Рішення № 58859953, 17.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/8293/15-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О. Провадження № 22-ц/780/2569/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 17.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Броварської центральної районної лікарні на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення.

В обґрунтування позову вказували, що на підставі ордеру б/н, виданого на підставі рішення президіума Броварського РК профспілки медпрацівників № 2 від 26.01.1988 року та рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 19 січня 1988 року, ОСОБА_5 разом із сімєю: чоловіком ОСОБА_8 та двома дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (після одруження ОСОБА_7) вселилися у кімнату № 12 гуртожитку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Шевченка, 12-А.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 із вказаної кімнати вибув, а позивачі проживають по теперішній час.

Вказували, що маючи на меті приватизувати займану кімнату, вони підготували необхідні документи і у 2014 році звернулися із відповідною заявою до Броварської міської ради, однак рішенням Броварської міської ради від 14 серпня 2014 року їм було відмовлено.

Вони оскаржили відмову до суду і вказане рішення міської ради було визнано нечинним і скасовано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року.

Вважають, що вони мають право на приватизацію займаної ними кімнати у гуртожитку по вул. Шевченка 12-а у м. Бровари відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки більше п'яти років на законних підставах зареєстровані і мешкають в гуртожитку. Проте реалізувати своє право через рішення органу місцевого самоврядування вони не можуть, що порушує їх права на житло. Спірний гуртожиток перебуває у спільній сумісній власності територіальних громад сіл і селищ Броварського району і м. Бровари. Вказували, що вони звернулися до Броварської міської ради з питанням про повторний розгляд їх заяви про приватизацію, однак їм відповіли, що рішення міської ради буде аналогічним, тобто про відмову у приватизації.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно просили, визнати за ними право на приватизацію житлового приміщення № 12 у гуртожитку, що розташований по вул.Шевченка 12-а у м.Бровари Київської області,житловою площею 23,95 кв.м, на першому поверсі пятиповерхового будинку.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 право на безоплатну приватизацію жилого приміщення - кімнати № 12, загальною площею 23,95 кв.м., у гуртожитку за адресою: місто Бровари Київської області, вулиця Шевченка, буд. 12-А.

Броварська центральна районна лікарня, як особа, яка не брала участь у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права і обовязки, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права.

Скаргу мотивує тим, що відповідно до Статуту Броварської ЦРЛ, гуртожиток по вул. Шевченка 12-а передано в оперативне управління та володіння районної лікарні, що підтверджено рішенням Броварської міської ради від 1 листопада 2012 року.

Суд не залучив Броварську ЦРЛ до участі у справі, що потягло порушення її прав та неповне і необєктивне встановлення судом обставин справи.

Крім того, позов подано до неналежного відповідача, бо згідно ст.5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передача жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі ордеру б/н, виданого на підставі рішення президіума Броварського РК профспілки медпрацівників № 2 від 26.01.1988 року та рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 19 січня 1988 року, ОСОБА_5 разом із сімєю: чоловіком ОСОБА_8 та двома дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (після одруження ОСОБА_7) вселилися у кімнату № 12 гуртожитку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.. Шевченка, 12-А.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 із вказаної кімнати вибув, а позивачі проживають по теперішній час та зареєстровані за вказаною адресою.

Іншого належного на праві власності нерухомого майна вони не мають.

З 10 грудня 1984 року ОСОБА_5 разом із двома дітьми, складом сімї три особи, перебувають на квартирному обліку у виконкомі Броварської міської ради.

Приватизаційні майнові сертифікати, приватизаційні житлові чеки чи земельні бони позивачі не одержували.

Рішенням Броварської міської ради Київської області за № 1253-46-06 від 14 серпня 2014 року позивачу ОСОБА_5 у приватизації кімнати № 12 у гуртожитку за адресою: місто Бровари Київської області, вулиця Шевченка, 12-А, відмовлено.

У грудні 2014 року позивач ОСОБА_5 разом з іншими мешканцями гуртожитку за вказаною адресою звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування даного рішення міської ради.

13 травня 2015 року постановою Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленою в адміністративній справі № 361/9902/14-а, яка набрала законної сили, зазначене рішення Броварської міської ради Київської області № 1253-46-06 від 14 серпня 2014 року визнано нечинним та скасовано.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідно до ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» позивачі мають право на приватизацію займаного ними жилого приміщення у гуртожитку, яке не визнається відповідачем, а відтак їх права підлягають захисту у обраний ними спосіб шляхом визнання за ними права на безоплатну приватизацію спірного жилого приміщення.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені в результаті порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, обєктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а відповідачем у такій справі має бути особа, яка порушила чи оспорює права позивача.

Аналогічні розяснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках, які є об'єктами права державної та комунальної власності, і фактично проживають у них.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 вказаного Закону передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку, що рішення про приватизацію житлових приміщень у гуртожитках приймає відповідний орган місцевого самоврядування, яким згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» є відповідна місцева рада, яка є власником приміщення гуртожитку і має бути відповідачем у справі.

Вирішуючи спір, суд в достатній мірі не врахував вказані положення Закону і не звернув увагу на те, що залучений у справі відповідач не порушував прав, свобод та інтересів позивачів щодо приватизації займаного житла, оскільки на час розгляду справи відсутня його відмова на ім»я позивачів, а також Броварська міськрада одноособово не компетентна приймати відповідні рішення, оскільки як вище вказувалося, приміщення гуртожитку належить на праві спільної сумісної власності територіальним громадам сіл і селищ Броварського району і м. Бровари Київської області.

Крім того, вирішуючи спір суд не врахував, що будівля гуртожитку по вул. Шевченка 12-а у м. Бровари згідно Статуту Броварської ЦРЛ перебуває на балансі цієї лікарні і її слід залучити до участі у справі, бо дане рішення безпосередньо стосується її прав та обовязків.

Отже, зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з викладених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської центральної районної лікарні - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

ОСОБА_3