Постанова № 58854303, 04.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 р. Справа №805/825/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12-55

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу в інтересах Управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання вимоги протиправною та її скасування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу в інтересах Управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання вимоги від 3 грудня 2015 року № Ю-131-23 протиправною та її скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

11 грудня 2015 року позивач отримав поштою спірну вимогу. Зауважень стосовно сум нарахованих відповідачем зобовязань з єдиного соціального внеску (ЄСВ) у позові не викладено, але спірну вимогу товариство вважає протиправною, враховуючи наступне.

Вказаний документ містить вимогу відповідача щодо сплати товариством недоїмки, штрафу та пені з ЄСВ. Враховуючи приписи п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування № 2464-VI, товариство є звільненим від виконання своїх обовязків (як платника єдиного внеску) у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як зареєстроване у м. Красноармійськ, а фактично знаходиться у м. Донецьк, які, у свою чергу, належать до території проведення антитерористичної операції (АТО).

Позивач зазначає, що першочерговим завданням підприємства є оплата праці працівників, а вже після здійснення усіх інших необхідних платежів. У той же час, виплата заробітної плати працівникам підприємства позивача з липня 2014 року провадилась із затримкою.

Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання зі сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Таким чином, зобовязання по виплаті зарплати виконуються позачергово, а період прострочення виконання обовязку щодо сплати єдиного внеску не може починатись раніше виконання зобовязань із виплати заробітної плати.

Крім цього, у період проведення АТО діяльність підприємства зазнала значних збитків, через бойові дії неодноразово пошкоджено обєкти підприємства, насамперед - канал Сіверський Донець-Донбас, суттєво зменшились обсяги надходження коштів від споживачів.

Настання форс-мажорних обставин для підприємства засвідчено сертифікатами №№ 1735, 1736, а також висновком № 1194 Торгово-промислової палати України.

Крім цього, з пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи, вбачається, що до спірної вимоги включено штраф та пеню на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та пені від 23 жовтня 2016 року № 0000524200/4297/10/23-03-42 (а.с. 19 том 2). Вказане рішення отримано платником 30 жовтня 2015 року та оскаржено до МГУ ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників скаргою від 4 листопада 2015 року (рішення про розгляд якої фіскальним органом прийнято 7 грудня 2015 року) та, в подальшому, до ДФС України скаргою від 17 грудня 2015 року (а.с. 52-53 том 2).

На підставі наведеного позивач просить суд визнати спірну вимогу протиправною та скасувати її (а.с. 4-9 том 1).

Представник позивача до суду зявилася, наполягала на задоволені позову з підстав, викладених у ньому та додаткових поясненнях у справі.

Представник відповідача до суду не зявився, 8 квітня 2016 року судом отримано від відповідача клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 54 том 1).

В ході розгляду справи відповідачем до суду надавались письмові заперечення та пояснення у справі, в яких зазначено наступне.

Посилання підприємства на звільнення його від обовязку своєчасної сплати ЄСВ у звязку із проведенням АТО на території, де знаходиться позивач і його відокремлений підрозділ, не можуть бути прийняті до уваги у звязку із тим, що якщо підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність, а також нараховує та виплачує заробітну платню, воно не звільняється від обовязків, визначених Законом № 2464-VI. Крім цього, за твердженнями відповідача, законодавством передбачено обовязок контролюючого органу виставляти вимоги платникам ЄСВ, які мають борг. Також, відповідач зазначає, що до вимоги включено штраф і пеню на підставі несплати сум останніх позивачем на виконання рішенням від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/23-03-42, яке отримано платником 30 жовтня 2015 року та оскаржено у адміністративному порядку (а.с. 61-62 том 2). У судовому порядку вказане рішення, за поясненнями відповідача, позивачем не оскаржувалось та на сьогоднішній день є чинним (а.с. 42 том 2). Отже, спірна вимога є такою, що ґрунтується на вимогах законодавства (а.с. 51-53 том 1).

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу, є юридичною особою; 3 вересня 1997 року зареєстроване за ідентифікаційним кодом 00191678, номер запису 1 266 145 0000 026990, місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лібкнехта, 117а (а.с. 33-40 том 2).

Управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу (далі Управління Донбасводоремонт) є відокремленим підрозділом Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу без права юридичної особи (а.с. 32 том 1), місцезнаходження 85300, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Дніпропетровська, будинок 11, за податковим номером 35397874 (зв. бік а.с. 35 том 2).

У листі відповідача від 14 січня 2016 року, направленому відповідачем до Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС України, зазначено, що Управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу передано Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на облік за місцем реєстрації (а.с. 67 том 2). Також вказано, що в ІС «Податковий блок» стан платника змінився на «15-ПЕРЕЙШОВ ДО ІНШОЇ ДПІ» 31 грудня 2015 року.

Тобто, на підставі наведеного, в суду є підставі вважати, що станом на час прийняття відповідачем спірної вимоги (3 грудня 2015 року) Управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу перебувало на обліку Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, що не заперечується позивачем.

3 грудня 2015 року відповідачем сформовано вимогу № Ю-131-23 про сплату позивачем заборгованості з єдиного соціального внеску (недоїмки) в сумі 9 918 400,84 грн, яка виникла станом на 30 листопада 2015 року, до складу якої входить: недоїмка з ЄВС у сумі 9 533 989,62 грн, штраф у сумі 218 749,14 грн, пеня у сумі 165 662,08 грн (а.с. 28 том 1).

Позивач, скориставшись досудовим порядком врегулювання спору, звернувся до Межрегіонального ГУ ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою від 17 грудня 2015 року на вказану вимогу, втім, отримав Рішення від 19 січня 2016 року, яким йому було відмовлено у задоволенні його скарги, а вимога була залишена без змін (а.с. 11-15, 24-27 том 1).

Не погодившись і таким рішенням позивач звернувся зі скаргою від 28 січня 2016 року до ДФС України (а.с. 16-20 том 1).

29 лютого 2016 року ДФС України було прийнято рішення № 4417/6/99-99-1001-07-25, яким скаргу товариства залишено без задоволення, а вимогу без змін (а.с. 21-23 том 1).

Не погодившись зі спірною вимогою позивач 18 березня 2016 року у строк, передбачений ч. 4 ст. 99 КАС України, звернувся до суду із даним позовом (а.с. 4-9 том 1).

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI (тут і надалі Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Згідно з п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі Інструкція), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, у випадку, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 24-25, 62, 63-231 том 1, а.с. 4-18, 62 том 2) сума недоїмки з єдиного внеску у сумі 9 533 989,62 грн, визначена у спірній вимозі, виникла в позивача у звязку із несплатою останнім в строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, нарахувань є ЄСВ, відображених платником у звітах за листопад 2014 року-листопад 2015 року.

Разом із цим згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 (Заходи впливу та стягнення) і 26 (відповідальність за порушення цього Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Красноармійськ.

Суд зазначає, що Постановою Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1353-VIII «Про перейменування деяких населених пунктів» перейменовано м. Красноармійськ на м. Покровськ, де зареєстрований відокремлений підрозділ позивача, в інтересах якого подано даний позов.

Крім цього, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м. Донецьк, де знаходився позивач та здійснював свої повноваження відповідач, та м. Маріуполь, де здійснює свої повноваження відповідач станом на теперішній час та знаходиться станом на сьогоднішній день позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірної вимоги (3 грудня 2015 року) факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (в тому числі, м. Красноармійськ (м. Покровськ), м. Донецьк, м. Маріуполь) у певні періоди часу на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, є м. Красноармійськ (м. Покровськ), м. Донецьк, м. Маріуполь.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 11 листопада 2014 року відповідачем отримано заяву відокремленого підрозділу позивача від 5 листопада 2014 року про звільнення позивача від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зокрема, від обовязку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (а.с. 29-30 том 1).

Крім цього, як встановлено під час розгляду справи, КП «Компанія «Вода Донбасу» (м. Донецьк, вул. Артема, 85) отримано Сертифікат (висновок) № 1735 за вих. № 5270/05-4 від 25 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (а.с. 3536 том 1), відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчує настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року КП «Компанія «Вода Донбасу» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. Аналогічний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України « 1194 від 29 жовтня 2-14 року про настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів отримано Управлінням Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу із засвідченням обставин непереборної сили також з 10 червня 2014 року (а.с. 3940 том 1).

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI проігнорована заява позивача про звільнення його від виконання обовязків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога в частині зобовязання відокремленого підрозділу позивача сплатити недоїмку з ЄСВ в розмірі 9 533 989,62 грн (що включає нарахування з ЄСВ за жовтень 2014 року-жовтень 2015 року, тобто, за період, який виник після початку проведення АТО 14 квітня 2014 року) - є протиправною.

Щодо правомірності спірної вимоги в частині зобовязання відокремленого підрозділу позивача сплатити штраф у сумі 218 749,14 грн та пеню у сумі 165 662,08 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суми штрафу та пені до спірної вимоги включені на підставі рішення відповідача від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/23-03-42 (а.с. 19 том 2).

Відповідно до змісту ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі.

Так, рішенням відповідача від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/23-03-42, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 65 том 2) та пояснень сторін, отримано позивачем 30 жовтня 2015 року.

Не погодившись із зазначенням рішенням позивач, у строк передбачений ст. 25 Закону № 2464-VІ, звернувся зі скаргою від 4 листопада 2015 року на вказане рішення до МГУ ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників, про що зазначено у рішенні про результати розгляду вказаної скарги, яке прийнято контролюючим органом 7 грудня 2015 року та яким скаргу залишено без задоволення, а рішення від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/23-03-42 без змін (а.с. 58-60 том 2). Крім цього, не отримавши рішення про задоволення скарги, платник звернувся зі скаргою від 17 грудня 2016 року на рішення відповідача від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/23-03-42 до ДФС України (а.с. 54-57, 64 том 2).

Таким чином, звернення позивача зі скаргою до МГУ ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників на рішення відповідача від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/23-03-42 зупинило перебіг строку сплати сум штрафу та пені, визначених у цьому рішенні, до прийняття фіскальним органом рішення про результати розгляду зазначеної скарги.

Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції до сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи органу доходів і зборів включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

Суми штрафу та пені, визначені в рішенні відповідача від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/23-03-42, станом на час прийняття спірної вимоги (3 грудня 2016 року) та, як найменше, до 7 грудня 2015 року (прийняття МГУ ДФС Центральним офісом з обслуговування великих платників рішення за результатом розгляду скарги позивача на рішенні № 0000524200/4297/10/23-03-42) були не узгоджені із контролюючим органом (а.с. 58-60 том 2). Крім цього, не отримавши рішення про задоволення скарги, платник звернувся зі скаргою від 17 грудня 2016 року на рішення відповідача від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/23-03-42 до ДФС України (а.с. 54-57, 64 том 2).

Таким чином, відповідачем суми штрафу та пені були включені до спірної вимоги раніше, ніж була закінчена процедура адміністративного оскарження рішення про нарахування цих сум штрафу та пені.

Беручи до уваги наведене, суд, з огляду на встановлені ним обставини, дійшов висновку про те, що штраф у сумі 218 749,14 грн та пеня у сумі 165 662,08 грн включено фіскальним органом до спірної вимоги неправомірно, отже, вимога відповідача від 3 грудня 2015 року № Ю-131-23 в цій частині також є протиправною.

Крім цього, суд не погоджується із доводами відповідача щодо правомірності цієї вимоги з підстав того, що її прийняття не заборонено чинним законодавством, враховуючи наступне.

Дійсно чинним законодавством прямо не передбачено заборони органу доходів і зборів надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, але при цьому є звільненими від виконання обовязків, передбачених Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, вимогу про її сплату.

Разом із цим, приймаючи таку вимогу та направляючи її для виконання платнику ЄСВ, звільненому від виконання обовязків щодо сплати цього внеску, від останнього фактично вимагається виконати дії, від виконання яких останній звільнений.

До цього ж, згідно ч.ч. 4 та 5 ст. 25 Закону № 2464-VІ вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі неузгодження платником внеску з органом доходів і зборів заборгованості з єдиного внеску платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Тобто, така вимога може бути предявлена до виконання у примусовому порядку до органів державної виконавчої служби та виконана цією службою.

З огляду на вищенаведене, вимога Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 3 грудня 2015 року № Ю-131-23 є такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу в інтересах Управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 148 776,01 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу в інтересах Управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання вимоги протиправною та її скасування задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 3 грудня 2015 року № Ю-131-23 про зобовязання Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу в інтересах Управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу сплатити заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 9 918 400,84 грн, яка виникла станом на 30 листопада 2015 року, до складу якої входять: недоїмка у сумі 9 533 989,62 грн, штраф у сумі 218 749,14 грн, пеню у сумі 165 662,08 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ 39789047) судові витрати у сумі 148 776 (сто сорок вісім тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 01 копійку на користь Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу в інтересах Управління Донбасводоремонт КП Компанія Вода Донбасу (код ЄДРПОУ 00191678).

Постанова складена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 4 липня 2016 року в присутності представника позивача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 11 липня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.