Ухвала суду № 58852839, 08.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2790/16-к Провадження №11-кп/773/418/16 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія:ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Пазюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пазюка О.С.,

суддів Опейди В.О., Лозовського А.О.,

з участю прокурора Сіжука В.П.,

при секретарі Білоусі І.Л.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.05.2016 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

-28.11.2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст. 185 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки;

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2013 року у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, остаточно, до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід залишено попередній тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього увязнення в межах даного кримінального провадження, з 24.03.2016р. до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень та моральної шкоди в розмірі 500 (пятсот) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 368 (триста шістдесят вісім) гривень 28 коп.

Вирішено долю речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він, 27.09.2015р. близько 18-ї год., перебуваючи на території Волинської психіатричної лікарні по вул.Теремнівській, № 98 в м.Луцьку Волинської області, з корисливих мотивів, з умислом на незаконне заволодіння майном, скориставшись, що потерпілий ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного спяніння та заснув на лавці, викрав повторно, таємно з кишені одягу ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Леново А319» чорного кольору, ІМЕІ 867347022769068, 867347022841784, вартістю 1105 грн. та велосипед, який стояв біля лавки, марки «Аванті», синього кольору вартістю 1000 грн., чим завдав потерпілому майнову шкоду на загальну суму 2105 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі не погоджується з вироком суду, вважає його незаконним, зазначає, що злочину не вчиняв, а в момент скоєння злочину був вдома, його оговорив потерпілий. Про обставини вчинення злочину дізнався в деталях від працівників поліції, які чинили на нього психологічний тиск, погрожували, задобрювали. Тому дав визнавальні показання. Просить вирок суду першої інстанції скасувати повністю, ухвали новий вирок, яким виправдати його.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які просили апеляцію задовольнити, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що скарга обвинуваченого ОСОБА_2 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненому злочині доведена матеріалами справи.

Кваліфікація судом дій обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України є вірною.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що він не вчиняв злочин, а його оговорив потерпілий, спростовується показаннями даними обвинуваченим в суді першої інстанції про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які повністю узгоджуються між собою та є послідовними. Крім того, його вина підтверджується й іншими доказами. Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні, який підтвердив, що саме ОСОБА_2 забрав в нього мобільний телефон та велосипед. Протоколом огляду місця події від 09.02.2016р. з якого вбачається, що в свідка ОСОБА_4 вилучено мобільний телефон марки «Леново А319», чорного кольору, який йому продав обвинувачений (а.с.115-116), показаннями свідка ОСОБА_5, яка дізналася від свого сина ОСОБА_3, що ОСОБА_2 викрав в нього мобільний телефон та велосипед. Висновком експерта №59 від 29.02.2016р. з якого встановлено, що залишкова вартість вилученого мобільного телефону марки «Леново А319» становить 1105 грн. (а.с.122-125), довідкою виданою підприємцем ОСОБА_6 про те, що вартість бувшого у використанні велосипеда марки «Аванті» становить 1000 грн. (а.с.120).

Твердження апелянта про те, що під час вчинення злочину перебував у себе вдома, спростовується матеріалами кримінального провадження, оскільки такі показання обвинуваченого будь-якими доказами не підтверджено.

Посилання обвинуваченого в апеляції про те, що він давав визнавальні показання під тиском працівників поліції є надуманими. Про такий факт ОСОБА_2 не заявляв ні на досудовому слідстві, ні в суді першої інстанції не звертався з відповідними заявами до органів прокуратури і вони не підтверджуються доказами перевіреними судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст.12 КК України відноситься до середньої тяжкості, дані про особу винного, який неодноразово судимий за злочини проти власності, вчинив злочин під час іспитового строку, вину у скоєному визнав.

Згідно до ст.66 КК України, до обставин, які помякшують покарання, суд відніс активне сприяння в розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нового злочину.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав, з наведених в апеляційній скарзі мотивів, для скасування вироку та задоволення скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК

України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію обвинуваченого без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженому, що перебуває під вартою, з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий:

Судді :