Постанова № 58861103, 16.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2016 рокусправа № 808/2691/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

представників сторін:

позивача : - Денисюк О.С., дов. від 05.05.16 р.

відповідача: - Морозова Я.В., дов. від 11.01.16 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 р. у справі № 808/2691/14

за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"

до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2014 Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000461702, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 479 148,58 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 369 787,15 грн., винесене Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області .

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю висновків податкового органу щодо виявлених перевіркою порушень, оскільки в акті перевірки зазначено про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, проте не зазначено яким саме чином порушено дані норми. Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 порушено провадження у справі № 26/48/09 про банкрутство ЗДП «Радіоприлад» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим існує заборона на нарахування штрафу і пені протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому винесення спірного податкового повідомлення-рішення є незаконним, а останнє є таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого.2016 р. у справі № 808/2691/14 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що станом на 31.12.2013 за ЗДП «Радіоприлад» рахувалась заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб, з огляду на яку податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі п.127.1 ст.127 ПК України за порушення п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України. При цьому факт відсутності місячної податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб не впливає на розрахунок граничних строків сплати вказаного податку, які становлять 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Щодо посилань позивача на наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів в межах справи про банкрутство ЗДП «Радіоприлад», під час дії якого неможливо застосовувати до Підприємства штрафних санкцій і нарахування пені, то такі доводи позивача є необґрунтованими з огляду на приписи ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Не погодившись з постановою суду, ЗДП "Радіоприлад" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 р. у справі № 808/2691/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що суми податків на доходи фізичних осіб, визначені ЗДП «Радіоприлад» у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1ДФ, є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду. Враховуючи таку узгодженість податкових зобов'язань позивача, у зв'язку з підтвердженим перевіркою своєчасним поданням податкових розрахунків форми 1ДФ, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків підлягала до надіслання податкова вимога, проте, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення з донарахуванням сум податку на доходи фізичних осіб.

На думку скаржника, за наявності узгодженості податкових зобов'язань відповідальність позивача, як податкового агента, за несвоєчасне перерахування податку до бюджету податку на доходи фізичних осіб, Підприємство повинно нести відповідальність у межах статті 126 ПК України, з винесенням у відповідності до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447, податкового повідомлення-рішення форми «Ш», а не форми «Р», як прийнято відповідачем, для якого не було підстав, оскільки факт заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 79148,58 грн., перевіркою не встановлений, в акті перевірки не відображений, на його наявність відповідач не вказує.

ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя надала в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови, зазначає, що механізм справляння податку на доходи фізичних осіб не передбачає визначення та нарахування цього податку в декларації, а при його справлянні обов'язковою умовою є те, що цей податок має бути нарахований, утриманий та сплачений до бюджету до/або під час виплати. Таким чином, в декларації (звіті 1ДФ) відображаються вже виплачені фізичним особам доходи та вже нараховані утримані та перераховані до бюджету податки з доходу фізичних осіб, що спростовує доводи скаржника про те, що зобов'язання з ПДФО, визначені ним у звіті 1ДФ остаточні та узгоджені у розумінні п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України. Донараховані суми ПДФО є узгодженими саме через той факт, що у своїх звітах позивач не відображав всю нараховану у бухобліку суму зобов'язань з цього податку, а визначав лише суми сплаченого податку фактично виплаченого доходу, незважаючи на наявну у бухгалтерському обліку заборгованість із заробітної плати (КТ 661 головної книги підприємства) та й відповідно і з ПДФО (КТ 64 головної книги підприємства).

Враховуючи це, здійснення платником податків виплати доходу на користь іншої особи без нарахування, утримання та сплати податку до бюджету є самостійним податковим правопорушенням, передбаченим статтею 127 ПК України, а подальша (поза межами строків, передбачених статтею 168 ПК України) сплата податку не змінює склад правопорушення, а також його кваліфікацію. Крім того, стаття 127 ПК України є спеціальною відносно статті 126 за суб'єктним складом, оскільки може застосовуватися виключно до платників податків, які здійснюють виплату доходу на користь іншого платника податків, та на яких даним Кодексом покладений обов'язок із нарахування, утримання та сплати податку.

Так, відповідач вважає, що несвоєчасне (із порушенням строків, передбачених статтею 168 ПК України) перерахування платником сум податку на доходи фізичних осіб до бюджету при виплаті доходу на користь іншої особи, повинно кваліфікуватися саме за статтею 127 ПК України. В судовому засіданні представниками сторін підтримано правові позиції , визначені по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка ЗДП «Радіоприлад» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 24.01.2014 № 39/08-27-17-2-17-14313317 (а. с.14-17).

