Ухвала суду № 58861441, 11.07.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"11" липня 2016 р. Справа № 817/35/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Рівненської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Рівненської області на захист порушеного права.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Рівненської області №1485 від 03.12.2015 "Про звільнення ОСОБА_3С.". Поновлено ОСОБА_3 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Рівненської області. Стягнуто з прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 26624,76 грн.

В апеляційній скарзі прокуратура Рівненської області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про задоволення позову. Зазначає про законність звільнення, посилається на обставини щодо фактичної ліквідації та скорочення у структурі та штатному розписі прокуратури Рівненської області структурних підрозділів та штатних одиниць. Оцінивши рівень кваліфікації та переважне право позивача на залишення на роботі, порівняно із іншими працівниками, відповідач дійшов висновку про відсутність переваг для залишення на роботі, а рівень продуктивності праці об'єктивному визначенню не підлягав.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 1993 по 2006 р.р. ОСОБА_3 перебував на посадах в органах прокуратури; з 25.02.2011 року та на час виникнення спірних правовідносин - на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області.

У зв'язку із набранням чинності 15 липня 2015 року Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-УІ (Закон № 1697) наказом Генерального прокурора України № 53ш від 15.07.2015 у структурі та штатному розписі прокуратури Рівненської області ліквідовано окремі відділи, а загальну штатну чисельність ліквідованих одиниць - 33 з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України; у структурі та штатному розписі прокуратури Рівненської області скорочено 85,5 посад, в тому числі посаду прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати. Разом з тим, цим же наказом утворено в структурі прокуратури Рівненської області відділи із встановленою у штатному розписі посад загальною чисельністю 36 одиниць.

Наказом прокуратури Рівненської області №768 від 17.07.2015 з метою обєктивного та неупередженого вирішення питання про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників утворено комісію, яка відповідно до протокольного рішення від 20.07.2015 рекомендувала прокурору області відповідно до ст.49-2 КЗпП України попередити працівників про звільнення із займаних посад у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні ОСОБА_3

31.07.2015 позивача попереджено про звільнення із займаної посади в звязку із змінами в організації виробництва і праці (п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) з 30.09.2015 р. та зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані.

03.12.2015 року наказом прокуратури Рівненської області №1435 «Про звільнення ОСОБА_3С.» радника юстиції ОСОБА_3 звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області та органів прокуратури України з 03.12.2015 у звязку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

Визнаючи протиправним та скасовуючи наказ прокуратури Рівненської області, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулось із порушенням вимог чинного законодавства щодо обов'язку роботодавця та його можливості, в даному випадку, запропонувати вивільнюваному працівнику іншу роботу. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, вказано, що керівник регіональної прокуратури призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо:

1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів;

2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення;

3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Відповідно до пп. 4 п. 5-1 Перехідних положень вказаного Закону, до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону прокурори призначаються на посади та звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

В свою чергу, відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частин 1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому безпідставними є посилання апелянта на перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності в період з 30.09.2015 року по 02.12.2015 року, що підтверджує продовження перебування останнього в трудових відносинах із роботодавцем, який не звільнений в цей час від обов'язку щодо пропозицій для працевлаштування працівника.

Судом установлено, що вивільнення позивача відбулося внаслідок реорганізації органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, про наступне вивільнення ОСОБА_3 попереджено в установлені законом строки, а через відсутність інших вакантних посад відповідач наполягає, що звільнення проведене у відповідності до Закону.

Разом з тим, апелянтом не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини щодо існування вакантних посад у новостворених відділах прокуратури Рівненської області та відповідний добір працівників в період між попередженням позивача про наступне звільнення та безпосереднім звільненням.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі 6-40цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається, зокрема, працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Для виявлення працівників, які мають таке право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен проводитись із врахуванням ряду факторів, зокрема, рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій тощо. Крім того, однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника, а тому при визначенні рівня продуктивності праці слід враховувати, в тому числі, й наявність у працівника дисциплінарних стягнень.

Водночас, відповідачем не враховано загальний стаж роботи позивача на посадах в органах прокуратури, що становить понад 16 років, наявність трьох неповнолітніх дітей, порівняно з ОСОБА_6В.(10 років, 2 дітей), ОСОБА_7 (8 років; 1 дитина). Посилання відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності спростовуються змістом характеристики, наданої безпосереднім начальником відділу приймання, передавання та аналізу оперативної інформації прокуратури області, що містить відомості про непритягнення ОСОБА_3 протягом 2014-2015 років до дисциплінарної відповідальності.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Рівненської області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.В.Одемчук

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" липня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,35705

3- відповідачу/відповідачам: Прокуратура Рівненської області вул. 16 Липня, 52,м.Рівне,33028

4 - прокуратура Житомирської області - ,