Ухвала суду № 58852437, 11.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1230/13-к 11.07.2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

секретаря судового засідання: Луговенко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12012160340000106, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2016р., якою було залишено без задоволення заяву захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.09.2014р.,-

за участі:

прокурора: Лукянової Г.С.

засудженого: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції

Захисником ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Крім того, просить зарахувати засудженому ОСОБА_5 у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього увязнення у строк відбування покарання.

Провадження № 11-кп/784/557/16 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_6

Категорія: перегляд за нововиявленими обст-ми Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_1

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2016р. було залишено без задоволення заяву захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.09.2014р..

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_4 послалася на те, що колегія суддів Заводського районного суду м.Миколаєва при розгляді її заяви фактично надала оцінку тим доказам, які не були предметом дослідження в суді під час розгляду заяви, а саме - показанням ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Апелянт стверджує, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні її клопотань про виклик та допит в судове засідання низки свідків - ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13 - для з'ясування обставин, викладених у вироку суду щодо участі понятого ОСОБА_12, щодо проведення оперативної закупки, щодо складання процесуальних документів, проте суд в оскаржуваній ухвалі послався на показання цих свідків, не дослідивши їх безпосередньо в судовому засіданні, а ознайомившись в нарадчій кімнаті з показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_10, які зафіксовані на технічному записі судового засідання по справі в Ленінському районному суді. Вважає, що таким чином було порушено право ОСОБА_5 на захист, оскільки ОСОБА_5 був позбавлений можливості надавати пояснення, спростовувати чи підтверджувати обставини, показання свідків, які прослуховували судді в нарадчій кімнаті.

Так, апелянт вважає, що фактично колегією суддів Заводського райсуду внаслідок безпідставної відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик та допит свідків, а також тим, що суд після такої відмови вже у нарадчій кімнаті без допиту цих свідків, в порушення принципу безпосередності, все ж таки надав оцінку показам цих свідків без виклику і допиту, було порушено вимоги ч.1 ст.21 КПК України - право на справедливий розгляд справи.

Крім того, апелянт ссилається на те, що в оскаржуваній ухвалі та у вироку Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05.09.2014р. показання свідка ОСОБА_12, якими суд обґрунтовує доведеність вини ОСОБА_5, викладені геть по різному.

Щодо обставин участі свідка ОСОБА_12 в один і той же проміжок часу 14.11.2012р. в період з 21:15 по 21:35 при проведенні різних розшукових дій, апелянт трактує це наступним чином. На думку захисника ОСОБА_4, пояснення свідка ОСОБА_14 стосовно того, що час у протоколі він не зазначав і цей час дописаний не ним - не спростовують доводи сторони захисту щодо одночасної участі понятого ОСОБА_12 при проведенні двох різних процесуальних дій - на двох обшуках одночасно.

Крім того, під час розгляду справи щодо ОСОБА_15 стороною обвинувачення не ставилось питання про фальсифікацію протоколу особистого обшуку ОСОБА_15 або про визнання цього протоколу обшуку недопустимим доказом. При цьому ніхто з учасників процесу, в тому числі суд при дослідженні доказів, не ставив під сумнів записи та дописки у протоколі особистого обшуку ОСОБА_15, не призначав будь-яких експертиз з цього приводу.

Також, апелянт стверджує, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_16 були одночасно понятими при проведенні двох різних слідчих дій: проведення обшуку автомобіля «АЗЛК 2141» та проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_15. З врахуванням наведеного, апелянт вважає, що судом фактично безпідставно надано невірну оцінку показанням свідка ОСОБА_14 всупереч існуючим документам в матеріалах справи щодо ОСОБА_5 та щодо ОСОБА_15.

На підставі викладеного, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою і незаконною, а тому має бути скасована повністю з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Крім того, керуючись вимогами ч. 5 ст.72 КК України, захисник ОСОБА_4 просить зарахувати засудженому ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання.

Обставини, встановлені судом першої інстанції

Вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05.09.2014р. ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст.307,ч.1 ст.263 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12.01.2015р. даний вирок суду залишено без зміни.