В даному акті перевірки зафіксовано:

- згідно наданих до перевірки документів, а саме банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рахунку № 661, оборотно-сальдової відомості по рахунку № 6411, податкової звітності встановлено заборгованість по виплаті заробітної плати, а саме: станом на 31.12.2011 заборгованість складала 14761927,01 грн.; станом на 31.12.2012 заборгованість складала 15099248,11 грн.; станом на 31.12.2013 заборгованість складала 15797817,85 грн.;

- кредиторська заборгованість з виплати заробітної плати за грудень станом на 31.12.2013 складає 743131,69 грн.;

- згідно наданих до перевірки документів, загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати станом на 31.12.2013 складає 16540949,54 грн.;

- згідно наданих до перевірки документів (платіжних доручень) до бюджету за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 перераховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 3515136,06 грн.;

- згідно наданих документів станом на 31.12.2013 перевіркою встановлено заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1374188,76 грн.;

- кредиторська заборгованість з податку на доходи фізичних осіб за грудень станом на 31.12.2013 складає 104959,82 грн.

З цих даних податківцями зроблено висновок, що загальна заборгованість Підприємства з податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2013 складає 1479148,58 грн.

10.02.2014 на підставі вказаного акту перевірки та п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000461702, яким Підприємству за порушення п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1848935,73 грн., з яких за основним платежем - 1 479 148,58 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями, застосованими у відповідності до ст.127 ПК України - 369 787,15 грн. (а. с.10).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ЗДП «Радіоприлад» підлягає задоволенню з таких підстав:

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З апеляційної скарги позивача вбачається, що доводи останнього стосуються відсутності підстав для визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій у відповідності до ст.127 ПК України до Підприємства, з огляду на наявність у позивача несвоєчасно сплаченого вказаного податку, а не його заниження.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції станом на перевірений період) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Стаття 168 ПК України визначає порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Так, відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України).

У відповідності до п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, податковий агент зобов'язаний перераховувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу (п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України), а у разі якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то у податкового агента виникає обов'язок сплатити податок (перерахувати) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України).

Тобто, вказані норми визначають дві різні обставини, за наявності яких у податкового агенту виникає обов'язок перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО):

- якщо податковий агент здійснює виплати доходу на користь іншого платника податків, то виникає зобов'язання утримати та перераховувати до бюджету ПДФО під час виплати такого доходу (п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України),

- якщо податковий агент здійснює нарахування оподаткованого доходу, але не виплачує його іншому платнику податку, то виникає зобов'язання сплатити податок (перерахувати) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У відповідності до п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України (на підставі якої відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Як зазначено податківцями в акті перевірки від 24.01.2014, у ході перевірки встановлено, що ПДФО, нарахований за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, «частково перераховується згідно п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України» (а. с.16).

Разом з тим, з акту перевірки від 24.01.2014 не вбачається встановлення податковим органом факту заниження Підприємством нарахування ПДФО, а висновок, наведений в зазначеному акті перевірки стосується наявності у позивача заборгованості Підприємства з ПДФО, яка за даними відповідача станом на 31.12.2013 складає 1479148,58 грн.

Отже, за відсутності встановленого факту заниження сплаченого ПДФО та наявності встановленого факту заборгованості з ПДФО через його часткову сплату, колегією суддів робиться висновок про підтвердження доводів скаржника щодо саме несвоєчасної сплати Підприємством ПДФО.

За таких обставин збільшення ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя суми грошового зобов'язання за ПДФО на суму 1 479 148,58 грн. за основним платежем згідно оскарженого податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000461702 від 10.02.2014 є безпідставним.

У п.127.1 ст.127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, вказаною нормою, у контексті спірних правовідносин, передбачена відповідальність податкового агенту за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) ПДФО лише у випадку, коли такі ненарахування, неутримання, несплата мали місце до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

З огляду ж на те, що в акті перевірки не зафіксовано факту ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) ПДФО Підприємством, як податковим агентом, до або під час виплати доходу (заробітної плати) працівникам, застосування п.127.1 ст.127 ПК України є безпідставним.

При цьому колегія суддів зауважує, що положення п.127.1 ст.127 не передбачають відповідальності за порушення строків сплати податку, встановленого п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 розділу ІV ПК України, оскільки обов'язок сплати податок з доходів фізичних осіб у випадку, якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, не пов'язується з фактом виплати доходу, а має встановлений для місячного податкового періоду строк сплати.

Відповідальність же за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань встановлена у п.126.1 ст.126 ПК України, згідно якого «У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу».

В свою чергу, згідно п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому у п.54.2 ст.54 ПК України визначено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Таким чином, за наявності факту несвоєчасно сплаченої узгодженої суми грошового зобов'язання з певного податку, мають застосовуватись санкції, передбачені положеннями ст.126 ПК України, розмір яких залежить від часу затримки сплати такого грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 10.11.2015 у справі № 813/6793/13-а.

За таких обставин застосування ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя суми штрафних (фінансових) санкцій у сумі 369 787,15 грн. у відповідності до ст.127 ПК України згідно оскарженого податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000461702 від 10.02.2014 є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірною позицію суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обгрунтованих підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що свідчить про безпідставність та помилковість відмови у задоволенні позовних вимог ЗДП «Радіоприлад».

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого.2016 р. у даній справі та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0000461702 від 10.02.2014, винесеного відповідачем.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого.2016 р. у справі №808/2691/14 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого.2016 р. у справі № 808/2691/14 скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000461702, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 479 148,58 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 369 787,15 грн., винесене Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова суду набирає законної сичи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко