Ухвала суду № 58861274, 04.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 р.Справа № 816/340/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2016р. по справі № 816/340/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд визнати не чинною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 02.03.2015 р. № Ф0001211702.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що спірна вимога складена за наслідками документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання норм законодавства щодо наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, оформленої актом від 02.03.2015 № 259/17-2743004434. Пояснив, що податкове повідомлення-рішення складене за результатам перевірки, оформленої актом від 04.09.2012 № 1418/17-2743004434 про результати планової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 податків і зборів, обов'язкових платежів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 оскаржено до суду, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі 816/4228/15 позов повністю задоволено. Вказане, на думку позивача, свідчить про протиправність вимоги відповідача сплатити борг з єдиного внеску, визначеного за спірними висновками перевірки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст.ст. 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", пп. 164.1.3 ст. 164.1 ст. 164, п. 177.4 ст. 177, п. 138.4, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 11, 69, 72, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.06.1998 року /а.с. 9/.

ОСОБА_1 ОДПІ проведено планову перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 податків і зборів, обов'язкових платежів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2012 № 1418/17-2743004434 /а.с. 29-37/, в якому встановлено наступні порушення:

- пп.164.1.3 п. 164.1 статті 164, п. 177.4 статті 177, п. 138.4 статті138, п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме при поданні до ОСОБА_1 ОДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік № 48061 від 09.02.2012 року занижено валовий доход в сумі 36422,82 грн завищено валові витрати в сумі 89183,24 грн в результаті чого занижено податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності в сумі 19751,99 грн;

- п. 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_2 у періоді з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року перебуваючи на загальній системі обліку та звітності книга обліку доходів і витрат не велась.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 24689,99 грн., з яких: за основним платежем 19751,99 грн, та 4938,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 44/.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 по справі № 816/4228/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 р., адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено /а.с. 126-130/.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 вересня 2012 року № НОМЕР_2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн, сплачені згідно квитанції від 16 вересня 2015 року.

Таким чином, судом визнано протиправність обчислення позивачеві ОСОБА_1 ОДПІ додаткових доходів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, визначених податковим повідомленням-рішенням від 18 вересня 2012 року № НОМЕР_2.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У період з 04.02.2015 по 23.02.2015 ОСОБА_1 ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання норм законодавства щодо наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 02.03.2015 № 259/17-2743004434 /а.с. 10-21/, у якому встановлено наступні порушення:

- ст. 7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", а саме заниження суми єдиного соціального внеску за 2011 рік на 43585,24 грн;

- пп. б 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 року № 451, зареєстрованого в Міністерств юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281 Про затвердження форми податкового розрахунку су доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованою (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, ФОП ОСОБА_2 не було подано до ОСОБА_1 ОДПІ звітів ф. 1 ДФ за 1, 2 квартал 2013 року.

- пп. а п. 176.1 статті 176, п.177.4, ст.177 пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України в 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме ФОП ОСОБА_2 при поданні до ОСОБА_1 ОДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік встановлено перекручення даних, що призвело до заниження валового доходу в сумі 22308,80 грн. та заниження валових витрат в сумі 22308,80 грн.

Зокрема, як вбачається з акту від 02.03.2015 № 259/17-2743004434, перевіркою питання сплати єдиного внеску (авансових платежів) по класу професійного ризику самому за себе ФОП ОСОБА_2 встановлено заниження суми єдиного соціального внеску за 2011 рік на 43585,00 грн, чим порушено положення статей 7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкової державне соціальне страхування" №2464.

Так, у зв'язку з виявленням перевіркою порушення статей 7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", а саме заниження суми єдиного соціального внеску за 2011 рік на 43585,24 грн, ОСОБА_1 ОДПІ винесено вимогу від 02.03.2015 № Ф0001211702-у, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_2 сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 43585,24 грн. /а.с. 22/.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані висновки посадових осіб ОСОБА_1 ОДПІ ґрунтуються виключно на підставі акту від 04.09.2012 № 1418/17-2743004434, яким встановлено заниження чистого доходу на 125606,06 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки судом у справі № 816/4228/15 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 вересня 2012 року № НОМЕР_2, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, то є неправомірним додаткове обчислення позивачеві зобов'язання з єдиного внеску за актом перевірки № 259/17-2743004434 від 02.03.2015 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оскільки судом у справі № 816/4228/15 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 вересня 2012 року № НОМЕР_2, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, то є неправомірним додаткове обчислення позивачеві зобов'язання з єдиного внеску за актом перевірки № 259/17-2743004434 від 02.03.2015 року.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем ст.ст. 7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", а саме заниження суми єдиного соціального внеску за 2011 рік на 43585,24 грн.

Зважаючи на те, що вимога про сплату боргу є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийшов за межі позовних вимог про скасування вимоги про сплату боргу, визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу № Ф0001211702 від 02.03.2015.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року по справі № 816/340/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2016р. по справі № 816/340/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016 р.