Вирок № 58859992, 11.07.2016, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 384/39/16-к

№пр. 1-кп/384/13/2016

11 липня 2016 року смт. Вільшанка

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

в складі:

головуючої судді Сорокіної О.О.,

з участю секретаря судового засідання Сачка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Вільшанка Кіровоградської області кримінальне провадження № 12015120240000371 за обвинуваченням:

-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 04.09.2015 року Вільшанським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Дьячкова О.П., Чорнобривця Д.В.,

потерпілих ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_1,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення за таких обставин.

ОСОБА_1 будучи раніше засудженим 04 вересня 2015 року Вільшанським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі з іспитовим строком один рік, на шлях виправлення не став та знову, 26.11.2015 року приблизно о 19 годині знаходячись біля домоволодіння ОСОБА_5, яке розташоване за адресою смт. Вільшанка, вул. Леніна, 79, Вільшанського району, Кіровоградської області, помітив в літній загорожі гусей. В цей час у нього виник умисел на незаконне заволодіння гускою. З цією метою ОСОБА_1 діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, направлену на викрадення однієї гуски, впевнившись в тому що його ніхто не бачить, шляхом вільного доступу зайшов на територію господарчого двору вищевказаного домоволодіння, звідки повторно, таємно від оточуючих спіймав та викрав одну гуску, віком пять місяців, вартість якої згідно висновку експерта № 589 від 02.12.2015 року складає 261 гривня 25 копійок. В подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, як своїм, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_5 збитків на вищевказану суму.

Крім того, 27.12.2015 року близько 10 години ОСОБА_1 переслідуючи корисливий умисел, направлений на крадіжку чужого майна, зайшов на територію домоволодіння ОСОБА_2, яке розташоване в смт. Вільшанка вул. Гоголя, 25, Вільшанського району, Кіровоградської області, де шляхом вільного доступу, таємно від оточуючих, скориставшись тимчасовою відсутністю господаря та інших осіб, проник в приміщення літньої кухні, звідки повторно, таємно викрав поліетиленовий мішок, який для господаря не має матеріальної цінності, в якому знаходилося 22 кілограма цукру, вартість якого згідно висновку експерта № 21 від 15.01.2016 року складає 16 гривень за один кілограм, а всього на суму 352 гривні. Після чого з місця вчинення правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, як своїм, тим самим завдавши потерпілому ОСОБА_2 збитків на вищевказану суму.

Також, ОСОБА_1, повторно, 05.02.2016 року близько 16 години перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_3, яке розташоване в смт. Вільшанка, вул. Леніна, 85, Кіровоградської області, зайшов до приміщення літньої кухні де на той момент перебувала ОСОБА_6, та побачив деревяне розкладне крісло. В цей час у ОСОБА_1 виник умисел направлений на незаконне збагачення шляхом вчинення крадіжки майна. З цією метою ОСОБА_1 усвідомлюючи протиправність своїх намірів, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, викрав розкладне крісло, вартість якого згідно висновку експерта № 95 від 11.02.2016 року складає 649,17 гривень. Після чого з місця вчинення правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, як своїм, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_3 збитків на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень визнав повністю та показав суду, що в кінці 2015 року та на початку 2016 року він проживав у свого товариша ОСОБА_7 в смт. Вільшанка вул. Леніна, 85. У кінці 2015 року, точної дати не пам»ятає, приблизно у першій половині дня, коли йшов до ОСОБА_7, на території господарчого двору у літній загорожі його сусідів побачив гуску, яку викрав та заховав у гаражі ОСОБА_7. Наступного дня заніс її до ОСОБА_8, яка дала йому за гуску сало, часник, хліб, цибулю.

Крім цього, взимку, точної дати не памятає, перед Новим роком, він прийшов додому до ОСОБА_2, щоб випити спиртне, однак останнього не було дома. Літня кухня була закрита на скоби. Побачивши, що ОСОБА_2 вдома немає, він відкрив вхідні двері літньої кухні, які були зачинені та викрав цукор, який знаходився у поліетиленовому мішку. Про те, де знаходиться цукор, йому було відомо, оскільки раніше з ОСОБА_2 разом вживали спиртне у вказаному приміщенні. Викрадений цукор він заніс до ОСОБА_7. Після чого разом з ним пішли до ОСОБА_9 та занесли цукор, який у неї обміняли на вино.

