Ухвала суду № 58861313, 04.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 р.Справа № 539/3607/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2016р. по справі № 539/3607/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Лубенського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

29 вересня 2015 року ОСОБА_1, звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області, в якому просив: скасувати рішення відповідача №166 від 27.04.2015 р., яким відмовлено в перерахунку пенсії згідно заяви від 21.04.2015 р. та довідки про заробітну плату виданої ЗАТ «Лубнимеблі» від 23.03.2015 р. №9/1, як незаконне; зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області перерахувати та виплачувати пенсію, відповідно до довідки №9/1 від 23.03.2015 р. виходячи з розміру заробітної плати 1408 крб. за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.06.1986 р. по 30.06.1986 р. (за один місяць) виданої ЗАТ «Лубнимеблі» починаючи з 21.04.2015 р. з урахуванням сплаченого.

30 листопада 2015 року постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області по справі № 539/3607/15-а позов задоволено.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі №166 від 27.04.2015 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 21.04.2015 року та довідки про заробітну плату, виданої ЗАТ "Лубнимеблі" 23.03.2015 року №9/1.

Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області перерахувати та сплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію відповідно до довідки №9/1 від 23.03.2015 року із заробітної плати 1408 крб. за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.06.1986 року по 30.06.1986 року (за один місяць), виданої ЗАТ "Лубнимеблі", починаючи з 21.04.2015 року з урахуванням сплаченого.

12 січня 2016 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області залишено без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.11.2015р. по справі № 539/3607/15-а залишено без змін.

22 березня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №539/3607/15-а і направлення справи для продовження розгляду стало порушення норм порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: судами належним чином не досліджені обставини, на які посилався відповідач як на підставу відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1, врахування яких визначено законодавчо, зокрема те, що подана відповідачу нова довідка з розрахунком заробітної плати ОСОБА_1 за три календарні місяці роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС складена з порушенням норм законодавства. Сума премії у розмірі 60 відсотків безпідставно розрахована та включена до довідки, оскільки в розрахункових відомостях відсутнє нарахування місячних премій (премія у розмірі 60 відсотків на підприємстві в 1986 році за роботу в зоні ЧАЕС не була передбачена). Також відповідач вказав, що підприємство безпідставно врахувало одноразову премію в розмірі 400 крб. та не надало підтверджуючих документів про виділення Мінфіном СРСР, Держпланом СРСР та Міненерго СРСР коштів для виплати такої премії працівникам, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вищим адміністративним судом України встановлено, що зазначені обставини були залишені поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

23 травня 2016 року постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в задоволенні позову ОСОБА_1 до Лубенського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії - відмовлено.

ОСОБА_1, не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2016 року по справі №539/3607/15-а скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи заявлені у апеляційній скарзі вимоги, вказує, що судом першої інстанції не були враховані норми постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також не взято до уваги надані в судовому засіданні особові рахунки ЗАТ "Лубнимеблі" з розрахунком заробітної плати ОСОБА_1 за період з січня по грудень 1986 року включно. Час перебування позивача на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС також підтверджується архівною довідкою №23540 від 29.03.2013 року та довідкою №1324/34 від 08.09.1986 року, виданою в/ч 61511.

Лубенським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області письмових заперечень на апеляційну скаргу подано не було.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи та одержує пенсію відповідно до Закону № 796-XII.

У період з березня 1982 року по 1990 рік він працював на Лубенському меблевому комбінаті (на теперішній час ЗАТ «Лубнимеблі»; далі Товариство).

1 червня 1986 року ОСОБА_1 був призваний на військові збори та направлений на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, де за час перебування на вказаних роботах йому була нарахована та виплачена заробітна плата.

ЗАТ "Лубнимеблі" провело позивачу новий розрахунок заробітної плати за три календарні місяці роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 1 червня по 31 серпня 1986 року, оскільки вона була нарахована не в повному обсязі. Розрахунок оплати праці позивачу за роботу в 30 км зоні відчуження у складі в/ч 61511 за вищевказаний період проведено в наступному порядку: враховано встановлений 6-годинний робочий день, посадовий оклад поділено на фонд робочого часу (при 6-годинному робочому дні), відповідно до вимог постанови Ради міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 тарифну ставку підвищено на 100%, за основним місцем роботи зберігалися тарифна ставка та середня заробітна плата за кожен робочий день, враховано оплату праці за фактично відпрацьований час, оплату праці за роботу у вихідні та святкові дні у подвійному розмірі, із застосуванням показників кратності, премію в розмірі 60% тарифної ставки з урахуванням кратності, визначено розмір заробітної плати за період з 1 червня по 4 вересня 1986 року з додаванням премії в розмірі 400 крб., сплаченої на підприємстві.

21 квітня 2015 року позивач звернувся з отриманою довідкою до УПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області з проханням провести перерахунок пенсії.

27 квітня 2015 року рішенням УПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на те, що обчислення заробітку за роботу в зоні відчуження за липень-серпень 1986 року в довідці проведено з порушенням норм чинного законодавства.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у перерахунку пенсії ОСОБА_1 зумовлена тими обставинами, що сума премії у розмірі 60 відсотків безпідставно розрахована ЗАТ "Лубнимеблі" та включена до довідки, оскільки в розрахункових відомостях відсутнє нарахування місячних премій (премія у розмірі 60 відсотків на підприємстві в 1986 році за роботу в зоні ЧАЕС не була передбачена), погодинна тарифна ставка позивача за 1986 рік у первинних документах не відображена, що сторонами по справі не спростовано. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обєктивних підстав вважати, що позивачу виплачувалась заробітна плата за період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з урахуванням підвищення тарифної ставки на 100%, із застосуванням показників кратності, а також премії в розмірі 60% тарифної ставки з урахуванням кратності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2015 року керуючий санацією ЗАТ «Лубнимеблі» провела позивачу розрахунок заробітної плати за три календарні місяці роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.06.1986 року по 31.08.1986 року, оскільки вона була нарахована не в повному обсязі. Розрахунок оплати праці позивачу за роботу в 30 км зоні відчуження у складі в/ч 61511 за вищевказаний період проведено в наступному порядку: враховано встановлений 6-годинний робочий день, посадовий оклад поділено на фонд робочого часу (при 6-годинному робочому дні), відповідно до вимог постанови Ради міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року №524-156 тарифну ставку підвищено на 100%, за основним місцем роботи зберігалися тарифна ставка та середня заробітна плата за кожен робочий день, враховано оплату праці за фактично відпрацьований час, оплату праці за роботу у вихідні та святкові дні у подвійному розмірі, із застосуванням показників кратності, премію в розмірі 60% тарифної ставки з урахуванням кратності, визначено розмір заробітної плати за період з 01.06.1986 року по 04.09.1986 року з додаванням премії в розмірі 400 крб., сплаченої на підприємстві.

Відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 5 жовтня 1986 року № 665-195 передбачено за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 ( v0524400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 ( 168с-86-п ) було надано право керівникам підприємств і організацій провадити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС по підвищених до 100 % тарифних ставках (відрядних розцінках) і посадових окладах. Конкретні розміри підвищення зазначених ставок (розцінок) і окладів встановлювались з урахуванням складності і терміновості робіт.

Отже, за приписами наведеної норми, такі виплати здійснювали керівники підприємств, установ та організацій, яким надано право, а не обовязок, здійснювати оплату праці осіб по підвищеним на 100% тарифним ставкам (окладам), з урахуванням складності і терміновості робіт.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують виділення коштів уповноваженими установами ЗАТ "Лубнимеблі" у 1986 році для здійснення таких виплат працівникам, задіяним у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС та виконання позивачем саме таких робіт, оплата яких здійснюється за підвищеними на 100% тарифними ставками.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. №665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).

Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці.

З матеріалів справи не вбачається належних доказів на підтвердження того факту, що у 1986 році одноразова премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 та премія, передбачена підпунктом 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207 нарахована і виплачена, положення про преміювання із внесеними змінами в 1986 році не виявлено.

Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

З 01 січня 2012 року набрала чинності постанова КМ України №1210, якою затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пунктом 7 якої встановлено, що пенсії призваних на військові збори військовозобовязаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Водночас, частиною 4 статті 15 Закону № 796-ХІІ встановлено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Отже, розмір призначеної за Законом № 796-ХІІ пенсії, обчислюється виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, який зазначається у довідках, виданих підприємствами, установами та організаціями на яких працювали особи, що мають право на таку пенсію.

При цьому, пунктом 7 постанови КМ України №1210 визначений перелік обовязкових відомостей, які повинні бути зазначені у таких довідках. Відсутність таких даних у довідці виключає можливість проведення перерахунку пенсії відповідно до цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 796-ХІІ військовозобовязаним, вільнонайманим, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, які несуть службу на території радіаційного забруднення, оплата праці провадиться згідно зі статтею 39 цього Закону за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невідємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року (справа № 21-3120а15).

Оскільки, під час судового розгляду справи не надано первинних документів, які б дали змоги достовірно встановити факт нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з урахуванням підвищеної на 100% тарифної ставки, розміру премії у 60% тарифної ставки, а також з урахуванням вимог кратності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав у Лубенського обєднаного управління ПФУ Полтавської області для перерахунку пенсії позивача з урахуванням вказаних складових заробітної плати.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не були враховані норми постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є безпідставними.

Згідно пункту 1 вказаного Порядку, останнім визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому, такий механізм передбачає обчислення пенсій громадян, в тому числі, виходячи із заробітної плати, яку особи, що брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження. Отже, фактична виплата заробітної плати позивачу за три календарні місяці роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з урахуванням підвищеної на 100% тарифної ставки, із застосуванням показників кратності, а також премії в розмірі 60% тарифної ставки, є визначальним фактором, який має враховуватись при вирішенні питання про наявність підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 Однак, зазначені обставини під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2016р. по справі № 539/3607/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2016 р.