Постанова № 58856762, 05.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року Справа № 813/6515/13-а

13 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача Осипович В.М.,

від відповідача Сенюк В.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариство «Червоноградська автобаза» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть справи.

Відкрите акціонерне товариство «Червоноградська автобаза» (далі - позивач, ВАТ «Червоноградська автобаза») звернулося до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Сокальська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 р.:

(1) № 0000522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 132653,00 грн. (106122 грн. - основний платіж, 26531 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

(2) № 0000532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 216433,66 грн. (176082,66 грн. - основний платіж, 40351 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

(3) № 0000542200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 765 454 грн.;

(4) № 0001421710, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 2508478,21 грн. (2341996,63 грн. - основний платіж, 166481,58 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток на загальну суму 106122,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 765454,00 грн., заниження ПДВ на загальну суму 176082,66 грн., несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 2341996,63 грн., є безпідставними.

По-перше, за перше півріччя 2010 р. і 4 кв. 2010 р. підприємство занизило витрати на суму 151201,00 грн., однак потім підприємством самостійно відкорегувало значення рядка 04.3 декларації на суму +151201 грн. для відображення фактичних річних витрат на оплату праці, оскільки такі витрати на оплату праці фактично були і підтверджуються документами за 2010 р. При цьому дані про витрати на оплату праці відповідають даним форми 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку за 2010 р.». Тому висновок про заниження податку на прибуток є безпідставним. Окрім того, доводи ДПІ про заниження доходу на суму 282564,72 грн. є також безпідставним, оскільки по цих сумах минув строк давності (1095 днів), коли податковий орган може нараховувати самостійно зобов'язання; заборгованість по контрагенту ВАТ «Червоноградське АТП 24664» на суму 160556,32 грн. була відступлена, а заборгованість перед арбітражними керуючими ПП ОСОБА_4 на суму 9279,34 грн. та ПП ОСОБА_3 на суму 6794,00 грн. не є простроченою та безнадійною.

По-друге, ТМЦ на суму 748861,00 грн. не почали використовуватись в діяльності підприємства, а були списані з його балансу, що не є списанням кредиторської заборгованості, де першою з подій має відбутись відшкодування ПДВ. Тому й немає підстав стверджувати, що було занижено ПДВ.

По-третє, в рядок 05.1 Декларації з податку на прибуток «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, робіт, послуг» за 4 кв. 2012 р. підприємство задекларувало 5101157,00 грн., при цьому сума витрат 765454,00 грн., пов'язана з придбанням ТМЦ від контрагентів без підтверджуючих документів (різниця між даними бухгалтерського обліку та фактичної наявності підтвердженої проведеною інвентаризацією) не включена в р. 05.1 декларації за 4 кв. 2012 р. Тому, вважає, платник сума 765454,00 грн. не мала ніякого впливу на формування завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

По-четверте, платник подав податковий розрахунок за формою 1ДФ за І кв.2013 р., в якому задекларував станом на 01.04.13 р. суму податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає сплаті. Така сума є самостійно узгодженою платником і не сплаченою. Вважає, що ДПІ не мала права самостійно визначати суму цього боргу шляхом його збільшення на 2508478,21 грн.

З приводу нарахування штрафних (фінансових) санкцій по кожному порушенню позивач вважає це протиправно, оскільки підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а тому відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в підприємства не виникає жодних додаткових зобов'язань по сплаті податків, припиняється нарахування штрафів. На думку позивача, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури передбачені зазначеним Законом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та доповненні до позовної заяви /Т.1, а.с.113-116/, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у письмовому заперечення на позовну заяву /Т.1, а.с.103-106/, оскільки вважає позовні вимоги необгрунтованими, а прийняті рішення правомірними. На думку ДПІ, правомірно встановлено заниження витрат на суму 151201,00 грн., оскільки витрати на оплату праці на цю суму не підтверджені відповідними документами.

Щодо суми витрат 748861,00 грн. на придбання ТМЦ, то такі не підтверджуються документально, а тому не має підстав на її віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, контролюючий орган вважає, що таке збільшено ним обґрунтовано, оскільки податковий агент під час виплати оподатковуваного доходу на користь іншого платника податків повинен не лише нараховувати, утримувати податок з таких доходів, а й здійснювати виплату такого податку. Податок сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Оскільки платник не виплатив податок з доходів фізичних осіб, то ДПІ правомірно нарахувала штрафну санкцію та збільшила зобов'язання.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у нього не виникає додаткових податкових зобов'язань, припиняється нарахування штрафних санкцій, то, на думку відповідача, цим Законом встановлено лише порядок погашення вимог кредиторів, а не обмеження щодо нарахування податків після визнання боржника банкрутом. Обмеження встановлені ПК України стосуються лише конкурсних вимог та процедури їх погодження, а порядок адміністрування податків, механізм їх визначення залишається незмінним.

