, що якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_4 народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої ОСОБА_4 вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ОСОБА_4 народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.

В послідуючому, листами від 15 квітня 2015 року № 20-00-006-13182 та № 20-00-006-13184 на виконання рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 квітня 2015 року № 705, позивачів запрошено до Департаменту житлового господарства на 17 квітня 2015 року для обговорення питання виселення останніх та листами від 15 травня 2015 року № 20-00-006-15889 та № 20-00-006-15891 їм запропоновано тимчасово відселитись до квартир №304 та №305 відповідно, по вул. Пирогова, 131 в м. Вінниці, які включені до числа маневрового фонду м. Вінниці.

Однак, згідно матеріалів справи, позивачі повідомили відповідача про те, що їх не задовольняє запропоноване тимчасове житло, яке надається на невизначений час, оскільки останнє не відповідає вимогам встановленим ст. ст. 50, 113 ЖК УРСР, про що направлена відповідь від 15 травня 2015 року.

Листами від 15 червня 2015 року № Ко-01-38647/01-20 та № Ко-01-38647/01-18 Департамент житлового господарства повідомив, що забезпечення їх житлом буде розглядатись при наявності іншого вільного житла.

В подальшому, у зверненнях від 12.10.2015 року та від 13.10.2015 року, позивачі просили виконавчий комітет Вінницької міської ради повідомити про внесені пропозиції щодо використання жилих приміщень, які визнані непридатними для проживання.

Проте, листами від 09 листопада 2015 року були повідомлені про те, що у зв'язку із їх відмовою про відселення, вирішити порушене питання не є можливим, адже рішення про використання житлових приміщень потребує детального обстеження квартир, проведення якого можливе лише за умови відселення мешканців.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та врахувавши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності визнання бездіяльності відповідача протиправною стосовно не внесення пропозицій для використання житлових приміщень в інших цілях або про знесення будинку, оскільки обовязок такої пропозиції покладено саме на відповідача, за наслідками прийняття рішення про визнання непридатними для проживання жилих приміщень.

Крім того, ч. 2 ст. 7 ЖК Української РСР, передбачено, що повноваження щодо прийняття рішення про використання житлових приміщень в інших цілях або про знесення будинків належать до виконавчого комітету обласної, міської (міст республіканського підпорядкування) ОСОБА_4 народних депутатів, про що також зазначено і в п. 11 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання.

Водночас, статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню, здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності; облік житла та контроль за його використанням.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад безпосереднього управління житловим фондом, який віднесений до комунальної власності та права вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир) у нежитлові або про знесення обгрунтованим.

До того ж, даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 17 червня 2014 року (справа № 21-197а-14).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача розглянути на найближчому засіданні виконавчого комітету Вінницької міської ради питання про використання приміщень квартир №1,2 в будинку №5 по вул. Інтернаціональній в м.Вінниці в інших цілях або про знесення та прийняти відповідне рішення.

Крім того, судом першої інстанції звернено увагу на ту обставину, що рішенням 2 сесії Вінницької міської ради 7 скликання від 25 грудня 2015 року № 71 «Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в м. Вінниця», вулицю «Інтернаціональна» перейменовано на вулицю «Олександра Соловйова», що підтверджується відповідним витягом із зазначеного рішення.

Колегія суддів, виходячи із задоволення судом першої інстанції позовних вимог в повному обсязі, погоджується з висновком суду першої інстанції і в частині встановлення для суб'єкта владних повноважень - відповідача місячного строку для подання звіту до суду першої інстанції про виконання постанови з дня набрання данною постановою законної сили, відповідно до ст.163 КАС України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6