Постанова № 58856970, 11.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2626/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.

секретаря Ігнатьєвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі ДПІ), в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.06.2015 року №2106-17 на суму 10 416,67 гривень за платежем транспортний податок з фізичних осіб.

Позивач вважає, що йому неправомірно було нараховане грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 10416,67 грн. за 2015 рік.

Позивач зазначив, що є власником автомобілю марки LEXUS моделі GX 460, 2010 року випуску, об'ємом двигуна 4608 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ 581862.

Транспортний податок введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014 року (далі Закон України № 71-VІІІ), внесено зміни до Податкового кодексу України, якій набрали чинності з 01.01.2015 року.

Будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на принципах , які визначені ст.4 ПКУ, зокрема принципі стабільності ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4) відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, та принципу презумпції правомірності рішень платника податку ( п.п.4.1.4. п.4.1. ст. 4), згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 та ст.265 ПКУ транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Рішенням Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» від 21.01.2015 року № 6257-VІ відповідно до норм ПКУ встановлено на території міста Одеси з 01.01.2015 року податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням. Вказане вище рішення, було опубліковане на офіційному веб-сайті Одеської міської ради 26.01.2015 року в якому було вказано, що рішення Одеської міської ради № 6257-УІ від 21.01.2015 року оприлюднене в газеті «Одесский вестник» № 3 від 31.01.2015 року.

Отже, рішення, яким введено транспортний податок на території міста Одеса, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, що відбулось 31.01.2015 року.

Враховуючи закріплений в Податковому кодексі України принцип стабільності податкового законодавства, межі повноважень міських рад, рішення Одеської міської ради, яким установлений новий місцевий податок, може бути застосоване не раніше 2016 року. Таким чином, транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватись.

Зазначена позиція підтверджується практикою Вищого адміністративного суду (справи К/800/41090/15, К/800/22834/15, К/800/46951/15, 361/2373/15-а). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.10.2011 року у справі "Серков проти України" висловлена позиція про необхідність застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав рішення ДПІ правомірним та просив у задоволенні позову відмовити, підтримав доводи, викладені в запереченнях на позов, в яких зазначено, що за позивачем зареєстрований автомобіль LEXUS GX 460, 2010 року випуску, дата першої реєстрації 25.05.2010 року, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608 куб. см., тобто автомобіль є обєктом оподаткування.

Згідно рішення Одеської міської ради від 01.01.15 року № 6257-VI з 01.01.2015 року на території міста Одеса встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням ставка податку на 2015 рік складає 25 000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Враховуючи приписи п. 267.6 ст. 267 ПКУ ДПІ здійснено розрахунок ОСОБА_1 суми транспортного податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 10 416,67 грн. (за п'ять місяців 2015 року).

Представник відповідача вважає позицію позивача , що транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватись, з посиланням на те, що Рішення Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» від 21.01.2015 року, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, хибною, оскільки Законом України № 71-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік, зокрема, податку на майно (в частині транспортного податку). Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки LEXUS моделі GX 460, 2010 року випуску, об'ємом двигуна 4608 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ 581862 (а.с.11). Дата першої реєстрації 25.05.2010 року, дата реєстрації на імя ОСОБА_1 18.07.2014 року.

ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №2106-17 від 08.04.2015 року, яким визначило позивачу суму податкового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 10416,67грн. (а.с.9).

Суд вважає, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення не ґрунтується на вимогах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Позивач не заперечував, що автомобіль, якій належить йому на праві власності, підпадає під визначення обєкту оподаткування, але вважає, що транспортний податок, якій введений в ПКУ Законом України № 71-VІІІ, та Рішенням Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» від 21.01.2015 року повинен нараховуватися власникам відповідних транспортних засобів з 2016 року.

Суд вважає вказану позицію позивача обґрунтованою, виходячи з наступного.

Статтею ст.8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПКУ до місцевих податків належить податок на майно.

Пунктом 12.3 ст.12 ПКУ встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з п.п.12.3.1-12.3.3 п.12.3 ст.12 ПКУ встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №5257-VI "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" вказаний податок встановлено та визначено ставку податку з розрахунку на календарний рік 25000,00 гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З урахуванням оприлюднення рішення Одеської міської ради №5257-VI про встановлення та розмір транспортного податку 21.01.2015 року, нараховуватися він може платникам цього податку лише в 2016 бюджетному році.

Крім того, статтею 2 ПКУ також визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Закон України № 71-VІІІ, яким внесені зміни до Податкового кодексу та, зокрема, введений новий місцевий податок транспортний, набрав чинності відповідно до п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення з 01.01.2015 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також встановлений Податковим кодексом України принципі стабільності податкового законодавства ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача у заперечення проти задоволення позову з посиланням на те, що п.4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України № 71-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік, зокрема, податку на майно (в частині транспортного податку); установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки зазначеним пунктом 4 лише рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податків. Крім того, вказаний пункт не виключає вимог ПКУ щодо строків встановлення місцевих податків та їх розмірів, оприлюднення відповідних рішень місцевих органів самоврядування та строків їх застосування, зокрема положень пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ.

Згідно з ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Судові витрати у сумі 551,20грн. підлягають стягненню на користь позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 08.06.2015 року №2106-17 на суму 10 416,67 гривень за платежем транспортний податок з фізичних осіб.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,21грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.

.