З врахуванням викладеного, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 року у справі № 876/14747/13, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними та сасовано податкові повідомлення-рішення Сокальської ОДПІ від 27.06.2013 року: № 0000522200, № 0000542200, №0001421710; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сокальської ОДПІ від 27.06.2013 року № 0000532200 в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість а сумі 149772,24 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37443,13 грн. / Т.2, а.с.172-186, 255-265/.

Ухвалою Вищого адміністративного судуУкраїни від 09.02.2016 року у справі № К/800/17920/15 вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

При цьому Вищим адміністративним судом України зазначено, що для правильного вирішення справи необхідно взяти до уваги те, що у податкового органу відсутні правові підстави для визначення грошового зобовязання та застосування штрафних санкцій після прийняття господарським судом постанови про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Суд заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, врахував вказівки Вищого адміністративного суду України, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

13.06.2013 р. ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС провела позапланову виїзну перевірку ВАТ "Червоноградська автобаза" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2013 р., про що складено акт № 332/2200/00179269.

Перевіркою встановлено порушення:

(1) пп. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 14.1.11 «а» ст. 14, п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, абз. 1 п. 138.2, 138.4 ст. 138, абз. 1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 106122,00 грн., в т.ч. за 3 кв. 2010 р. 68322,00 грн., 3-4 кв. 2010 р. на суму 106122,00 грн. (4 кв. 2010 р. - 37800,00 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 765454,00 грн., в т.ч. по періодах за 2011 р. на суму 16225,00 грн. (1 кв. 2011 р. на суму 9279 грн., 2-4 кв. 2011 р. на суму 649,00 грн.) та за 2012 р. на суму 749226,00 грн. (4 кв. 2012 р. на суму 749226,00 грн.);

(2) п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.2, абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 176082,66 грн., в т.ч. за липень 2010 р. в сумі 62,8 грн., за вересень 2011 р. в сумі 62,22 грн., за січень 2011 р. в сумі 345,02 грн., за лютий 2011 р. в сумі 93,0 грн., за березень 2011 р. в сумі 2084,26 грн., за квітень 2011 р. в сумі 5032,92 грн., за травень 2011 р. в сумі 3200,00 грн., за червень 2011 р. в сумі 3927,71 грн., за липень 2011 р. в сумі 7638,75 грн., за серпень 2011 р. в сумі 625,00 грн., за вересень 2011 р. в сумі 219,81 грн., за лютий 2012 р. в сумі 767.92 грн., за березень 2012 р. в сумі 726,28 грн., за квітень 2012 р. в сумі 394,99 грн., за травень 2012 р. в сумі 203,67 грн., за червень 2012 р. в сумі 770,40 грн., за грудень 2012 р. в сумі 149772,24 грн., за січень 2013 р. в сумі 155,67 грн.;

(3) ст. 31, 36,38, пп. 168.1.2., 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України в частині не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб станом на 31.03.2013 р. в сумі 2341996,63 грн. та несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 319179,17 грн.

Інші порушення у вказаному позові не оспорюються.

За результатами перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року:

(1) № 0000522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 132653,00 грн. (106122 грн. - основний платіж, 26531 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

(2) № 0000532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 216433,66 грн. (176082,66 грн. - основний платіж, 40351 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

(3) № 0000542200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 765454 грн.;

(4) № 0001421710, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 2508478,21 грн. (2341996,63 грн. - основний платіж, 166481,58 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними, безпідставними та такими, що слід скасувати, позивач звернувся з позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Так, судом щодо податкового повідомлення-рішення № 0000522200 від 27.06.2013 року встановлено, що підставою висновку про заниження позивачем у 3-4 кв. 2010 року податку на прибуток на суму 106122,00 грн. стало два порушення:

(а) в р.04.3 Декларації з податку на прибуток "витрати на оплату праці" за 4 кв. 2010 р. (цей період охоплювався перевіркою) підприємство задекларувало значення цього рядка на суму 151201,00 грн. Однак, під час перевірки встановлено, що ці витрати на оплату праці не підтверджені відповідними документами. Разом з тим, до перевірки надано документи за 2010 року (головну книгу, оборотно-сальдові відомості по рах. 66, 65, накази по підприємству про преміювання, заохочення). За цим порушенням визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37800 грн.;

