Ухвала суду № 58857928, 05.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4673/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, третя особа: ОСОБА_3, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

06 березня 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі ТДВ «Експрес Страхування») звернулось до суду із позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.05.14 р. між ТДВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 209.14.2229880 (далі - Договір страхування), згідно якого було застраховано автомобіль Mercedes Benz, GL350 CDI 4 Matic, д/н BH 7777 КА, страхова сума 1551 511,00 грн. (т.1, а.с.1-4).

30.06.14 року на 25 км. + 700 м. а/д М 05-01 Обхід м. Одеси сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 (поліс ВАТ HACK «Оранта» АС/ 7659464), допустив зіткнення з автомобілем Mercedes Benz, GL350, д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 (договір КАСКО від 20.05.14 р .№ 209.14.2229880), в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження (далі ДТП).

Дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_4, що підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 27.08.14 р., справа № 523/13070/14-п (а.с.14).

Відповідно до калькуляції № 0001488 від 18.07.14 p. ПАТ «Одеса-Авто» філія «Автомобільний ОСОБА_5», вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 1170 483,74 грн.

Згідно Звіту № 846 від 16.07.14 року, складеного ТОВ «Євро Асистанс», вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes Benz, GL350 CDI 4 Matic, д/н BH 7777 КА, становить 1 170 483,74 грн.; ринкова вартість становить 1 576 963,08 грн.

За даними зобов'язуючої пропозиції інтернет аукціону AUTO online, вартість залишків автомобіля Mercedes Benz, GL350 CDI 4 Matic, д/н BH 7777 КА становить 625 000,00 грн.

Згідно умов Договору страхування ТДВ «Експрес Страхування» позивачу було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 848,935,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.08.14 р. № 11297, та яка складається з наступного: 1 551 511,00 (страхова сума) - 625 000,00 (ринкова вартість пошкодженого ТЗ) - 77 575,55 (франшиза).

Посилаючись на те, що ТДВ «Експрес Страхування» має право вимоги до BAT «HACK «ОРАНТА» у розмірі: 50 000,00 - 510,00 (франшиза) = 49 490,00 грн. а також ТДВ «Експрес Страхування» має право вимоги до ОСОБА_4 у розмірі: 848 935.45 - 49 490.00 = 799 445,45 грн., просили їх вимоги задовольнити.

В свою чергу, 30 квітня 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що оскільки автомобіль він придбав за місяць до ДТП, він знаходився у новому стані, а внаслідок діяння ОСОБА_4 його конструктивно було знищено, у звязку з чим позивачу спричинено майнову шкоду у розмірі вартості автомобіля на момент придбання в еквіваленті 101 163 євро, витрат на страхування 73 776,77 грн., за виключенням відшкодування страховою компанією 848 935,45 грн. та продажу залишків автомобіля за 80 000 грн.

Тобто розмір матеріальної шкоди склав 1651 744,12 грн. (101163 х 24,780827+73776,77 - 848935,45 - 80000=1651 744,12).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду яка полягала у моральних стражданнях внаслідок неправомірної поведінки відповідача, яку він оцінив у 60 000 грн. (т.1, а.с. 153-157).

Ухвалою суду від 27.10.2015 року вищевказані позовні заяви було обєднано в одне провадження (т.1, а.с.147).

Відповідач ОСОБА_4 та його представник у судовому засіданні визнали позовні вимоги ТДВ «Експрес Страхування», однак заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3

21.09.2015року представник ПАТ НАСК «Оранта» надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, свою правову позицію з приводу даного спору не висловив (т.1, а.с.116).

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги до ОСОБА_4 підтримав, просив їх задовольнити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року позовні вимоги ТДВ «Експрес Страхування» були задоволені, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування даного рішення, в частині відмови в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і ухвалення в цій частині нового рішення, яким його позовні вимоги до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Рішення, в частині задоволення позовних вимог ТДВ «Експрес Страхування», в апеляційному порядку не оскаржується.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, обставини укладення 20.05.14 року між ТДВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_3 Договору страхування на суму 1 551,511,00 грн., а також того, що 30.06.14 року на 25 км. + 700 м. а/д М 05-01 Обхід м. Одеси сталася ДТП, в якій винним визнаний відповідач ОСОБА_4, підтверджені матеріалами справи та визнані сторонами, а тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України вважаються встановленими і не підлягають доказуванню.

З цих підстав також вважаються встановленими ті обставини, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 1 170 483,74 грн., ринкова вартість становить 1 576 963,08 грн., та те, що ТДВ «Експрес Страхування» позивачу ОСОБА_3 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 848 935,45 грн., тобто за виключенням із страхової суми 1 551511 грн. ринкової вартості пошкодженого ТЗ у сумі 625 000,00 та франшизи у сумі 77 575,55 грн.

Спірним в даному випадку є питання стосовно того, чи повинен відповідач ОСОБА_4 відшкодовувати позивачу ОСОБА_3 різницю між відшкодованою страховою компанією сумою 848935,45 грн. і завданою матеріальною шкодою, а також відшкодовувати моральну шкоду.

