Вирок № 58858439, 11.07.2016, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 902/751/12

2

1/339/1/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді: Сметанюка В.Б.,

з участю секретарів: Ганчар Л.В.,Стельмах М.Ю.,

прокурорів: Площанської Н.А., Назарчука В.Й., Юхман Л.Я., Чекан Н.М.,

підсудного: ОСОБА_1, захисника підсудного: ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючого, несудимого у вчиненні злочину передбаченого за ст.124 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового слідства підсудному ОСОБА_1 пред»явлено обвинувачення в тому, що він умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілим при перевищенні меж необхідної оборони за наступних обставин.

Зокрема, 01 травня 2012 року близько о 03 годині ОСОБА_1, перебуваючи у власному житловому будинку по місцю проживання в АДРЕСА_1, помилково сприйняв неправомірні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які в нічний час металічним балонним ключем стукали у вхідні двері його будинку, як дії спрямовані на вторгнення в житло та посягання на своє життя та членів сім'ї. З цією метою ОСОБА_1, перевищуючи межі захисту в обстановці уявної оборони з відчиненого вікна ванної кімнати будинку зі своєї зареєстрованої в установленої порядку мисливської рушниці ТОЗ-34 К-12 НОМЕР_1 умисно вистрілив в ОСОБА_3, який в цей час йшов по подвір'ю від вхідних дверей будинку до вікна ванної кімнати та при цьому заподіяв останньому вогнепальні дробові поранення нижніх кінцівок з розвитком важкого травматичного шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

Протиправні дії ОСОБА_1 намагався припинити ОСОБА_6, який знадвору руками схопився за ствол рушниці і намагався її відібрати в ОСОБА_1 Однак останній, перевищуючи межі необхідної оборони, неправильно сприйняв дії ОСОБА_6, як посягання на своє життя та під час боротьби з мисливської рушниці ТОЗ- 34 К-12 НОМЕР_1 умисно вистрілив в ОСОБА_6, заподіявши йому вогнепальне дробове поранення ділянок правої сідниці та великого вертела правого стегна з розвитком тяжкого травматичного шоку, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в пред"явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 2,5 роки назад перебуваючи в магазині ПП"ОСОБА_15" в м.Болехові між ним та ОСОБА_3 виник конфлікт, який переріс у бійку. Після цього через декілька днів до нього подзвонив невідомий чоловік та просив повернути золотий ланцюжок. У відповідь він заперечив, оскільки ланцюжка не брав. Ще через пів року невідомі люди, коли його не було вдома, приїхали до нього на подвір»я, побили друга ОСОБА_7, і зламали ручку у вхідних дверях. Близько 3 години ночі 01.05.2012року він прокинувся від стукоту та крику. В будинку, окрім нього, перебувала його мати, дружина та малолітній син. Разом з дружиною зійшли на перший поверх, де побачили свою матір, яка біля вхідних дверях із кимось розмовляла. По голосу він впізнав, що на вулиці перебував ОСОБА_3 і кричав, щоб він повернув йому золотий ланцюжок, а якщо не віддасть, то він розправиться із ним. З вікна побачив, що разом із ОСОБА_3 є ще один чоловік. Особисто він не спілкувався із потерпілими і думав, що вони підуть геть. Але вказані особи не ішли, викрикували погрози, стукали якимось предметом по дверях, і він, переживаючи за життя своїх рідних, пішов на другий поверх, взяв рушницю і, зайшовши у ванну кімнату, відчинив вікно та попросив їх залишити подвір»я, інакше він буде стріляти. Оскільки, потерпілі не виконали його вимогу і не йшли, він вистрілив у ОСОБА_3, який перебував від вікна на відстані близько 2 метрів. ОСОБА_3 крикнув ОСОБА_6, який був поруч з ним: "забери рушницю і розправся з ним". ОСОБА_6 підбіг до вікна, і схопив за рушницю, намагаючись її забрати. За допомогою дружини, яка металевим ковшиком стала бити ОСОБА_6 по руці, він вихопив рушницю і вистрілив у ОСОБА_6 Зразу ж викликав швидку медичну допомогу і міліцію. Рушницю взяв тому, що потерпілі не збиралися покинути їхнє володіння, хотіли ввірватися у будинок, пошкодили двері, розбили вікно у автомобілі який стояв на подвір»ї. Погрози були реальними, зі слів ОСОБА_3 він зрозумів, що вони прийшли з не добрими намірами і хотіли розправитись із ним, ці особи вже у нього були раніше на подвір'ї та побили його друзів. Тому здійснив постріли у потерпілих. Особисто він погроз від ОСОБА_6 не чув, двері намагався виламати ОСОБА_3 Від початку коли почув крики потерпілих і стукіт у двері до пострілів пройшло близько 10 хвилин, в міліцію він не дзвонив, бо розгубився через небезпеку, оскільки його будинок є останнім у селі до якого далеко їхати з відділку міліції. З врахуванням вказаних та інших обставин підсудний вважає, що він діяв в межах необхідної оборони, в його діях відсутній склад злочину, а тому просив суд за ст.124 КК України його виправдати.

Заслухавши пояснення підсудного, потерпілих, показання свідків, дослідивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що пред»явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ст.124 КК України не знайшло свого підтвердження, виходячи з наступного.

В судовому засіданні були досліджені надані стороною обвинувачення наступні письмові документи.

Вироком Болехівського міського суду від 12 листопада 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України та призначено покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт (т.3 а.с.38).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2014 року вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2013року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляції засудженого та потерпілого ОСОБА_3 без задоволення (т.3 а.с.87-91).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд, оскільки апеляційний суд з достатньою повнотою не розглянув та не відповів на всі доводи засудженого, у тому числі про відсутність в його діях складу інкримінованого злочину. Також, апеляційний суд не забезпечив права засудженого на доступ до правосуддя, не створив необхідних умов для використання наданих йому як стороні процесу прав, і не забезпечив рівності прав сторін у судовому розгляді(т.3 а.с.120-122). В судовому засіданні у ВССУ 26 червня 2014 року прокурор підтримав касаційну скаргу засудженого частково та просив судові рішення скасувати, справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, оскільки ОСОБА_1 діяв в межах необхідної оборони(т.3 а.с121).

16 грудня 2014 року Апеляційний суд Івано-Франківської області своєю ухвалою вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2013 року відносно ОСОБА_1 скасував, а справу направив на новий судовий розгляд (т.3, а.с.199).

З показів потерпілого ОСОБА_3 даних у судовому засіданні вбачається, що в 2011 році в нього із ОСОБА_1 виник конфлікт у кафе на «Доку» в м.Болехові, під час якого підсудній зірвав у нього золотий ланцюжок із цепочкою. Неоднаразово звертався до підсуднього, щоб той повернув ланцюжок. 30 квітня 2012року відпочивали разом із товаришем ОСОБА_6 на «Скелях Довбуша», випивали пиво, а коли вночі поверталися до дому та заїхали в с.Тисів, він згадав про те, що ОСОБА_1 повинен повернути йому золотий ланцюжок, який колись у нього відібрав. Підїхавши до будинку, де проживав ОСОБА_1, він попросив ОСОБА_6, який був за кермом автомобіля, зупинитися. Підійшовши вдвох до будинку, в якому було темно, він став рукою стукати у двері. Почув голос старшої жінки, про те, що її сина ОСОБА_1 немає вдома. Попросив її передати сину, щоб той повернув йому золотий ланцюжок, після чого повернувся і став йти до виходу з господарства та почув, як у будинку відчинилося вікно, звідки пролунав один постріл, а за декілька хвилин і другий. Після чого відчув різку біль в правій нозі, впав на землю. Пам'ятає тільки, що його тягнув по землі ОСОБА_6 далі від будинку, а потім втратив свідомість, отямившись вже в Болехівській лікарні. Також ОСОБА_3 додатково пояснив, що ніяких предметів він не мав, двері не пошкоджував, подвір»я ОСОБА_1 обгороджене, мікроавтобус на якому вони приїхали стояв розвернутий задом до будинку, підсудний після пострілів викликав швидку. До підсудного має претензії матеріального характеру, викладені в цивільному позові, оскільки із-за його неправомірних дій він став інвалідом, два роки не вставав із ліжка, а тепер пересувається із милицею, просив суворо покарати ОСОБА_1, а цивільний позов задоволити.

Потерілий ОСОБА_6 подав заяву про слухання справи про обвинувачення ОСОБА_1 без його участі у зв»язку із проживанням у Литовській республіці, покази дані на досудовому слідстві підтримує, цивільний позов просив задоволити (т.4, а.с.14).

В зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання ОСОБА_6, з оголошених судом його показань, наданих на досудовому слідстві, вбачається, що 01.05.2012 року він разом з ОСОБА_3 повертались із «Скель Довбуша». В с.Тисів, ОСОБА_3 сказав зупинити автомобіль, бо має забрати золотий ланцюжок, та вийшов і направився в напрямку будинку ОСОБА_1, а він залишився чекати на вулиці. ОСОБА_3 постукав в двері, щоб йому відчинили. З будинку було чутно жіночий голос, який повідомив, що підсудного немає вдома. Тому він попросив передати ОСОБА_1 прийти до нього, так як той з своїми товаришами зірвав у нього золотий ланцюжок. Після цього побачив як відчиняється в будинку вікно, і тоді невідомий йому чоловік вистрілив у ОСОБА_3 Перед вистрілом він також підходив до дверей будинку, але предметів будь-яких із собою не мав. Потім підбіг до ОСОБА_3, який вже лежав на землі біля воріт. Хотів його підняти, однак в цей момент почув як перезаряджається рушниця, тому підбіг до вікна і схопив рушницю руками. Після чого пролунав вистріл і він відчув біль у ділянці правої сідниці та правому стегні. Зателефонував своєму брату, щоб той приїхав на допомогу та викликав швидку. (т.1, а.с.67-68, т.2, а.с.17-18).

Свідок ОСОБА_8, мати підсудного, пояснила, що вони проживаються в с.Тисів в крайньому будинку, в якому проживає вона її син, невістка і малолітній внук. 01 травня 2012року близько о 2год. 30хв. вона прокинулась від сильного стуку в двері. Не відчиняючи їх, спитала хто там, на її запитання відізвався чоловік, який назвав себе "ОСОБА_3", та спитав де її син. З розмови вона зрозуміла, що чоловік перебуває у нетверезому стані, а тому відповіла, що сина нема вдома. Після її слів, "ОСОБА_3" та ще один чоловік почали кричати, щоб вона відчинила двері, а коли вони увійдуть, то вб'ють її сина, при цьому продовжували стукати якимось предметом по дверях. Змушена була тримати ручку дверей, щоб потерпілі не ввірвалися в хату. Вона просила потерпілих, щоб ті приїхали вранці, коли буде син вдома і таким чином вирішити свої проблеми. Після цих слів вони відійшли від дверей підняли з землі камінь і розбили в машині, яка стояла на подвір»ї вікно. Після чого знову повернулися, продовжили стукати в двері якимось предметом і кричати. В цей момент з другого поверху збіг син та невістка. Син взяв мисливську рушницю, з якою направився у ванну кімнату та через вікно сказав, щоб вони забиралися геть, бо буде стріляти. Потім почула один постріл. Забігши у ванну кімнату, побачила, що син ОСОБА_1 стоїть біля відчиненого вікна із рушницею в руках, і якийсь чоловік тримає руками ствол і намагається відібрати рушницю. Вона почала допомагати сину утримувати рушницю. Коли чоловік відпустив ствол рушниці, син вдруге вистрілив. Через вікно вона побачила на бетонній доріжці темну пляму. Після цього невістка та син зателефонували та викликали швидку медичну допомогу та міліцію.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_10, дружина підсудного, пояснила, що 01.05.2012 року близько 03год. прокинулась від сильного стуку у вхідні двері, розбудила чоловіка, з яким спустилися по сходах на перший поверх будинку, де в цей момент вже стояла свекруха ОСОБА_8, яка розмовляла через зачинені двері з тим, хто стукав. Чоловік, який стукав у двері сказав, що він «ОСОБА_3» і розпитував де ОСОБА_1. Свекруха відповіла, що ОСОБА_1 не має вдома, щоб він прийшов зранку коли буде ОСОБА_1. На що дані особи почали стукати у двері якимось предметом, викрикувати нецензурні словами і погрожувати, що коли зайдуть у будинок, то вб»ють ОСОБА_1. По голосу вона зрозуміла, що чоловіки п'яні. ОСОБА_1 стояв біля своєї мами і нічого не говорив, думав, що чоловіки підуть геть, але вони нікуди не йшли. Тоді ОСОБА_1 пішов на другий поверх і приніс свою мисливську рушницю, щоб налякати осіб які напали на наш будинок, зайшов у ванну кімнату відчинив вікно і крикнув тим чоловікам, що якщо вони не підуть геть то він змушений буде стріляти. Це ОСОБА_1 повторив 3-4 рази, але його слова не дали ніякого результату і через декілька секунд почула постріл. Вона забігла у ванну кімнату і побачила, що її чоловік тримає рушницю, ствол якої опущений через вікно вниз, а ОСОБА_6 схопився двома руками за рушницю та намагався її відібрати. Вона побігла в кухню, взяла ковшик з нержавіючого металу і стала наносити ним удари по руках потерпілого ОСОБА_6 Коли він відпустив ствол рушниці, її чоловік ОСОБА_1 вистрілив вдруге. Вона зателефонувала в міліцію і викликала швидку медичну допомогу. Потім бачила, що один з нападників комусь дзвонив. Також, ОСОБА_10 пояснила, що на подвір»ї було темно і вона не бучила обличчя нападників; через сильне душевного хвилювання, страх, загрозу проникнення чоловіків до будинку не встигли зразу подзвонити в міліцію.

Свідок ОСОБА_12 (медсестра Болехівської ЦМЛ) пояснила, що 01.05.2012 року близько 04год. у хірургічне відділення від чергового лікаря швидкої медичної допомоги поступило повідомлення, що з с.Тисів везуть двох тяжкохворих з вогнепальними пораненнями ніг. Потерпілого ОСОБА_6 привезли першим, а потерпілого ОСОБА_3, який перебував у більш тяжкому стані (рана на стегні і на гомілці) - другим. В когось із них при роздяганні випав металічний ключ, який вилучили працівники міліції. Дані особи були з явними ознаками алкогольного сп»яніння - почервоніння, різкий запах з ротової порожнини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 ствердила, що вона проживає з підсудним по сусідстві, її будинок розташований на відстані близько 50 метрів. 01.05.2012 року біля 2-3 год. вона прокинулась від сильних криків та звуків, крики були чоловічі, голосу ОСОБА_1 вона не чула, крики тривали протягом півгодини. Спершу вона не відреагувала на шум, так як думала, що підсудному привезли машину лісу на його пилораму, що розташована у нього на подвір'ї. Однак, почувши два постріли, злякалась та побігла в інше приміщення, де спали її неповнолітні внуки, при цьому зачинивши замок на вхідних дверях. У вікно не виглядала, так як боялась за своїх онуків. Підсудного охарактеризувала, як спокійного, ввічливого та добросусідського чоловіка.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що на початку осені 2014 року приїхав додому до ОСОБА_1. ОСОБА_1 не було дома, тому зателефонував до нього, на що той повідомив що зараз приїде. Через деякий час на подвір'я під'їхав мікроавтобус марки Мерседес спринтер білого кольору, у якому були 4 чоловіки. Два з них вийшли з автомобіля, і підійшли до нього, спитали чи ОСОБА_1 вдома, на що відповів, що сам чекає ОСОБА_1 Один з них наніс йому удар, та сказав, щоб ОСОБА_1 повернув ланцюжок, а інший підійшов до будинку і почав гримати ногами у двері, висловлювалися нецензурними словами, потім сіли у автомобіль і поїхали.

Довідкою Болехівської міської ради стверджується, що 01.05.2012року о 4год.10хв. в хірургічне відділення Болехівської міської лікарні доставлені ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з вогнепальним пораненням та травматичним шоком 2 ступеня (т.1 а.с.62).

При огляді ОСОБА_6 під час перев'язки з кишені випав металевий балонний ключ, який згідно протоколу від 01.05.2012року вилучений та визнаний як речовий доказ (т.1 а.с.203,205, т.2 а.с.34).

Згідно протоколу огляду місця події від 01 травня 2012 року, вбачається, що при огляді господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_8 із зовнішньої сторони дерев'яних вхідних дверей у будинку вилучено слід знаряддя зламу, який за висновком трасологічної експертизи залишений знаряддям зламу з аналогічною будовою, як у голівки колісного ключа, добровільно виданого медсестрою Болехівської ЦМЛ ОСОБА_12 (т.1 а.с.17-31).

Факт та механізм заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень підтверджується висновками експертиз.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №160 від 10 липня 2012 року у ОСОБА_3 малися тілесне ушкодження: вогнепальні дробові поранення нижніх кінцівок з розвитком тяжкого травматичного шоку. Описана травма утворилась в результаті пострілу і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення (т.1 а.с.222-225).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 140 від 02.07.2012 року у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження вогнепальне поранення ділянок правої сідниці та великого вертела правого стегна з розвитком тяжкого травматичного шоку. Описане тілесне ушкодження утворились в результаті пострілу з мисливської зброї, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення (т.1, а.с. 212-215).

Згідно висновку судово-балістичної експертизи №09/14-406 від 27.06.2012 року, вилучена в ОСОБА_1 рушниця, якою він здійснив постріли у потерпілих, є вогнепальною гладкоствольною зброєю - двоствольною безкурковою мисливською рушницею (бокфлінтом - з вертикальним розташуванням стволів) мод.ТОЗ-34 Р, НОМЕР_1 з стволами 12-го калібру, промислового заводського виробництва у якої пошкоджена ложа та відламана бойова пружина лівого ствола. Рушниця несправна та придатна для стрільби патронами 12 калібру тільки з правого ствола (т.1 а.с.122-126).

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №178/140-Д вбачається, що наявність вхідних ран на передній та правій боковій поверхнях правого стегна ОСОБА_6 передньо-правій поверхні в ділянці великого вертела, зовнішній поверхні правої сідниці та вхідних пошкоджень одягу на правій бічній поверхні футболки, в ділянці поясу і правої прорізної кишені штанів, на правій бічній поверхні футболки трусів, вихідних ран в крижовій ділянці посередині у верхньому квадраті правої сідниці та вихідних пошкоджень на задній поверхні одягу в ділянці поясу та штанів, наявність повздовжніх потьоків крові на одязі виявлення навколо вхідних вогнепальних отворів дрібно-кропкових та ділянки гомогенних накладень свинцю свідчить про те, що постріл з вогнепальної зброї був проведений в напрямку з права наліво і дещо спереду назад, коли ОСОБА_6 знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні в межах дії додаткових факторів пострілу, тобто з близької відстані (т.2 а.с.46-49).

Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 183/160-Д від 30.07.2012 р. у ОСОБА_3 виявлено наявність вхідних ран на передніх поверхнях правого стегна лівої гомілки, бокової поверхні правої стопи та вхідних пошкоджень одягу (на передній поверхні штанів, передній поверхні лівої штанини, в ділянці низу правої штанини, в ділянці верху та п"ятки тапочка на праву ногу) вихідних ран по задніх поверхнях правого стегна, лівої гомілки та вихідних пошкоджень на задній поверхні одягу в ділянці правої та лівої штанини на підошві тапочка на праву ногу, виявлення навколо вхідних вогнепальних отворів ділянки гомогенних та дрібно-крапкових накладень свинцю свідчать про те, що постріл з вогнепальної зброї був проведений в напрямку справа на ліво, і дещо спереду назад в межах дії додаткових факторів пострілу, тобто з близької відстані (т.2 а.с.61-63).

Згідно висновку судово-медичної експертизи одягу ОСОБА_3 за №131 від 02.07.2012 року встановлено, що на передній поверхні штанів справа виявлено чотири, на передній поверхні лівої штанини виявлено чотири, а в ділянці верху тапочка на праву ногу - два в ділянці п"ятки тапочка на праву ногу є чотири вхідні вогнепальні отвори, заподіяні пострілом з мисливської зброї. На задній поверхні лівої штанини виявлено вісім, на задній поверхні правової штанини виявлено три. На підошві тапочка на праву ногу - один, вихідні вогнепальні отвори. На підошві тапочка на ліву ногу виявлені сліди ковзання у вигляді потертостей, паралельних між собою смуг та накладень напівпрозорих частинок піску, які утворились внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути поверхня землі. На тапочку на праву ногу є відрив задньої частини верха по внутрішньому краю, який утворився внаслідок перерозтягнення шкіри. Характер і розташування вогнепальних отворів на одязі потерпілого свідчить, що в момент пострілу потерпілий був повернутий до особи, що стріляла правою бічною поверхнею тіла. Виявлено навколо вхідних вогнепальних отворів ділянки гомогенних та дрібно-крапкових накладень свинцю свідчить, що постріл проведений в межах дії додаткових факторів пострілу, тобто з близької відстані (т.1 а.с.131-134).

Обставини заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також викладені в протоколах відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілих, де ОСОБА_1 вказує звідки він стріляв у потерпілого ОСОБА_3 та як потерпілий ОСОБА_14 намагався відібрати у нього рушницю (т.1 а.с194-202, т.2 а.с.31-40, т.2 а.с.52-57).

За клопотаннями підсудного для перевірки доводів підсудного щодо його перебування на момент скоєння протиправних дій в стані фізіологічного афекту призначалася судово-психологічна та додаткова судово-психологічна експертизи.

Актом №390 від 20 червня 2013р. судово-психологічної експертизи встановлено, що ОСОБА_1 притаманний збудливий тип характеру з дещо підвищеною імпульсивністю поведінки. Але на час скоєння інкримінованих дій суттєво вплинули не його індивідуально-психологічні особливості, а насамперед поведінка потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які створили тяжку психотравмуючу ситуацію для ОСОБА_1 та членів його сім'ї, у тому числі для малолітньої дитини. Під час інкримінованих йому дій ОСОБА_1 не перебував у стані фізіологічного афекту. Але він перебував у іншому емоційному стані, який так само, як і стан фізіологічного афекту, є психологічною підставою для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання. А саме: під час інкримінованих йому дій ОСОБА_1 перебував у стані сильного емоційного збудження, який виник у наслідок поведінки потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (т.2 а.с. 248-249).

Згідно акту № 936 від 16 грудня 2015 року амбулаторної додаткової судово-психологічної експертизи вбачається, що питання яке поставлене постановою про додаткову судово-психологічну експертизу, є не експертним, а юридичним. Саме юристи повинні встановити, настільки поведінка потерпілих була протиправною та чи міг ОСОБА_1, перебуваючи 01.05.2012р. в стані вираженого емоційного збудження, оцінювати відповідність заподіяної ним шкоди небезпечності посягання чи обстановки захисту (т.4, а.с.59).

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілим при перевищенні меж необхідної оборони.

Суд звертає увагу на наступне.

В ч.3 ст.36 КК України закріплено, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, такої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено право кожного на життя охороняється законом. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили для захисту будь-якої особи від незаконного насильства.

Згідно статті 36КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави (юридичного факту). Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК такою підставою є лише вчинення особою суспільна небезпечного посягання.

Неправомірність поведінки потерпілих, окрім обґрунтувань, викладених у висновку судово-психологічної експертизи, підтверджується також постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення хуліганський дій ОСОБА_3.( т.3 а.с. 24).

Відповідно до результатів токсикологічних досліджень, при токсилогічному дослідженні крові виявлено етанол у ОСОБА_6 - 0,68%, у ОСОБА_3 - 1,3 %(т.2 а.с.113). Наявність спирту в крові ОСОБА_3 на досудовому слідстві пояснював, що вони протягом дня відпочивали з ОСОБА_6, вживаючи пиво. Сукупність зазначених доказів дають підстави суду вважати про перебування потерпілих на час вчинення протиправних дій в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до постанови Пленум Верховного суду України від 26.04.2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону" при розгляді справ даної категорії судам необхідно беззастережно додержувати вимог ч.3 ст.27 Конституції України і ст. 36 КК, враховуючи те, що відповідно до закону кожна особа має право на необхідну оборону

від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Тому, суд критично оцінює посилання представника потерпілого, що підсудний ОСОБА_1 під час неправомірних дій потерпілих вночі 01 травня 2012 року мав змогу спочатку викликати працівників міліції для захисту, а не застосовувати зброю.

Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.

Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та

обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.

Судом встановлено, що 01 травня 2012 року в 03 год. ночі до будинковолодіння підсудного ОСОБА_1 прибули потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 для зустрічі із ОСОБА_1, щоб повернути золотий ланцюжок. Після повідомлення матері про відсутність підсудного в будинку, потерпілі не покинули його господарство та продовжували перебувати на подвір'ї, викрикуючи погрози в адрес підсудного та його рідних, виражаючись нецензурно, при цього стукаючи балонним ключем по дверях, намагалися проникнути в середину будинку.

ОСОБА_1 взяв зареєстровану мисливську рушницю, з метою захисту себе та своєї сім»ї, відкрив вікно ванної кімнати та вистрелив з рушниці у потерпілого ОСОБА_3, заподіявши йому поранення нижніх кінцівок, внаслідок чого потерпілий впав на землю та в подальшому втратив свідомість.

Потім, підсудний, почувши вислови потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_6 "забери рушницю та розправся з ним" та сприйнявши їх як реальну загрозу своєму життю, здійснив постріл в ОСОБА_6 вже після того, коли потерпілий не зміг вирвати рушницю з рук підсудного.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що підсудний захищався від раптових, протиправних дій двох фізично здорових чоловіків (потерпілих), які через давній конфлікт та неприязні стосунки (повернення золотого ланцюжка), перебуваючи в нетверезому стані, в нічний час прийшли на його господарство, ініціювали конфлікт, погрожуючи фізичною розправою та стукаючи у двері балонним ключем, намагаючись увірватися у будинок, порушили нічний спокій підсудного та членів його родини та створили їм тяжку психотравмуючу ситуацію.

Для захисту, членів своєї сім»ї: матері, дружини та малолітнього сина від суспільно-небезпечного посягання потерпілих, для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло групи осіб, ОСОБА_1 перебуваючи в стані сильного емоційного збудження, яке спричинене, протиправними діями потерпілих та становили реальну небезпеку для його життя і здоров'я та родини, обрав такий спосіб, який відповідав характеру і небезпечності посягання, та застосувавши зброю, заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілим у стані необхідної оборони.

Відповідно до постанови Пленум Верховного суду України від 26.04.2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону" суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя і здоров'я людини, суспільні інтереси чи інтереси держави може викликати в особи, яка захищається, сильне душевне хвилювання. Якщо в такому стані вона не могла оцінювати відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, її дії слід розцінювати як необхідну оборону.

Правомірним слід вважати застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів незалежно від того, якої тяжкості шкода заподіяна тому, хто посягає, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Наведене дає підстави вважати, що підсудний ОСОБА_1 діяв у стані необхідної оборони.

Суд не погоджується з доводами прокурора, про те, що підсудний ОСОБА_1 перевищив межі необхідної оборони, коли здійснив постріл в потерпілого ОСОБА_6 вже після того, як потерпілий не зміг вирвати рушницю з рук підсудного, який знаходився в будинку, а потерпілий ОСОБА_3 будучи пораненим, лежав на землі і вже не становив загрози для підсудного та членів його родини, оскільки враховуючи заклики ОСОБА_3 до ОСОБА_6 щоб той забрав рушницю і розправся з ОСОБА_1 - це свідчить про не закінчення посягання; а швидкоплинність ситуації, раптовість нападу - про те, що ОСОБА_1 не міг усвідомити, що посягання закінчилося.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України,особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.324 КПК України (1960р.) суд, постановляючи вирок, повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного суду «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990р. (із змінами) є неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно ст.327 КПК України (1960р.) виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Згідно до п. 21 вищенаведеної постанови Пленуму судам слід мати на увазі, що відповідно до ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок постановляється за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності.

Відповідно до ч.3 ст. 327 КПК Україна (1960р.) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх

обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини кримінального справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.124 КК України, враховуючи те, що він заподіюючи 01 травня 2012 року тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_6 діяв в у стані необхідної оборони, суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбаченого ст.124 КК України.

Відповідно до ст. 328 КПК України (1960р.) заявлені цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних злочином слід залишити без розгляду.

Цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Болехівської міської ради про відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_3 та в інтересах держави в особі: Івано-Франківської обласної клінічної лікарні про відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_3 - залишити без розгляду у зв»язку із поданою заявою.

Процесуальні витрати віднести у витрати Державного бюджету України.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.78, 81 КПК України(1960р.).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321-325,327-335, 341, 348 КПК (1960р.), суд,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати невинним у пред»явленому обвинувачені за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.124 КК України та по суду виправдати за відсутністю в його діянні складу злочину.

До набрання вироком законної сили обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд скасувати.

Речові докази:

- мисливську рушницю ТОЗ-34 Р, К-12мм, НОМЕР_1, яка зберігається в камері зберігання речових доказів УМВС України в Івано-Франківській області - повернути власнику ОСОБА_1;

- камінь з кров"ю, 2 гільзи мисливської рушниці, металічний балонний ключ , які зберігаються в камері зберігання речових доказів Долинського РВ УМВС - знищити;

- футболку, штани, труси та босоніжок, що належать потерпілому ОСОБА_6, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Долинського РВ УМВС - повернути ОСОБА_6;

- футболку, штани, труси та тапочки, що належать потерпілому ОСОБА_3, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Долинського РВ УМВС - повернути ОСОБА_3

Заявлені цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних злочином - залишити без розгляду.

Цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Болехівської міської ради про відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_3 та в інтересах держави в особі: Івано-Франківської обласної клінічної лікарні про відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_3 - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати віднести у витрати Державного бюджету України.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги, а прокурором - апеляційного подання через Болехівський міський суд.

Головуючий суддя В.Б.Сметанюк