(б) занижено суму задекларованого показника в р. 01.6 декларації "Інші доходи, крім визначених в р. 01.1-01.5" на суму 282564,72 грн., зокрема, не надано документів, які б підтверджували вжиття контрагентами заходів щодо стягнення кредиторської заборгованості контрагентами ВАТ "Червоноградське АТП 24664" на суму 160556,32 грн. (дата придбання товарів - січень 2006 р.), ПП ОСОБА_3 на суму 6794,00 грн. (дата придбання товарів - вересень 2006 р.), Червоноградський інформаційно-обчислювальний центр на суму 4737,75 грн. (дата придбання товарів - січень 2006 р.), ТзОВ "Економія" на суму 31435,02 грн. (дата придбання товарів - червень 2006 р.), ТзОВ "Фактор" на суму 1602,25 грн. (дата придбання товарів - червень 2007 р.), ДП "Західний експертний центр" на суму 876,54 грн. (дата придбання товарів - листопад 2006 р.), ДП "Червоноградське ШРБУ" на суму 6852,45 грн. (дата придбання товарів - вересень 2007 р.), ВАТ "Прибужжя" на суму 7200,00 грн. (дата придбання товарів - червень 2006 р.), Червоноградська філія Львівського РД ЦСМС на суму 3231,05 грн. (дата придбання товарів - серпень 2006 р.), ДП "Техінвест" на суму 50000 грн. (дата придбання товарів - липень 2006 р.), ПП ОСОБА_4 та на суму 9 279,34 грн. (дата придбання товарів - січень 2008 р.). Всього - на суму 282564,72 (а.с. 18-зв.).

В податковому обліку протерміновану кредиторську заборгованість ВАТ «Червоноградська автобаза» не відображено у складі валових доходів.

Пунктом 5.6. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинний в період виявлено порушення, було визначено особливості визначення складу витрат на оплату праці. Так, до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян) (п. 5.6.1).

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не включаються до валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

ВАТ "Червоноградська автобаза" надало суду головну книгу, оборотно-сальдові відомості по рахунках 66, 65, накази по підприємству про преміювання, заохочення. Ці документи надавалися і під час перевірки. Податковий орган вважає, що лише податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали та рік, яка розраховується наростаючим підсумком з початку звітного року, може підтвердити ці витрати.

За цим порушенням визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 68322 грн.

Позивач з такими висновками не погодився. Зазначає, що у декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року і 4 кв. 2010 року підприємство занизило витрати на суму 151201,00 грн., однак потім підприємством самостійно відкорегувало значення рядка 04.3 декларації на суму +151201 грн. для відображення фактичних річних витрат на оплату праці, оскільки такі витрати на оплату праці фактично були і підтверджуються документами за 2010 року При цьому дані про витрати на оплату праці відповідають даним форми 1ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку за 2010 р.". Тому висновок про заниження податку на прибуток є безпідставним.

Оцінюючи надані докази, суд вважає, що висновки ДПІ є необґрунтованими.

В Декларації з податку на прибуток за І кв. 2010 року в р.04.3 Декларації "Витрати на оплату праці" всього задекларовано 425934 грн., в той час, як реальні фактичні витрати складали 577134 грн., в т.ч. відображені по рах.23 "Основне виробництво" - 456715 і по рах. 92 "Адміністративні витрати" - 120419 грн.

У декларації за І півріччі 2010 року в р.04.3 Декларації "Витрати на оплату праці" всього задекларовано 1082234 грн.

У декларації за І-ІІІ кв. 2010 року в р.04.3 Декларації "Витрати на оплату праці" всього задекларовано 1678873 грн.

Оскільки платник виявив, що занизив свої втрати за цей період на суму 151201,00 грн., то в декларації за 4 кв. 2010 року (річна) в р.04.3 самостійно відкорегував значення цього рядку збільшивши "Витрати на оплату праці" на суму + 151201,00 грн. В декларації за 4 кв. 2010 р. в р.04.3 задекларовано 2418550,00 грн. /Т.1, а.с.69/

Суду досліджено письмові докази: податкові розрахунки сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 2010 рік, головні книги за 2010 р., оглядалися в судовому засіданні первинні документи, які складалися під час виплати заробітної плати. Зазначені докази підтверджують понесені витати на суму, задекларовану у декларації за 2010 рік, в т.ч. спірні 151201,00 грн. Суд вважає, що ВАТ "Червоноградська автобаза" правомірно віднесло цю суму до складу валових витрат. Зазначені документи безпідставно не взяті до уваги при перевірці, як такі, що підтверджують ці суми витрат. При цьому відкореговані дані рядка 04.3 відповідають даним форми 1ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку за 2010 р. Відповідач цього не спростував.

Даючи оцінку встановленому порушенню - заниження суми доходів на загальну суму 282564,72 грн., суд встановив наступне. В акті перевірки зазначено, що відносини з контрагентами виникли переважно у січні-липні 2006 року. Однак, представник ДПІ не зміг пояснити як встановлено ці дані.

На вимогу суду позивач надав первинні документи, пояснивши, що за плином часу та у зв'язку з банкрутством підприємства частина документів не збереглася. З наданих суду документів встановлено, що кредиторська заборгованість ТзОВ "Фактор" в розмірі 1798,80 грн. за матеріали була передана ВАТ "Червноградська автобаза" у зв'язку із ліквідацією ДП "Мотосервіс" відповідно до акту № 2 від 01.06.2007 р. Зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за червень 2007 р.

ДП "ШРБУ" виконувало роботи на суму 7212,00 грн., що підтверджується рахунком № 5 від 28.02.2006 р. Зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63/1 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за березень 2006 р.

Червоноградська філія Львівського РДЦСМС виконувало роботи щодо повірки засобів вимірювальної техніки на суму 2832,19 грн., що підтверджується актом № 08708 від 28.07.2006 р. Зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за липень 2006 р.

ВАТ "Прибужжя" виконувало підрядні роботи на суму 7200 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2006 р. Зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за червень 2006 р.

ДП "ШРБУ" виконувало роботи на суму 7212 грн., що підтверджується рахунком № 5 від 28.02.2006 р. Зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63/1 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за листопад 2006 р.

ДП "Західний експертно-технічний центр" виконувало експертні роботи на суму 248,70 та 627,84 грн., що підтверджується актами від 06 та 07.12.2006 р. до договору № 6269-1 від 23.11.2006 р. та № 6270-16-Т від 32.11.2006 р. Зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за листопад 2006 р.

ДВАТ "Червоноградський інформаційно-обчислювальний центр" виконувало обліково-обчислювальні роботи на суму 118,60 грн., що підтверджується рахунком № 21 від 25.05.2005 р. Зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за липень 2005 р.

ТзОВ "Економія" продало товари на суму 31431,02 грн., що підтверджується накладною № 451 від 29.12.2004 р. та податковою накладною № 479 від 29.12.2004 р. Зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за січень 2005 р.

Правовідносини з ДП "Техінвест" виникли у вересні 2004 року, що підтверджується виписками банку про оплату за виробництво товарів згідно договору доручення від 14.09.2004 р. в сумі 24600 грн. та 25400 грн. (всього - 50000,00 грн.).

Висновки ДПІ про необхідність включення кредиторської заборгованості перед цими контрагентами до складу валових доходів позивача, на переконання суду, є необгрунтованими.

Відповідно до п.12.1.5 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення відповідних правовідносин, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Податковий орган кваліфікував цю заборгованість за п.12.1.5 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як непогашену, безнадійну заборгованість, яку слід віднести до валових доходів у встановлені нею строки. Однак, відповідач не наводить жодних даних (з посиланням на первинні документи) існування непогашеної заборгованості, визнаної у порядку досудового врегулювання або судом, тому висновок про порушення п.п. 12.1.5 п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. є безпідставним.

Стосовно заборгованості перед ВАТ "Червоноградське АТП 24664" в сумі 160556,32 грн., то судом встановлено, що ВАТ "Червоноградське АТП 24664" зверталось до Господарського суду Львівської області про визнання боржника ВАТ "Червоноградська автобаза" банкрутом. 28.11.2003 року укладено угоду про уступку права вимоги, згідно з якою ВАТ "Червоноградське АТП 24664" передало, а ДП "Львіввугілля" одержало право вимагати від боржника ВАТ "Червоноградська автобаза" сплату боргу в сумі 181341,98 грн. /Т.1, а.с.138/

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2003 р. по справі №7/45-7/45 припинено провадження стосовно кредитора ВАТ "Червоноградське АТП 24664" у зв'язку з відсутністю станом на 28.11.2003 р. боргу /Т.1, а.с.139/

Отже, враховуючи те, що ВАТ "Червоноградська автобаза" не має жодної заборгованості перед ВАТ "Червоноградське АТП 24664", відповідно підстав для відображення неіснуючого боргу немає. Цим спростовується твердження про заниження позивачем доходу на суму 160556,32 грн.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 був арбітражним керуючим ВАТ "Червоноградська автобаза". Сума протермінованої заборгованості з вересня 2006 року складає 6794,00 грн. Заборгованість перед арбітражним керуючим ОСОБА_4 з січня 2008 р. складає 9279,34 грн.

