Ухвала суду № 58861618, 07.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2724/15

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

представника третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобовязання вчинити певні дії,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (управління ДАБІ у Миколаївській області) звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просило зобовязати вказаних відповідачів знести самочинно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 розмірами в плані 3 х 8 м. та висотою 1,2 м.

В обґрунтування позову позивач, посилаючись на ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», просить суд знести прибудову до вищевказаної квартири, оскільки таку прибудову було збудовано самочинно на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, без належних дозвільних документів та затвердженого проекту, з порушенням законних прав та інтересів інших осіб.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд зобовязав ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 знести самочинно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 розмірами в плані 3 х 8 м. та висотою 1,2 м. за власний рахунок.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Інші учасники судового процесу в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що управлінням ДАБІ у Миколаївській області, на підставі звернення ОСОБА_1, в присутності ОСОБА_3, проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил АДРЕСА_2, за наслідками якої, складено акт від 15 січня 2014 року (т.1 а.с.21).

За результатами перевірки встановлено, що за вказаною адресою розташований одноповерховий багатоквартирний житловий будинок, кв. 6 в якому належить відповідачам.

Так, в період з 2012 по 2013 роки виконано будівельні роботи з будівництва прибудови у вигляді парапету розміром 3 х 8 м та висотою 1,2 м до житлового будинку, яка не зазначена в технічному паспорті. Документи, що надають право на використання земельної ділянки відсутні. Зазначені роботи виконувалися без дозвільних документів, що є порушенням ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до квартири в житловому будинку за адресою АДРЕСА_3 без декларації про початок виконання зазначених робіт.

На підставі акта перевірки позивачем складено протоколи про адміністративне правопорушення та винесено приписи від 15 січня 2014 року № 9, 10, 11, 12, відповідно до яких відповідачів зобов'язано до 17 липня 2014 року усунути порушення містобудівного законодавства, шляхом оформлення документів, які надають право на виконання будівельних робіт.

25 лютого 2015 року позивачем проведена позапланова перевірка відповідачів на предмет виконання ними вимог приписів від 15 січня 2014 року.

За результатами позапланової перевірки позивач встановив, що вимоги приписів від 15 січня 2014 року відповідачами не виконані, що є порушенням вимог п. 14 Порядку № 553. На підставі акта перевірки позивачем повторно складено протоколи про адміністративне правопорушення та винесено приписи від 25 лютого 2015 року № 39, 40, 41, 42, відповідно до яких відповідачів зобов'язано до 25 травня 2015 року усунути порушення містобудівного законодавства, шляхом оформлення документів, які надають право на виконання будівельних робіт. У разі невиконання зазначених вимог вказано на усунення порушень шляхом добровільного знесення самочинно збудованого обєкту.

Проте, жодних дій щодо оформлення дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт позивачами не здійснено.

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно зобовязуючи позивачів знести самочинно збудовану прибудову до вказаної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі збудували спірний обєкт без належних дозвільних документів на земельній ділянці не відведеної для цієї мети. Окрім того, таке самочинне будівництво порушує права третьої особи.

Також суд зазначив, що зупиняв провадження у даній справі для оформлення дозвільних документів та примирення сторін, проте, станом на дату розгляду справи відповідачами не вирішено питання щодо виділення земельної ділянки під забудову та отримання необхідних дозвільних документів.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням (частина перша даного Закону).

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Згідно зі статтею 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що знесення самочинного будівництва як крайньої міри можливо, зокрема за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їхніх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, здійснити неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

З термінології слів та словосполучень парапет невисока стінка, що захищає покрівлю будівлі, терасу, балкон, набережну, міст і т.п.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростований факт прибудови до квартири АДРЕСА_4 у вигляді парапету розмірами в плані 3 х 8 м. та висотою 1,2 м., яка збудована самочинно на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади, що не була відведена для цієї мети, без належних дозвільних документів та належно затвердженого проекту з порушенням законних прав та інтересів інших осіб.

Отже, необхідно зазначити, що перебудова даного парапету є неможливою, оскільки не призведе до усунення порушених прав третьої особи.

Виходячи з викладених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем неодноразово виносилися приписи про усунення порушень містобудівного законодавства, однак, відповідачами було проігноровано їх вимоги, в результаті чого не було оформлено належним чином земельну ділянку під забудову та не оформлено документів на право виконання будівельних робіт.

Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що здійснена самовільна забудова суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб та істотно порушує будівельні норми і правила.

Однак, колегія суддів вважає даний довід є неспроможним, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів щодо істотних порушень житлових прав ОСОБА_1 незаконним будівництвом.

Ураховуючи наведене, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує і не дає підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 18 грудня 2015 року було відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення за подання даної апеляційної скарги, суд, на підставі ст.88 КАС України, вважає за можливим стягнути його з управління ДАБІ у Миколаївській області у розмірі 1339,80 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський