Постанова № 58854224, 04.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 р. Справа № 805/1008/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Козаченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, управління Державної Казначейської служби України у м. Слов*янську Донецької області про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, управління Державної Казначейської служби України у м. Слов*янську Донецької області про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі рішення суду від 01.03.2016 року по справі № 805/5169/15-а у відповідача 1 виник обовязок сплатити суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 36 869, 67 грн. Разом з цим позивач зазначає, що відповідачем 1 не виконано вказаний обовязок щодо сплати вищезазначеної суми та посилаючись на ст. 117, 118 КЗпП України, просить стягнути з відповідача 1 на його користь середній заробіток в розмірі 19 289, 43 грн. за період з 08.12.2015 року по 31.03.2016 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Також позивач зазначає, що, внаслідок несвоєчасної сплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 36 869, 67 грн., він зазнав душевних та моральних страждань, змушений був додати додаткові зусилля для організації життя. Таким чином позивач просив стягнути спричинену моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі, просив задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідачів через канцелярію суду надали письмові заперечення, відповідно змісту яких просили відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 року по справі № 805/5169/15-а, яка набрала законної сили 01.03.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 36 869 (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят девять) гривень 67 коп.; в задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

Суд зазначає, що позивачем та відповідачем 1 не надано доказів перерахування позивачу вищевказаної суми.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно положень ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналізуючи положення даної статті суд вважає, що до «належних звільненому працівникові сум» відноситься заборгованість із заробітної плати, компенсація коштів за невикористану відпустку та інші кошти, взаємні права та обовязки які виникли у робітника та роботодавця під час існування трудових відносин.

Разом з цим, середній заробіток за час затримки розрахунку за своєю суттю не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, що нараховується в розмірі середнього заробітку. Зазначена правова позиція міститься в рішенні Верховного суду України від 03.10.2012 року по справі № 6-109 ЦС 12.

Відповідно, так як середній заробіток за час затримки розрахунку не відноситься до сум, належних працівникові при звільненні та є компенсаційною виплатою, а також те, що нормами діючого законодавства не передбачено виплату середнього заробітку за час затримки виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних сум працівникові при його звільненні суд вважає, що позовні вимоги в даній частині позову задоволенню не підлягають.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що так як дані позовні вимоги є похідними від позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку виплати середнього заробітку, а останні є такими, що не підлягають задоволенню, то суд також приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 7000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову позовом ОСОБА_1 до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, управління Державної Казначейської служби України у м. Слов*янську Донецької області про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди- відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.