Податковий орган кваліфікував цю заборгованість за п.12.1.5 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як непогашену, безнадійну заборгованість, яку слід віднести до валових доходів у встановлені нею строки.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.03.2013 р. визнано банкрутом ВАТ "Червоноградська автобаза" та відкрито ліквідаційну процедуру. ПП ОСОБА_4 і ПП ОСОБА_3 є кредиторами, а тому відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.12.3 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" строки погашення заборгованості перед цими кредиторами завершаться закриттям провадження у справі про банкрутство ВАТ "Червоноградська автобаза". Тобто, ВАТ "Червоноградська автобаза" в межах ліквідаційної процедури зобов'язане сплатити в порядку черговості заборгованість перед ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_3 /Т.1, а.с.11-14/ Зазначена заборгованість в порядку досудового врегулювання спорів або судом непогашеною не визнавалась.

Суд вважає обгрунтованими доводи платника в цій частині, що заборгованість існує, строки сплати перед кредиторами не завершились, така не є непогашеною, безнадійною заборгованістю, яку за правилами п.12.1.5 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не має підстав відносити до валових доходів.

Як наслідок відсутності порушення податкового законодавства, у податкового органу не було підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000522200 від 27.06.2013 р. є протиправним та слід скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000542200 від 27.06.2013 р. судом встановлено, що зазначеним рішенням зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 765454,00 грн.

Перевіркою встановлено, що на формування рядка 05.1 СВ Декларацій з податку на прибуток "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, робіт, послуг" за період І кв. 2011 р., ІІ кв. 2011 р., ІІ-ІІІ кв. 2011 р., ІІ-ІV кв. 2011 р., 2012 р. мали вплив віднесення сум прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, внески на соціальні заходи, амортизація виробничих основних засобів, вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (операцій з придбання електроенергії, водопостачання та водовідведення).

Встановлено, що сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього становить 765454,00 грн., з яких задекларовано 9279,00 грн. в декларації за І кв. 2011 р., 1700 грн. в декларації ІІ кв. 2011 року, 4293 грн. в декларації ІІ-ІІІ кв. 2011 року, 9949 грн. в декларації ІІ-ІV кв. 2011 року, 749226 грн. в декларації за 2012 року.

Представник ДПІ вважає, що сума 765454,00 грн., яка складається з 9279,00 грн., 1700 грн., 2593,03 грн., 2655,71 грн., 364,68 грн. є заборгованістю по якій минув термін позовної давності та повинна бути віднесена до валових доходів, яку не віднесено до них, а тому дохід занижено, а 748861,00 грн. є сумою витрат на придбання ТМЦ без підтверджуючих документів, яку не віднесено до витрат, а тому такі занижено.

Висновок про заниження ПДВ та завищення витрат на суму 748861,20 грн. зроблено на підставі аналізу та оцінки наступних фактичних обставин.

Керуючим санацією ВАТ "Червоноградська автобаза" було видано наказ № 50 від 31.10.2012 року на проведення щорічної інвентаризації основних засобів, матеріалів, запасних частин, малоцінних та швидкозношуючих предметів, паливо-мастильних матеріалів, грошових коштів, документів та бланків строгої звітності з перевіркою їх фактичної наявності станом на 01.11.2012 року з метою забезпечення повноти та достовірності відображення даних у річній фінансовій звітності, а також результати проведеної інвентаризації згідно інвентарних описів. Відповідно до наказу керуючого санацією № 58 від 28.12.2012 р. "Про приведення даних бухгалтерського обліку до фактичної наявності" /Т.1, а.с.75/ підприємством було визнано придбання сировини та матеріалів, запасних частин, паливо-мастильних матеріалів та МШП на загальну суму 748861,20 грн. без підтверджуючих документів, щодо факту їх придбання. Цим наказом визнано за необхідне різницю між даними бухгалтерського обліку та фактичної наявності підтвердженої проведеною інвентаризацією віднести на рахунок № 442 "непокриті збитки".

В бухгалтерському обліку згідно картки рах.631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ВАТ "Червоноградська автобаза" відображено дані операції з придбання товарно-матеріальних цінностей на таких рахунках: Дт 201 Кт 631 на суму 31065,43 грн., Дт 641 Кт 631 на суму 6213,09 грн., Дт 203 КТ 631 на суму 671593,81 грн., Дт 641 Кт 631 на суму 134318,76 грн., Дт 207 Кт 631 на суму 38336,80 грн., Дт 641 Кт631 на суму 7667,36 грн., Дт 22 Кт 631 на суму 7865,16 грн., Дт 641 Кт 631 на суму 1573,03 грн. /Т.1, а.с.24/

Таким чином, ДПІ встановила, що непідтверджену документально суму на придбання ТМЦ було віднесено до витрат і тим самим занижено суму ПДВ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1.9 ст. 139 ПК України).

Оцінюючи доводи ДПІ про порушення платником порядку визначення об'єкта оподаткування, Суд встановив, що такі є безпідставними.

Представник ВАТ "Червоноградська автобаза" пояснив, що в р. 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, робіт, послуг» декларації за 4 кв. 2012 року ним задекларовано суму 5101157,00 грн. На формування цього показника мали вплив суми прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, внески на соціальні заходи, амортизація виробничих основних засобів, вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (операцій з придбання електроенергії, водопостачання та водовідведення), що обліковуються на рахунку 23 "Основне виробництво" і становлять 5117829,00 грн. Ця сума підтверджується головною книгою, оборотно-сальдовою відомістю по рах. № 631, 65, 66, 13, 20 31.

Сума 748861,00 грн. є сумою витрат, пов'язаною з придбанням товарно-матеріальних цінностей від контрагентів без підтверджуючих документів (різниця між даними бухгалтерського обліку та фактичної наявності підтвердженої проведеною інвентаризацією). Відповідно ця сума не включалася платником в р. 05.1 декларації за 4 кв. 2012 року (765454,00 грн. - 748861,00 грн. = 16593,00 грн.), що фактично збігається з сумами, відображеними у декларації (5117829,00 грн. - 5101157,00 грн. = 16672,00 грн.) /Т.1, а.с.72-74/.

Таким чином, документально не підтверджується, що витрати на придбання товаро-матеріальних цінностей на суму 748861,00 грн. були попередньо віднесені до складу валових витрат та вплинули на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000532200 від 27.06.2013 р., судом встановлено, що зазначеним рішенням збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 216433,66 грн., в т.ч. 176082,66 грн. за основним платежем і 40351 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вплив на формування суми основного зобов'язання мало списання товаро-матеріальних цінностей на суму 748861,00 грн. (внаслідок чого нарахованого ПДВ на суму 149772,24 грн.) і віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними на суму 26310,42 грн.

Під час перевірки встановлено заниження ПДВ на суму 176082,66 грн., з яких 26310,42 грн. є сумою ПДВ, яка сплачена в ціні 157862,52 грн. за дизпаливо, бензин, запчастини, шини придбане в ТзОВ "Золотий екватор", ТзОВ Автотехцентр-3000", філії ТзОВ "Агро-Союз-Хмельницький", ТзОВ "Континент Нафто Трейд", ПП "ТК "Укр-Петроль", ТзОВ "Ютрейд", ПП "Вікком", ТзОВ "Український сертифікаційний центр", ПП ОСОБА_5, ТзОВ "Машинно-тракторна станція "Агропромтехніка", ТзОВ "Рінг". Сума 26310,42 грн. віднесена до податкового кредиту, однак податкові накладні на ці суми виписані з порушенням встановленого порядку (с. 36 акту перевірки).

В судовому засіданні позивач визнав порушення порядку оформлення податкових накладних. Тому Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000532200 в частині збільшення зобов'язання з ПДВ на суму 26310,42 грн. є правомірним. Відповідно правомірно нараховано штрафні санкції на цю суму в цій частині, що становить 2 907,87 грн.

В іншій частині позивач заперечив проти доводів ДПІ, оскільки у п. 198.5 ст. 198 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний нараховувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні актив починають використовуватися. Оскільки позивач ці товари не використовував через їх фізичну відсутність, а такі були списані з його балансу то, на його думку, ПДВ не нараховується. Позивач звертає увагу, що списання товаро-матеріальних цінностей - це не списання кредиторської заборгованості, де має відбутися відшкодування ПДВ.

Оцінюючи доводи сторін, Суд вважає, що висновки ДПІ є помилковими.

Відповідно до п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що керуючим санацією ВАТ "Червоноградська автобаза" було видано наказ № 50 від 31.10.2012 р. на проведення щорічної інвентаризації основних засобів, матеріалів, запасних частин, малоцінних та швидкозношуючих предметів, паливо-мастильних матеріалів, грошових коштів, документів та бланків строгої звітності з перевіркою їх фактичної наявності станом на 01.11.2012 р. з метою забезпечення повноти та достовірності відображення даних у річній фінансовій звітності, а також результати проведеної інвентаризації згідно інвентарних описів. Відповідно до наказу керуючого санацією № 58 від 28.12.2012 р. "Про приведення даних бухгалтерського обліку до фактичної наявності" підприємством було визнано придбання сировини та матеріалів, запасних частин, паливо-мастильних матеріалів та МШП на загальну суму 748861,20 грн. без підтверджуючих документів, щодо факту їх придбання. Цим наказом визнано за необхідне різницю між даними бухгалтерського обліку та фактичної наявності підтвердженої проведеною інвентаризацією віднести на рахунок № 442 "непокриті збитки".

Платник визнав, що підтверджуючих документів на цю суму немає, хоч і факт придбання товарно-матеріальних цінностей відображено в податковому обліку. Відповідно дані бухгалтерського обліку не підтверджують, що товаро-матеріальні цінності на суму 748861,20 грн. використовувались в господарській діяльності. Тому було списано лише товарно-матеріальні цінності, а не кредиторську заборгованість. Відтак в цій частині податковий орган безпідставно збільшив грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 149772,24 грн. та нарахував штрафні санкції в сумі 37443,13 грн.

Зокрема, щодо податкового повідомлення-рішення № 0001421710 від 27.06.2013 р., судом встановлено, що зазначеним рішенням збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на 2508478,21 грн. (в т.ч. основний платіж - 2341996,63 грн., штрафні (фінансові) санкції - 166481,58 грн.)

При проведенні перевірки встановлено факт неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб станом на 31.03.2013 року в сумі 234196,63 грн. та несвоєчасного його перерахування за період, що перевірявся (з 01.07.2010 року по 31.03.2013 року) в сумі 319179,17 грн.

Позивач вважає, що ДПІ не мала права виносити податкове повідомлення-рішення, оскільки сума заборгованості по заробітній платі та сума податку на доходи фізичних осіб ним задекларована самостійно, а отже є узгодженою.

Представник відповідача з посиланням на пп. 168.1.1., пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 54.2 ст. 54 ПК України визнає, що платник самостійно задекларував суму боргу, однак вважає, що податковий агент під час виплати оподатковуваного доходу на користь іншого платника повинен не тільки нараховувати, утримувати податок з таких доходів, а й здійснювати виплату такого податку. Податок сплачується до бюджету одночасно під час виплати оподатковуваного доходу на користь іншого платника. Оскільки позивач не сплатив податок до нього застосовано штраф на підставі п.127.1 ст. 127 ПК України.

Оцінюючи доводи сторін, Суд вважає, що висновки ДПІ є помилковими.

За період з 01.07.10 р. по 30.03.13 р. ВАТ "Червоноградська автобаза" сплатило податок на доходи фізичних осіб в сумі 375479,17 грн. Враховуючи суму боргу станом на 01.01.2011 р. в сумі 2007949,66 грн., всі кошти, що сплачувались платником протягом 2011-2013 р.р. зараховуються в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю. Станом на 31.03.2013 р. податковий борг становить 2341996,63 грн. та несвоєчасно перераховано податок в сумі 319179,17 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними форми 1-ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 2010 р. задекларовано 2574 183,42 грн.

Податковий розрахунок за формою 1-ДФ за І кв. 2013 р. ВАТ "Червоноградська автобаза" подала до ДПІ в електронній формі, який отримано 10.05.2013 р. Згідно з розрахунком станом на 01.04.2013 р. сума податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб становить 2309158 грн. На момент перевірки ДПІ вже отримала цей Розрахунок, однак його дані не відображені в акті перевірки.

Таким чином, ВАТ "Червоноградська автобаза" самостійно задекларувала податок з доходів фізичних осіб в сумі 2309158,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету, але не сплатило у встановлені строки.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб врегульовано ст. 168 ПК України. Відповідно до п.168.1.1 податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до п.168.1.2. податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Суд вважає, що підстав для збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та нарахування штрафних санкцій в ДПІ немає, виходячи з такого.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткуванняподатком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Судом з акту перевірки жодного заниження чи завищення суми податку з доходів фізичних осіб в Розрахунку не встановлено, як не встановлено факту неподання звітності, порушення правил нарахування, утримання податку. Відтак, правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у податкового органу не було.

Суд враховує, що ДПІ неодноразово зверталася до суду з позовами до ВАТ "Червоноградська автобаза" про стягнення податків, зокрема й податку з доходів фізичних осіб, і такі були задоволені судом (постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. № 2а-10580/10/1370, від 12.10.2011 р. № 2а-9659/11/1370, від 12.07.2012 р. № 3а-5044/12/1370).

27.05.2013 року ДПІ зверталося до суду із заявою про визнання поточним кредитором на суму 11 663740,52 грн. (в т.ч. недоїмку по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1937 473,25 грн.) та включити ці вимоги до реєстру кредиторів. Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.08.2013 року у справі № 6/152-5/176 (7/45-7/45) заяву задоволено та визнано поточні вимоги Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області станом на 10.06.2013 року на суму 11663740,52 грн.

Таким чином, вимоги ДПІ з податку на доходи фізичних осіб на суму 1937 473,25 грн. (станом на 10.06.2013р.) знайшли врегулювання і задовольняються в межах ліквідаційної процедури. Відтак, у ДПІ не було підстав для визначення податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2013 р. грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 2341996,63 грн., оскільки ця сума включає визнані судом вимоги ДПІ як поточного кредитора, і створює передумови для стягнення однієї і тієї ж суми двічі.

Щодо штрафних санкцій, відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п 57.1 ст. 57 ПК України), тобто у строки вказані у ст. 168 ПК України.

Таким чином, положення ПК України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

Разом з тим, Суд вважає, що податковий орган безпідставно та неправомірно застосував до платника за встановлене порушення штраф в розмірі, визначеному ст.127 ПК України, з огляду на таке. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена ст.126 ПК України, а за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати - у ст. 127 ПК України.

Відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вказане правопорушення полягає у виконанні платником податків обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання після закінчення встановлених ПК України строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків сплатив узгоджене грошове зобов'язання, але несвоєчасно.

Згідно зі ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Оскільки ВАТ "Червоноградська автобаза" допущено порушення податкового законодавства в частині несплати суми узгодженого грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, що відповідає складу правопорушення, передбаченому іншою статтею ПК України (ст. 126), то підстав для нарахування штрафу відповідно до ст. 127 ПК України немає.

В обгрунтування неправомірності застосування штрафних санкцій, нарахованих податковим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2013 р., а саме № 0000522200, на суму 132653,00 грн. (106122,00 грн. - основний платіж, 26531,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000532200 на суму 216433,66 грн. (176082,66 грн. - основний платіж, 40351,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0001421710, на суму 2508478,21 грн. (2341996,63 грн. - основний платіж, 166481,58 грн. - штрафні (фінансові) санкції), позивач покликається на положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якій передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Відповідач вважає, що Законом лише встановлено порядок погашення вимог кредиторів (поточних та конкурсних), а не обмеження щодо нарахування податків та зборів після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Таким чином, обмеження, які запроваджені п. 87.10 ст. 87 ПК України, стосуються лише конкурсних вимог та процедури їх погодження. В свою чергу, порядок адміністрування податків та механізни їх визначення, зокрема шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, залишаються незмінними незалежно від того, чи порушено провадження у справі про банкрутство щодо платників податків.

Оцінюючи ці доводи, суд виходить з того, що відповідно до п.1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Водночас, у цій нормі не зроблено винятку щодо поширення ПК України на правовідносини щодо визначення сум грошових зобов'язань з відповідних податків. Таким чином, податковий орган має право на визначення сум грошових зобов'язань платників податків, в т.ч. і тих, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень. Однак стягнення податкового боргу, який виникає на підставі таких рішень, відбувається на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, слід мати на увазі, що п. 1.3 ст. 1 ПК України визначає загальне співвідношення між ПК України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", безвідносно до виду судової процедури та стадії провадження у справі про банкрутство. Натомість Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачаються спеціальні норми, які стосуються окремих видів боржників або окремих стадій. До таких належить ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якій передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначений Закон викладено в новій редакції, який набрав чинності 19.01.2013 року (за винятком окремих його положень). У п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону зазначено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як встановлено судом, постановою Господарського суду Львівської області від 26.03.2013 року у справі № 6/152-5/176 (7/45-7/45) припинено процедуру санації, визнано ВАТ "Червоноградська автобаза" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Таким чином, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 19.01.2013 року) поширюється на правовідносини за участю ВАТ "Червоноградська автобаза".

Відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з 26.03.2013 року (тобто з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури), ВАТ "Червоноградська автобаза" припиняє свою підприємницьку діяльність, а строк виконання всіх грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і обов'язкових платежів вважається таким, що настав.

Отже, на переконання суду, у податкового органу були відсутніми підстави для визначення грошового зобовязання та застосування штрафних санкцій після прийняття господарським судом постанови про визання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, зокрема визначних в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що в подальшому відповідач звернувся все ж з заявою про визнання поточним кредитором.

Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 13.08.2013 року у справі №6/152-5/176 (7/45-7/45) визнано поточні грошові вимоги Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області станом на 10.06.2013 року на суму 11663740,52 грн. /Т.2, а.с.123-124/

Так, згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2014 року визнано грошові вимоги Сокальської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівьській області про банкрутство ВАТ «Червоноградська автобаза» в сумі 13375410,63 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню, а саме визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94,138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби від 27 червня 2013 року № 0000522200,

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби від 27 червня 2013 року № 0000542200,

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби від 27 червня 2013 року № 0001421710.

5. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби від 27 червня 2013 року № 0000532200.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.