В заяві в інтересах засудженого ОСОБА_5 захисник ОСОБА_4 просила переглянути за нововиявленими обставинами вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05.09.2014р. В обґрунтування вимог, захисник вказала, що після прийняття на себе зобов'язань по наданню правової допомоги засудженому ОСОБА_5 та ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень щодо її підзахисного та щодо ОСОБА_15 та ОСОБА_17, нею були встановлені обставини, які існували на час судового розгляду, однак з об'єктивних причин не були відомі суду та стороні захисту та які могли вплинути на судове рішення. До цих обставин захисник відносить наявність у даних кримінальних провадженнях протоколів обшуків (особистого обшуку ОСОБА_15 і обшуку автомобілю ОСОБА_5; обшуку за місцем проживання ОСОБА_15 у с.Возсіятське) за участі понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_12, час здійснення яких співпадає. Захисник вбачає в цьому штучне створення та підроблення доказів слідчим та стверджує про надання свідком ОСОБА_12 у справі ОСОБА_5 завідомо неправдивих показів щодо своєї участі: 14.11.2012р. - при обшуку автомобілю в якості понятого та 15.11.2012р. - при відвідуванні з міліцією ферми в с.Возсіятське, де вилучалася рослинна речовина в ящиках і скляних банках. Також, захисник посилається на неправдивість даних, використаних досудовим слідством, щодо належності ОСОБА_5 ферми в с.Возсіятське.

Залишаючи без задоволення заяву захисника ОСОБА_4, суд першої інстанції наступним чином обґрунтував дане рішення. Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 ґрунтуються на сукупності доказів, досліджених в ході судового розгляду та зазначених у вироку. У тому числі: протокол обшуку від 14.11.2012р. в автомобілі "АЗЛК 2141"; протокол обшуку від 15.11.2012р. в складському приміщенні №3; показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8; висновками експертиз; показаннями обвинуваченого ОСОБА_5; даними щодо використання приміщення у с.Возсіятське по вул.Набережна,1, ОСОБА_5 та здійснення там господарської діяльності саме ним, що вбачається з показань обвинуваченого, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Проаналізувавши докази по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що показання свідка ОСОБА_12 у справі щодо ОСОБА_5 є завідомо неправдивими, а зазначені стороною захисту обставини не є новими, що були невідомі засудженому, у звязку з чим не були повідомлені суду під час розгляду справи. Обставини проведення обшуків були предметом дослідження в судових інстанціях і цим обставинам була надана оцінка.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, його захисника на підтримку апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній; думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляційної скарги без задоволення; вивчивши матеріали кримінальних проваджень, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступного висновку.

Апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 містить ряд доводів з приводу того, що в ухвалі Заводського райсуду м. Миколаєва від 26.04.2016р. за результатами перегляду вироку за нововиявленими обставинами, дана оцінка тим доказам, які не були предметом дослідження в суді під час розгляду заяви (а саме показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13П.). Зазначає, що судом безпідставно відмовлено в клопотанні про допит зазначених свідків, чим, на думку апелянта, порушено принципи безпосереднього дослідження доказів та право ОСОБА_5 на захист, справедливий розгляд справи.

Згідно з положеннями ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за наявності наступних нововиявлених обставин:

1)штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2)зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

3)скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4)визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

5)інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявлені обставини це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному звязку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають обєктивній дійсності.

Проте, важливо не порушувати балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, що є запорукою верховенства права, який вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинне братися під сумнів. Жодна зі сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обовязкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі. Обовязковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розгляду.

У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами викладаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Суд першої інстанції, проаналізувавши матеріали справи (протокол обшуку від 14.11.2012р. в автомобілі "АЗЛК 2141"; протокол обшуку від 15.11.2012р. в складському приміщенні №3; показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8; висновки експертиз; дані щодо використання приміщення у с.Восіятське по вул.Набережна,1, ОСОБА_5 та здійснення там господарської діяльності саме ним, що вбачається з показань обвинуваченого, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11Л.), заслухавши засудженого та його захисника, свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 та те, що наведені апелянтом обставини не можна вважати нововиявленими.

Крім того, доводи апелянта про те, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про виклик та допит свідків спростовуються наступним.

Так, згідно з ч. 4 ст. 466 КПК України, суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені та належним чином оцінені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Відповідно до даних, відображених в журналі судового засідання з елементами протоколу (а.с. 73-76), клопотання захисника ОСОБА_4 про виклик та допит свідків (а.с. 72), було розглянуто в порядку, передбаченому КПК України для розгляду клопотань. Суддею було зясовано думки учасників процесу, після чого суддя прийшов до переконання про необхідність частково задовольнити дане клопотання, в судовому засіданні ухвалено рішення про необхідність виклику свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12, допит яких міг висвітлити спірні питання.

Як вірно вказано в ухвалі суду першої інстанції, показання всіх заявлених свідків, і матеріали проведених слідчих дій (а даному випадку - обшуків), були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій та їм надана належна оцінка.

Аналіз протоколу обшуку від 14.11.2012р. (т. 1 а.с. 56 мат-в крим. пров-ня № 1-кп/489/203/14) свідчить про те, що вказана слідча дія була проведена у повній відповідності до вимог КПК України, за участі двох понятих ОСОБА_12, ОСОБА_16.. Учасники слідчого експерименту були ознайомлені із процесуальними правами. На а.с. 56 (зворот) містяться особисті підписи понятих, якими вони засвідчили факт ознайомлення з даним протоколом, відсутність зауважень та доповнень. ОСОБА_5 даний протокол було зачитано вголос, проте він відмовився від підпису, отримавши копію документу. Крім того, 14.11.2012р. було проведено особистий обшук ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 58 м.к.п.) в присутності понятих ОСОБА_8, ОСОБА_7. Протоколи обшуку по місцю проживання ОСОБА_5 (а.с. 60 т. 1 м.к.п.) та в приміщеннях, що орендує ОСОБА_5 (а.с. 61 т. 1 м.к.п.), складені в ніч з 14 на 15.11.2012р. в присутності понятих ОСОБА_7, ОСОБА_8, доповнень та заперечень в учасників проведених слідчих дій не виникало. Висновком експерта № 1629 від 07.12.2012р. (а.с. 65-71 т. 1 м.к.п.) встановлено, що вилучена під час обшуку в приміщенні, яке перебуває в користуванні ОСОБА_5, речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом (марихуаною), маса вилученого канабісу в перерахунку на висушену речовину становила 6435,21г; висновком експерта № 1630 від 02.12.2012р. (а.с. 74-79 т. 1 м.к.п.) встановлено, що речовина рослинного походження, виявлена та вилучена в ході обшуку автомобіля «АЗЛК 2141» є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних речовин, маса канабісу у перерахунку на висушену речовину становить 35,8г. Крім того, вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджено висновками судово-балістичних експертиз (а.с. 82-88, 91-94 т. 1 м.к.п.).

Крім того, на а.с. 111-114 в т. 1 м.к.п. містяться документи стосовно права власності ОСОБА_18, права користування ОСОБА_9 на свинарник за адресою: вул. Набережна, 1, с. Возсіятське Єланецького району, в якому проводився обшук як в приміщенні, що перебуває в користуванні ОСОБА_5.

Аналіз масиву журналів судових засідань Ленінського райсуду м. Миколаєва (м.к.п. т. 2 а.с. 79-80,81-82, 84-85, 86) свідчить про те, що в 2014 році в ході судового розгляду було допитано свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12. Мотивувальна частина вироку Ленінського райсуду від 05.09.2014р. ( т. 2 а.с. 93-97) містить детальний виклад та оцінку показань наведених свідків, письмових доказів, в тому числі і протоколів обшуків. З врахуванням наведеного, суд першої інстанцій дійшов висновку про достатність доказів, що доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Судом проаналізовано показання, крім інших, свідка ОСОБА_12 по обставинам слідчих дій, проведених з його участю та вказівка на те, що він з працівниками міліції перебував на фермі в якомусь селі, де в присутності інших понятих та засудженого в ході обшуку вилучили рослинну речовину, що знаходилась в ящиках і скляних банках. Крім того, в ході апеляційного перегляду даного вироку (а.с. 131-137 т. 2 м.к.п.), даний вирок суду було залишено без зміни, і ухвала апеляційного суду набрала законної сили 12.01.2015р.. В ході перегляду було дано оцінку протоколам обшуків в автомобілі та приміщенні на фермі в с. Возсіятське, показанням допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_12, який був залучений до участі в обшуку в якості понятого та підтвердив факт вилучення з бардачку автомобіля пакету з рослинною речовиною зеленого кольору, та підтвердив факт вилучення речовини рослинного походження в одному з приміщень на фермі в с. Возсіятське, в якості понятих при обшуку якого були залучені свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Крім того, дана оцінка показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили, що саме ОСОБА_5 займався господарською діяльністю на фермі в с. Возсіятське, де були вилучені наркотичні засоби. Наведене вказувало на те, що вилучений із автомобіля та складського приміщення в с. Возсіятське наркотичний засіб - канабіс належить саме ОСОБА_5.

Крім того, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції (в ухвалі Заводського райсуду від 26.04.2016р.) про те, що немає обєктивних причин вважати показання свідка ОСОБА_12 завідомо неправдивими. Допитавши в судовому засіданні свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12, судом зясовано всі питання, які викликали суперечності, встановлено, що бланк протоколу не передбачає зазначення годин проведення обшуку осіб; свідок ОСОБА_14 був в оперативно-слідчій групі, яка проводила подвійну оперативну закупівлю наркотичного засобу, було затримано одночасно ОСОБА_5, ОСОБА_15 та ОСОБА_17, проводився особистий обшук ОСОБА_15 із понятими закупки, також свідок ОСОБА_14 приймав участь у обшуку автомобілю, група проводила обшуки і в м.Миколаєві, і в с.Возсіятське. Також, суд дійшов вірного висновку про те, що не можуть свідчити про недостовірність тверджень свідка ОСОБА_12 щодо побачених ним на фермі в с.Восіятське скляних бутлів та ящиків із рослинною речовиною, як речей які були вже вилучені з іншими понятими, дані протоколу обшуку від 15.11.2012р., за яким у період часу з 01.00 по 02.10год. він приймав участь в якості понятого у обшуку за адресою вул.Набережна,30 в с.Возсіятське у ОСОБА_15. Даний свідок не був залучений понятим в ході обшуку складського приміщення, де виявлені бутлі, а були належним чином залучені в якості понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, показання яких не викликали сумнівів в учасників процесу. А хід іншої слідчої дії - обшуку складського приміщення, свідок ОСОБА_12 побачив тільки у звязку з тим, що проводилися подвійні закупки, відбувся ряд слідчих дій протягом 14-15 листопада 2012 року відносно декількох підозрюваних, із залученням різних понятих.

З огляду на вказані обставини, суд не вбачає підстав вважати, що показання свідка ОСОБА_12 у справі щодо ОСОБА_5 є завідомо неправдивими.

Вказівка апелянта про те, що поняті ОСОБА_12 та ОСОБА_16 не мали процесуального права двічі приймати участь в якості понятих в різних слідчих діях обшуку автомобіля та особистому обшуку затриманого, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства, оскільки на законодавчому рівні не обмежено кількість та повторність участі осіб в проведенні слідчих дій.

Відповідно до положень ст. 467 КПК України, якщо при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами буде встановлено, що нововиявлені обставини не підтвердились або не справили істотного впливу на законність та обґрунтованість судового рішення, що переглядалося, суд має постановити ухвалу про залишення поданої заяви без задоволення.

Показання свідка ОСОБА_12 та протоколи обшуків, що неодноразово досліджувалися в суді першої та апеляційної інстанції, а також під час розгляду заяви захисника ОСОБА_4 про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, не можуть вважатися абсолютно новими обставинами, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими що у матеріалах справи не висвітлені, оскільки вони належним чином досліджені та їм дана оцінка.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наведені апелянтом обставини не можна вважати нововиявленими, які доводили б штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві показання свідків, на яких ґрунтується вирок, тому підстав для зміни або скасування вироку не вбачається.

Що стосується доводів апелянта про те, що стосовно ОСОБА_5 слід застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України та зарахувати строк його попереднього увязнення у строк покарання, то вони не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 5 ст. 72 КК України, зі змінами, внесеними ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015р. «Про внесення змін до КК України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання)», зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження, в межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Проте, аналіз матеріалів клопотання ОСОБА_4 про зарахування судом строку попереднього увязнення у строк відбування покарання (що містяться в т. 2 кримінального провадження), свідчить про те, що 01.02.2016р. за результатами розгляду даного клопотання, воно було повернуто заявнику. Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання зарахування строку попереднього увязнення під час виконання вироку, враховуючи зміст ч. 6 ст. 9 КПК України має вирішуватися місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок (п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України). Жодних даних, які б свідчили про те, що захисник ОСОБА_4 зверталася із даним клопотанням до суду за місцем відбування засудженим ОСОБА_5 покарання, в матеріалах справи не міститься. Тому, наведені доводи слід вважати безпідставними.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 26.04.2016р., якою було залишено без задоволення заяву захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.09.2014р., залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

І.М.ОСОБА_20ОСОБА_2 ОСОБА_3