Поряд з цим, на початку лютого 2016 року, ОСОБА_7 сказав йому, що планує продати крісло ОСОБА_10, і що саме він повинен віднести їй крісло і забрати за нього гроші. Через тиждень після вказаної розмови він пішов до ОСОБА_10, якій запропонував купити розкладне крісло за 150 грн., на що вона погодилася. У літній кухні ОСОБА_7, в якій знаходилася ОСОБА_6, вдень, він взяв крісло і на возику завіз його до ОСОБА_10, яка дала йому 150 грн., які він витратив на горілку та продукти харчування. В цей день з ОСОБА_7 ніяких розмов про крісло не було. ОСОБА_6 нічого з цього приводу йому не сказала. Потім він пішов до ОСОБА_7, у якого були друзі, які його набили, забрали гроші та цигарки. Щиро кається у скоєному, просить суворо не карати.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 185 КК України, його вина в повному обсязі доведена та підтверджується сукупністю належних, допустимих і узгоджених між собою доказів, досліджених безпосередньо в судовому засіданні та перевірених судом під час судового розгляду справи.

По першому епізоду вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, по факту таємного викрадення майна, вчиненого повторно у потерпілої ОСОБА_5 підтверджується доказами, які зібрані по справі і ретельно досліджені судом під час судового розгляду, а саме.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що укінці 2015 року, точної дати не памятає, перебуваючи на території свого домоволодіння, розташованого в смт. Вільшанка по вул. Леніна, 85, побачив ОСОБА_1, який вийшов із-за його будинку та вийняв із пазухи гуску. Він запитав, де останній взяв гуску, на що ОСОБА_1 відповів, яка йому різниця. Потім він пішов і повернувся з пляшкою горілки, яку вони вдвох розпили, де він взяв горілку не запитував, де він взяв гуску і куди поніс не знає. Наступного дня від працівників поліції дізнався, що ОСОБА_1 викрав гуску у його сусідки ОСОБА_5.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що в кінці 2015 року, точної дати не памятає, близько 17 години, ОСОБА_1 прийшов до неї з гускою, яку запропонував придбати, при цьому сказав, що він гуску заробив. ОСОБА_1 залишив у неї гуску, за що вона йому дала продукти харчування. Вона обпатрала гуску, а наступного дня працівники поліції повідомили, що вказана гуска викрадена у ОСОБА_5, після чого вона віднесла їй гуску.

Згідно з протоколом огляду місяця події від 28.11.2015 року з фототаблицею оглянуто домоволодіння потерпілої ОСОБА_5, в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Леніна, 79, де було здійснено крадіжку гуски (а.п. 11-14 Т.2).

Відповідно до висновку експерта № 589 від 02.12.2015 року, ринкова вартість однієї гуски віком пяти місяців складає 261 грн. 25 коп. (а.п. 20-25 Т.2).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 23.01.2016 року з фототаблицею, ОСОБА_1 на місці вчинення злочину в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Леніна, 79, розповів та показав обставини вчинення ним 26.11.2015 року злочину (а.п. 51-54 Т.2).

По другому епізоду вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, по факту таємного викрадення майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення у потерпілого ОСОБА_2 підтверджується доказами, які зібрані по справі і ретельно досліджені судом під час судового розгляду, а саме.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що взимку, точної дати не пам»ятає, він разом з ОСОБА_1 протягом п»яти днів вживали спиртне і ОСОБА_1 ночував у нього в літній кухні. Сам ОСОБА_1 в літній кухні не залишався, у його відсутність заходити до літньої кухні він йому не дозволяв. Потім ОСОБА_1 пішов додому. Наступного дня, після того, як ОСОБА_1 пішов від нього додому, в обідню пору, зайшовши до своєї літньої кухні, яка закривалася на скобах навісним замком, що закривається та відкривається руками, він виявив відсутність приблизно 25 кг. цукру, який отримав як орендну плату за свій земельний пай, після чого з заявою про викрадення звернувся в поліцію. Особисто йому повідомили сусіди про те, що цукор викрав ОСОБА_1. Оскільки ОСОБА_1 після скоєного попросив у нього вибачення, претензій до нього не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що перед Новим роком ОСОБА_1 приніс до нього близько 20 кг. цукру у мішку. Де він брав цукор не говорив, сказав що заробив. Де заробив, він його не запитував. ОСОБА_1 запропонував віднести цукор до ОСОБА_9, на що він погодився. Коли прийшли до неї, вона запитала, де взяли цукор, на що ОСОБА_1 відповів, що він його заробив, а де не сказав. Після чого ОСОБА_9І погодилася обміняти цукор на вино та продукти харчування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що у грудні 2015 року до неї прийшли ОСОБА_7 з ОСОБА_1, який запитав чи потрібен їй цукор, що вони принесли з собою у поліетиленовому мішку. Вона поцікавилася, чи цукор не крадений, на що ОСОБА_1 сказав, що цукор він заробив. Вона не переважувала цукор, а переміряла відром, було його трохи більше 20 кг.. Цукор вона обміняла у них на продукти: картоплю, хліб та вино.

Згідно з протоколом огляду місяця події від 14.01.2016 року з фототаблицею оглянуто домоволодіння потерпілого ОСОБА_2 в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Гоголя, 25, де було здійснено крадіжку 22 кілограмів цукру (а.п. 64-67 Т.2).

Відповідно до висновку експерта № 21 від 15.01.2016 року, ринкова вартість одного кілограма цукру складає 16 грн. за один кілограм (а.п. 74-77 Т.2).

По третьому епізоду вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, по факту таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно у потерпілої ОСОБА_3, підтверджується доказами, які зібрані по справі і ретельно досліджені судом під час судового розгляду, а саме.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що вона після смерті матері успадкувала будинок, розташований в смт. Вільшанка по вул. Леніна, 85, у якому проживає її рідний брат ОСОБА_7 та його друзі. Будинок та майно, яке знаходиться у ньому матір заповіла їй. Час від часу, один раз на місяць, вона приходить до ОСОБА_7 та приносить йому продукти харчування. 09 лютого 2016 року вона прийшла і помітила, що немає крісла, яке вона особисто купувала. ОСОБА_7 сказав, що не знає де воно, а тому вона звернулася з заявою в поліцію. Потім її викликали в поліцію, де під час проведення впізнання вона впізнала викрадене крісло, після чого крісло їй повернули.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з його дозволу у домоволодінні, розташованому в смт. Вільшанка по вул. Леніна, 85, яке належить його сестрі ОСОБА_3, разом з ним проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Взимку, точної дати не пам»ятає, він приїхав з с. Добре і побачив, що у літній кухні немає крісла, яке належить сестрі. ОСОБА_6 сказала йому, що ОСОБА_1 забрав крісло і сказав, що він робить це з його дозволу. Однак, ОСОБА_7 категорично заперечив щодо існування між ними будь-яких домовленостей з вказаного приводу та надання дозволу ОСОБА_1 продавати вказане крісло.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона проживала у приміщенні літньої кухні домоволодіння ОСОБА_7, розташованого в смт. Вільшанка вул. Леніна, 85. У лютому 2016 року, точної дати не памятає, до літньої кухні зайшов ОСОБА_1, який також тимчасово проживав у будинку вказаного домоволодіння та став виносити крісло. В цей час ОСОБА_7 дома не було. На її запитання навіщо він виносить крісло, ОСОБА_1 відповів, що він домовився з ОСОБА_7 про продаж вказаного крісла, при цьому сказав, що отримані гроші за продаж крісла віддасть ОСОБА_7. Через вікно вона бачила, що крісло він повіз на возику та думала, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 була домовленість про продаж вказаного крісла.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що на початку 2016 року, точної дати не памятає, ОСОБА_1 прийшов до неї і запропонував купити розкладне крісло за 150 грн., на що вона погодилася. Звідки у нього крісло вона не запитувала. Вона була з ним знайома, добре знала його сестру та те, що він заробляє по людях, оскільки він їй також не один раз допомагав. У цей же день ОСОБА_1 на возику привіз їй крісло, за що вона розрахувалася з ним, заплативши йому 150 грн.. Наступного дня працівники поліції вилучили у неї вказане крісло.

ОСОБА_7 вона знає як жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, він приходив інколи до неї, просив продукти харчування. Вона добре знала його матір та сестру. Продукти харчування він просив не тільки у неї, а ще по всій вулиці, взамін нічого не давав. ОСОБА_7 пропонував щось допомогти за це, але вона відмовлялася від його допомоги. Після того, як ОСОБА_1 продав їй крісло, до неї прийшов ОСОБА_7 і запитав, чи правда, що ОСОБА_1 приніс їй крісло, на що вона ствердно відповіла. Потім через кілька днів ОСОБА_7 сказав, якщо вона дасть йому грошей, то він принесе їй крісло назад, на що вона відмовилася. До цього про продаж крісла вона з ним не домовлялася.

Згідно з протоколом огляду місяця події від 10.02.2016 року з фототаблицею оглянуто домоволодіння потерпілої ОСОБА_3, в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Леніна, 85, де було здійснено викрадення деревяного розкладного крісла (а.п. 10-13 Т.4).

З протоколу огляду місяця події від 10.02.2016 року з фототаблицею вбачається, що при огляді домоволодіння громадянки ОСОБА_12, в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Миру, 108, в одній з кімнат житлового будинку було виявлено деревяне розкладне крісло (а.п. 15-18 Т.4).

Відповідно до висновку експерта № 95 від 11.02.2016 року, ринкова вартість одного розкладного крісла-ліжка бувшого у використанні більше 25 років в стані придатному до використання складає 649 грн. 17 коп. (а.п. 27-32 Т.4).

Згідно з протоколом предявлення речей для впізнання від 12.02.2016 року з фототаблицею, потерпіла ОСОБА_3 серед інших деревяних розкладних крісел виявила своє крісло, яке була виявлено та вилучено в домоволодінні ОСОБА_12 (а.п. 41-42 Т.4).

Згідно з протоколом огляду предмета від 12.02.2016 року, у приміщенні Вільшанського ВП Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області було оглянуто деревяне розкладне крісло, яке було викрадене в потерпілої ОСОБА_3 (а.п. 43 Т.4).

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, допустимість, належність та достовірність яких не викликає жодних сумнівів, проводячи судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до переконливого висновку, що вина обвинуваченогоОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення доведена повністю, а тому його дії слід кваліфікувати відповідно за ч.2 ст.185 КК України, ч.3 ст.185 КК України та за ч.2 ст. 185 КК України.

При цьому, доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_7 домовлявся з ОСОБА_10 про продаж крісла не відповідають обставинам кримінального правопорушення, встановленим судом, оскільки допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 категорично заперечили даний факт, а тому суд розцінює їх критично та визнає безпідставними.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує відповідно до ст.ст. 50, 65-67 КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Відповідно до ст. 12 КК України, вчинені обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185 КК України є злочинами середньої тяжкості, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України - є тяжким злочином.

Пом'якшуючими покарання обставинами відповідно до ст. 66 КК України для обвинуваченогоОСОБА_1 є повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

У відповідності зі ст. 67 КК України, обтяжуючих обставин для обвинуваченого ОСОБА_1не встановлено.

ОСОБА_1 за місцем проживання згідно з довідкою характеристикою від 12 лютого 2016 року № 1107, виданою Вільшанською селищною радою Вільшанського району Кіровоградської області характеризується негативно (а.п.70 Т.4).

Відповідно до довідки Вільшанської ЦРЛ від 12.02.2016 року №295, обвинувачений ОСОБА_1на диспансерному обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак перебуває на диспансерному обліку в лікаря нарколога з діагнозом «Алкогольна залежність» (а.п. 72 Т.4).

Згідно з вимогою УІЗ ГУНП в Кіровоградській області, ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (а.п. 74-75 Т.4).

Відповідно до копії вироку Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 04.09.2015 року, ОСОБА_1 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік (а.п. 83-84 Т.4).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує всі обставини провадження та характеризуючі дані про особу, його вік та стан здоровя, який вчинив умисні, закінчені злочини, що відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, офіційно не займається суспільно-корисною працею, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак перебуває на диспансерному обліку в лікаря нарколога з діагнозом «Алкогольна залежність», наявність обставин, які помякшують покарання, а саме: повне визнання вини, щире каяття у скоєному злочині, активне сприяння розкриттю злочинів та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

За таких умов, за глибоким переконанням суду, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи позиції потерпілих, беручи до уваги всі обставини справи та особу винного, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, вчинив злочини у період відбування іспитового строку, що свідчить про його вперте небажання ставати на шлях виправлення, враховуючи усі обставини справи суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України, що цілком відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Підстав для застосування ст.ст. 69 , 75 КК України при призначенні покарання судом не встановлено. Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII, який набрав чинності з 24.12.2015 року, до ч. 5 ст. 72 КК України внесено зміни, відповідно до яких зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув»язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 14 березня 2016 року в ході підготовчого судового засідання від прокурора надійшло клопотання про застосування до ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року задоволено (Т.1 а.п.84-86) та обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Крім цього, ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2016 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів до 12 липня 2016 року. За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно зарахувати строк його попереднього ув»язнення по даному кримінальному провадженню, а саме з 14 березня 2016 року, тобто з моменту взяття його під варту по даному кримінальному провадженню і до моменту набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Підстави для зміни заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 20 грн. 00 коп.підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави (а.п. 27-29 Т. 4).

Відповідно дост.100 КПК Україниречовий доказ деревяне розкладне крісло, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 залишити потерпілій ОСОБА_3 (а.п.44 Т.4).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного ОСОБА_1 покарання за даним вироком, частково приєднати невідбуте ним покарання, призначене вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2015 року, і призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці. Запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 14 березня 2016 року, тобто з моменту обрання йому по даному кримінальному провадженню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України,зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання його під вартою з 14 березня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по справі за проведення товарознавчої експертизи в сумі 20 (двадцять) гривень.

Речовий доказ деревяне розкладне крісло, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 залишити потерпілій ОСОБА_3.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Вільшанський районний суд Кіровоградської області. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя О.О. Сорокіна