Ухвала суду № 58861438, 11.07.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"11" липня 2016 р. Справа № 817/289/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,

позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" травня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про зобов'язання відповідача розглянути її заяву - члена сім'ї померлого інваліда ОСОБА_4 щодо визначення розрахункової залишкової вартості автомобіля марки GEELY, 2013 року випуску, типу СЕДАН-В, шасі L6T7524S7DN031053, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, надання довідки-рахунку для викупу даного автомобіля, як таку, що подана у строк встановлений Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, що затверджений Порядком №999 від 19.07.2006 року.

На обґрунтування доводів позивач посилалась на те, що вона є членом сім"ї померлого інваліда, три роки користувалась автомобілем, іншого автомобіля не має , а тому набула права на викуп автомобіля. Строк для сплати розрахункової суми для викупу автомобіля пропустила з поважних причин.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, як інвалід війни ІІ-ї групи, учасник бойових дій в період Великої Вітчизняної війни, була забезпечена державою та отримала в порядку черговості через Департамент соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації автомобіль марки GEELY, моделі СК, типу СЕДАН-В, 2013 року випуску, ідентифікаційний номер кузова № L6T7524S7DN031053, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

11.09.2013 ОСОБА_4 видала довіреність ОСОБА_5, її онуці на представництво в органах ДАІ, інших підприємствах, установах, організаціях з питань, повязаних з експлуатацією, технічним оглядом та ремонтом автомобіля, з правом керування вказаним автомобілем.

31.10.2013 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть від 01.11.2013 серії І-ПО № 147910.

Позивач ОСОБА_3 (зміна прізвища з ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про шлюб від 09.08.2014 серії І-ГЮ № 100711) у червні 2015 року звернулася з заявою до Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про сплату залишкової вартості вказаного автомобіля та його переоформлення.

Відповідач листом від 30.06.2015 № 01-18-06/1202 відмовив в задоволенні звернення позивача по причині пропуску шестимісячного строку з дня смерті інваліда сплати вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Позивач, вважаючи протиправною відмову, звернулась з цим позовом до суду.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про відмову позивачу у переоформленні автомобіля, орган соціального захисту діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного адміністративного суду , виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила забезпечення легковими автомобілями інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах врегульовано Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, в редакції, чинній на час виникнення правовідносин (далі - Порядок №999).

Абзацом шостим пункту 16 Порядку №999 передбачено, що іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 16 Порядку №999 в іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Вимоги пункту 16 Порядку щодо залишення автомобіля безоплатно члену сім"ї інваліда є істотними та вичерпними.

Отже, обов"язковими передумовами реалізації права позивача на викуп автомобіля, яким був забезпечений інвалід згідно Порядку №999 для інших членів сім"ї, є :

-реєстрація на момент смерті інваліда за місцем реєстрації останнього ;

-сплати протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах казначейства вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Як встановив суд у даній справі, позивач ОСОБА_3 протягом життя бабусі ОСОБА_4 та на момент її смерті, не була зареєстрована за місцем реєстрації інваліда: АДРЕСА_1. Позивач на той час проживала за іншою адресою: м. Рівне, вул. Грушевського, 38/132. Лише 20.10.2015, після смерті бабусі, ОСОБА_3 зареєструвала місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.7 звор.)

Разом з тим, відповідач відмовив позивачу видати довідку-рахунок для викупу автомобіля з іншої підстави - несплати нею протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах казначейства, вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Відповідно до п.16 Порядку №999, позивач повинна була реалізувати своє право на викуп автомобіля протягом шести місяців, починаючи з 01 листопада 2013 року до 01 травня 2014 року. Звернулась позивач до відповідача із заявою про викуп автомобіля лише в червні 2015 року, тобто, після спливу встановленого строку понад один рік.

Відтак, позивач, на час звернення до відповідача із заявою щодо надання дозволу на сплату залишкової вартості отриманого ОСОБА_4 автомобіля та на переоформлення даного автомобіля , втратила відповідне право.

Твердження позивача про те, що зазначений строк було пропущено більш ніж на рік з поважних причин, оскільки на її адресу фактичного проживання в м.Києві, чи телефоном не надходили від відповідача повідомлення про таке право, а також через те, що в цей період вона за сімейними обставинами проживала в іншому місті, є безпідставними.

Як встановлено судом, відповідач, який виконує державні функції в соціальній сфері, і на якого покладено обов'язок запропонувати позивачу скористатись правом, яке виникло в неї після смерті її бабусі, вказавши спосіб його реалізації із наданням довідки-рахунку за формою, що затверджується Мінсоцполітики, як це визначено п. 16 Порядку, обов"язок виконав, надіславши позивачу відповідний лист-повідомлення на адресу за місцем реєстрації ОСОБА_3, який вона отримала в червні 2015 року.

Порядком забезпечення інвалідів автомобілями не передбачено обов"язку органу соціального захисту розшукувати членів сім"ї померлого інваліда, які бажають викупити автомобіль.

У даному випадку, маючи інтерес щодо придбання вказаного автомобіля, саме позивач у межах визначеного шестимісячного строку мала вчинити дії, спрямовані як на отримання необхідної інформації щодо залишкової вартості автомобіля, рахунку, на який вона має сплатити вказані кошти, так і щодо оплати його вартості.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, знаючи про смерть довірителя, продовжувала представництво останньої з правом керування автомобілем на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4 11.09.2013 року, хоча такі повноваження вона втратила відповідно до приписів ст.248 ЦК України .

Окрім того, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством не передбачено можливості за рішенням суду поновлення чи продовження встановленого шестимісячного строку з дня смерті інваліда для сплати до бюджету розрахункової суми .

Правова позиція з приводу того, що пропуск членом сімї померлого інваліда встановленого пунктом 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями строку сплати коштів за переоформлення автомобіля є законною підставою для відмови у відповідному переоформленні цього автомобіля підтримується Вищим адміністративним судом України (ухвала від 11 грудня 2013 року (касаційне провадження №К/9991/42589/12) та ухвала від 29 жовтня 2014 року (касаційне провадження № К/800/39269/13).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтується її позов, а також порушеного права, за захистом якого вона звертається.

Натомість, відмовляючи у задоволенні вимог заявниці, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" травня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" липня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_2,33023

3- відповідачу/відповідачам: Департамент соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації вул.Словацького, 1,м.Рівне,33000

4-третій особі: - ,