Постанова № 58854026, 06.07.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 803/890/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Михалко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №0055551703 від 11.11.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луцької ОДПІ №0055551703 від 11.11.2015 року застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 422,96 грн. Позивач вважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в період з 21.01.2014 року по 04.02.2015 року нею своєчасно проводилось перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до бюджету. Однак, у зв'язку зі зміною реквізитів призначення платежу, позивачем при перерахуванні єдиного внеску було допущено помилку - зазначено невірний рахунок платежу. Оскільки, допущена помилка при зазначенні рахунку не призвела до ненадходження коштів до бюджету, тому позивач просить скасувати рішення Луцької ОДПІ №0055551703 від 11.11.2015 року про застосування штрафу у розмірі 673,79 грн. за несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахування пені за період з 21.01.2014 року по 04.02.2015 року у розмірі 749,17 грн.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

У поданих до суду запереченнях відповідач позов не визнав та вказав, що відповідно до пункту 10 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунка платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Кошти платника були невірно зараховані на інший рахунок не з вини банку чи контролюючого органу, відтак наведені у позові доводи щодо неправомірного застосування штрафних санкцій не спростовують факту виявлення порушення та не можуть служити підставою для скасування оскаржуваного рішення. Оскільки оскаржуване рішення №0055551703 від 11.11.2015 року про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені прийняте згідно норм чинного законодавства, тому Луцька ОДПІ просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 30-33).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала подані заперечення, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів та підстав.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.10.2006 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 384910 (а.с.7) та є платникоим єдиного податку, як фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, Луцькою ОДПІ було винесено рішення №0055551703 від 11.11.2015 року про застосування штрафу до ОСОБА_1 у розмірі 673,79 грн. за несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нараховано пеню за період з 21 січня 2014 року по 04 лютого 2015 року у розмірі 749,17 грн., всього на суму 1 422,96 грн. (а.с. 9).

Позивач оскаржила рішення Луцької ОДПІ №0055551703 від 11.11.2015 року в адміністративному порядку (а.с.11), однак Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено рішення від 12.03.2016 року №154/ФОП/03-20-10-03-06, яким рішення Луцької ОДПІ №0055551703 від 11.11.2015 року про застосування штрафу залишено без змін, а первинну скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.13-14).

В подальшому, позивач оскаржила рішення Луцької ОДПІ №0055551703 від 11.11.2015 року та рішення про результати розгляду первинної скарги від 12.03.2016 року №154/ФОП/03-20-10-03-06 до Державної фіскальної служби України, якою 20.04.2016 року за №4073/П/99-99-10-01-07-25 винесено рішення про направлення скарги на новий розгляд (а.с.15-18).

При повторному розгляді первинної скарги ОСОБА_1 Головним управлінням ДФС у Волинській області рішення Луцької ОДПІ №0055551703 від 11.11.2015 року про застосування штрафу залишено без змін, а первинну скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.19-20).

На думку суду, рішення Луцької ОДПІ №0055551703 від 11.11.2015 року винесене без урахування всіх обставин справи, з порушенням норм чинного законодавства з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон України №2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно із пунктом 3 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Позивач відповідно до Закону України №2464-VІ є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і знаходиться на обліку в Луцькій ОДПІ як платник, який обрав спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною одинадцятою статті 9 Закону України №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом встановлено, що позивачем єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів сплачувався своєчасно та в повному обсязі згідно поданої звітності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 самостійно обчислено та сплачено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з січня по вересень 2014 року в сумі - 3381, 04 грн., що підтверджується квитанціями про сплату (а.с.22-23).

Як свідчить зворотній бік облікової картки ФОП ОСОБА_1, станом на 23.01.2015 року за позивачем рахувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску в сумі 3 354,86 грн., яка погашена 04.02.2015 року на суму 3 381,04 грн. шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (а.с.34-37).

З пояснень позивача вбачається, що у квитанціях за січень-серпень 2014 по перерахуванню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування помилково зазначено невірний рахунок платежу №37197205000318 замість №37198204000318, однак дана помилка не призвела до ненадходження коштів до бюджету. Всі подальші платежі були здійснені з правильним зазначенням рахунку платежу.

Згідно п.4.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Відповідно до частини десятої статті 9 Закону України №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.2.1 Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року №493/815 (чинного на моменти виникнення спірних правовідносин), Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів (далі - територіальні органи Міндоходів) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).

Пунктом 3.1 цього Положення визначено, що страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Із досліджених в судовому засіданні квитанцій від 29.01.2014 року №1856.1273.3, від 25.02.2014 року №2027.1271.9, від 31.03.2014 року №2037.1723.1, від 05.05.2014 року №2627.3.1, від 10.06.2014 року №2037.313.1, від 10.07.2014 року №0.0.278608311.1, від 12.08.2014 року №0.0.287236238.1 (а.с.22-23) вбачається факт сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з січня 2014 року по серпень 2014 року на рахунок №37197205000318 ГУ ДКУ у Волинській області, замість - №37198204000318.

Тобто, підприємець ОСОБА_1 добросовісно у відповідності до норм Положення та у передбачений законом строк і в повному розмірі перераховувала єдиний внесок.

Частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до частини п'ятої вказаної статті податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно із статтею 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України № 122 від 26 червня 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 594/6882, єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення визначено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Відповідно до пункту 2.2 цього Положення на ЄКР, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства України (далі - органи Державного казначейства України).

ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

У Державному казначействі України відкриваються та ведуться програмними засобами рахунки в розрізі Головних управлінь Державного казначейства України, які відображають рух коштів на субрахунках ЄКР та несуть аналогічний інформаційний зміст.

Відповідно до пункту 2.3 цього Положення на субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином зі змісту пункту 2.2 та 2.3 цього Положення випливає, що всі сплачені податки та збори зараховуються й акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податків та зборів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів. Тому помилку в зазначенні розрахункового рахунку та коду бюджетної класифікації при заповненні платіжного документа на перерахування коштів не можна вважати несплатою (неперерахуванням) або несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) єдиного внеску до бюджету.

Аналізуючи наведені вище норми та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що оскільки суми єдиного внеску були зараховані на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у квитанціях під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов'язання, а, відтак, і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.01.2014 року по 04.02.2015 року, який зарахований до бюджету, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування відповідачем штрафних санкцій та пені.

При цьому суд зазначає, що помилка в реквізитах платежу при зазначенні розрахункового рахунку платника єдиного внеску не впливає на своєчасність сплати таким платником єдиного внеску до бюджету. Така помилка впливає лише на невідображенні сплачених сум єдиного внеску в обліковій картці платника.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 16 червня 2015 року вказала на те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений податковим кодексом, має кваліфікуватись, як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених податковим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави для застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій та пені у контролюючого органу були відсутні, а відтак рішення Луцької ОДПІ №0055551703 від 11.11.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені підлягає скасуванню як протиправне.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно квитанції від 08 червня 2016 року № 22 сплатила судовий збір у розмірі 551,20 грн. (а.с.2). Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, тому вказану суму необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області №0055551703 від 11.11.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області (45000, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39497665) на користь ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551, 20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривню 20 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 11 липня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Т. М. Димарчук