Ухвалюючи судове рішення в цій частині про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_4 у повному обсязі відшкодував позивачу ОСОБА_3 завдану матеріальну і моральну шкоду в позасудовому порядку.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Так, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної у розмірі 1651744, 12 грн. та моральної шкоди у розмірі 60 000грн. ґрунтувалися на тому, що після ДТП та знищення застрахованого автомобілю позивачу відшкодовано ТДВ «Експрес Страхування» 848 935,45 грн., що підтверджується страховим актом №3.14.1717-1 від 29.07.2014 року та платіжним дорученням №11297 від 12.08.2014 року.

Залишки знищеного автомобілю позивач продав лише за 80 000 грн. - за ту суму, за яку в нього погодились придбати, інших пропозицій не було, що підтверджується доданою копією довідки-рахунку серії ВІА №663088 із зазначенням вартості вказаного автомобілю.

Однак, як було зазначено вище, згідно даних зобов'язуючої пропозиції інтернет аукціону AUTO online, вартість залишків автомобіля позивача Mercedes Benz, GL350 CDI 4 Matic, д/н BH 7777 КА становить 625 000 грн. (т.1, а.с.38).

Тобто, за вказану ціну придбати пошкоджений автомобіль позивача бажав ОСОБА_6, однак матеріали справи не містять доказів того, з яких причин ОСОБА_6 не придбав вказаний автомобіль за 625000 грн.

Таким чином, при фактичній вартості пошкодженого автомобіля 625000 грн., позивач продав його за 80000 грн., що свідчить про невиправданість дій позивача і навмисне зменшення отриманої суми в рахунок вартості пошкодженого автомобіля, що в свою чергу свідчить про збільшення цієї вартості на 545000 грн., які він безпідставно просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_4

Взагалі позивач просив стягнути з відповідача на його користь різницю між страховим відшкодуванням і завданою матеріальною шкодою у сумі 1577967,35 грн., включаючи суму франшизи у розмірі 77 575,55 грн., витрати на страхування ТЗ у сумі 73 776,77 грн., та моральну шкоду у сумі 60000 грн. (т.2, а.с.29-30).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2014 року позивач ОСОБА_3 підписав нотаріально посвідчену заяву про повне відшкодування йому відповідачем ОСОБА_4 матеріальної і моральної шкоди, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4 відшкодував йому у повному обсязі завдану як матеріальну, так і моральну шкоду, та про відсутність будь-яких обовязків ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 (т.1, а.с.71).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт ОСОБА_3 посилався на те, що дана заява ним була написана під впливом омани з боку відповідача ОСОБА_4, який попросив написати таку заяву, так як бажав виїхати за межі України для виконання трудових обовязків і пообіцяв по поверненню відшкодувати у повному обсязі завдану матеріальну і моральну шкоду.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який не прийняв до уваги вказані доводи, так як вони є безпідставними і спростовуються наявними у справі доказами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, жодних перешкод для виїзду за межі України для відповідача ОСОБА_7 станом на серпень 2014 року не існувало, а тому у нього не було сенсу просити позивача написати та нотаріально завірити вищезазначену заяву.

Крім того, на думку колегії суддів, у разі неотримання грошових коштів від відповідача в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, позивач ОСОБА_3 не був зобовязаний писати заяву про повне відшкодування шкоди і про відсутність у майбутньому буд-яких претензій до відповідача ОСОБА_4 та посвідчувати цю заяву нотаріально.

Посилання позивача на кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2014 року також є безпідставним, оскільки враховуючи, що сторони в ДТП не отримали тілесних ушкоджень середньої тяжкості, відповідач ОСОБА_4 не підлягав кримінальній відповідальності.

Крім того, кримінальне провадження було закрите постановою старшого слідчого СВ Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області м-ром міліції ОСОБА_8 від 20 серпня 2014 року за відсутністю в діях ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення (т.1, а.с.210-211).

Що стосується посилання апелянта ОСОБА_3 на те, що вищевказана його заява від 11.08.2014 року була ним відкликана заявою від 25.09.2015 року, та посвідчена тим же приватним нотаріусом - ОСОБА_10, то воно також не є підставою для висновку суду про те, що відповідач ОСОБА_4 не відшкодував йому завдану матеріальну і моральну шкоду (т.1, а.с.146).

При цьому, колегією суддів враховано, що заява ОСОБА_3 по відкликанню ним попередньої заяви, була оформлена більше ніж через рік після складання ним попередньої заяви, в той час як дана справа вже слухалась в суді.

Оскільки позов ОСОБА_3 предявив 30.04.2015 року, тобто більше ніж через півроку після завданої шкоди і написання заяви про її відшкодування, то вказані обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_3 весь цей час не мав до відповідача ОСОБА_4 жодних претензій, що в свою чергу свідчить про відшкодування йому відповідачем ОСОБА_4 завданої матеріальної і моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи, що жодних доказів введення в оману позивача суду не надано, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач одразу виконав дії по відшкодуванню позивачу матеріальної і моральної шкоди.

Суд першої інстанції також обгрунтовано не прийняв до уваги показання свідків щодо факту передачі відповідачем позивачу грошових коштів, чи відсутності цього факту, оскільки у відповідності до ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

При цьому, враховуючи, що в даному випадку спірні правовідносини виникли не з підстав укладення договору позики, а з підстав відшкодування завданої шкоди, то у відповідності до ст. 8 ЦК України в даному випадку слід застосувати аналогію закону, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами (передача грошових коштів), є подібними до правовідносин, які виникають із договору позики, однак не врегульовані в ЦК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності.

За змістом статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З цих підстав колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_11

ОСОБА_2