Вирок № 58852356, 11.07.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/10877/15-к

Провадження № 1-кп/490/288/2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі - Шаповалової О.І.

за участі прокурора - Бондар О.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув неповну середню освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, займається торгівлею, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засуджувався:

-5 квітня 2006 року - Центральним районним судом міста Миколаєва за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України до 4 років позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 2 роки;

-06 липня 2006 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до 4 років позбавлення волі, а за сукупністю цього та попереднього вироку - остаточно до 4 років 6 місяців позбавлення волі, був звільнений 29 грудня 2007 року умовно-достроково з не відбутим строком покарання у 2 роки 2 місяці та 6 днів,

-05 листопада 2008 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за статтею 186 частиною 2 Кримінального Кодексу України; - за сукупністю вироків остаточно - до 4 років 1 місяця позбавлення волі, був звільнений 11 вересня 2012 року по відбуттю строку покарання;

-02 грудня 2013 року - Ленінським районним судом міста Миколаєва /в редакції ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2014 року/ - за частиною 2 статті 296 Кримінального Кодексу України - до 2 років позбавлення волі, був звільнений 17 липня 2015 року по відбуттю строку покарання, -

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2015 року біля 04:00 години ОСОБА_3, перебуваючи у парку імені Г.І. Петровського /на цей час - Народний парк/ у місті Миколаєві, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи навмисно, наніс ОСОБА_2 два удари ножем-карткою.

Внаслідок дій ОСОБА_3 ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням кишечника та різаної рани правого плеча.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 1284 від 4 вересня 2015 року тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням кишечника відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

Під час судового розгляду справи обвинувачений свою вину у вчиненні злочину фактично визнав частково та зазначив, що у содіяному покаявся.

При цьому він не заперечував, що дійсно наніс вказані вище тілесні ушкодження потерпілому, але фактично зазначив, що зробив це з метою самозахисту, до того ж послався про те, що наніс потерпілому лише один удар.

Вина обвинуваченого у вчиненні злочину за вказаних вище обставин повністю підтверджується наступними зібраними у справі та дослідженими судом доказами.

Так, той факт, що ОСОБА_2 було заподіяне тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя, підтверджується висновком експерта № 1284 від 4 вересня 2015 року.

Той факт, що вказане тілесне ушкодження було заподіяне саме обвинуваченим, самим ОСОБА_1 не заперечується.

До того ж, цей факт підтверджується:

-показами потерпілого;

-протоколом пред'явлення особи для впізнання від 15 вересня 2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 серед чотирьох схожих осіб впізнав ОСОБА_1, як особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження;

-заявою ОСОБА_1 про видачу ножа-каркти, протоколом огляду ножа-картки від 14 вересня 2015 року та висновком експерта № 163 від 2 жовтня 2015 року, з яких вбачається, що ушкодження потерпілому були нанесені саме ножем-карктою, яка була в обвинуваченого;

-протоколами огляду місця події від 21 серпня 2015 року, з якого вбачається, що у день огляду на місці, що було вказане обвинуваченим та потерпілим, як місце, на якому ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, була виявлена речовина, схожа на кров.

Що ж до обставин, за яких були нанесені вказані тілесні ушкодження, то вони підтверджуються наступними наданими сторонами та дослідженими судом доказами.

Потерпілий під час судового розгляду кримінального провадження засвідчив, що дійсно 21 серпня 2015 року біля 04:00 години сидів за столиком в шашличній в парку імені Г.І. Петровського у компанії, зокрема, з дівчатами.

Тим часом до столика, за яким вони сиділи, підійшов чоловік /як з'ясувалось згодом - ОСОБА_1./, який покликав одну з дівчат у грубій формі. У відповідь на це він /потерпілий/ запропонував, можливо - у грубій формі, обвинуваченому відійти, після чого вони разом відійшли від столика та пішли у бік пам'ятника Г.І. Петровському.

Зупинившись, вони продовжили з'ясовувати стосунки, під час чого ОСОБА_1 достав із сумки ніж-каркту та наніс йому удар, від якого він /потерпілий/ впав; прийшов він до тями тоді, коли до його підійшли люди та почали надавати йому допомогу.

При цьому потерпілий засвідчив, що під час цих подій був один.

Ці покази потерпілого частково підтвердив у суді й обвинувачений.

Зокрема, обвинувачений підтвердив, що дійсно 21 серпня 2015 року близько 04:00 години, проходячи парком імені Г.І.Петровського, підійшов до столика, за яким сидів потерпілий разом з дівчатами; той факт, що особи, яки сиділи за столиком, зробили йому зауваження; той факт, що потерпілий запропонував йому "відійти", та той факт, що вони вдвох з потерпілим пішли від столиків в бік пам'ятника імені Г.І. Петровського, де з'ясовували стосунки.

При цьому обвинувачений заперечував, що звертався до дівчини; показав, що на пропозицію "відійти" спочатку відійшов від столика, та лише потім потерпілий запропонував йому йти далі, та що у момент, що передував нанесенню ним тілесних ушкоджень, побачив, що до потерпілого підходять його друзі.

Але в цій частині покази обвинуваченого суд вважає недостовірними за такого.

По-перше, вони частково суперечать дійсним обставинам справи. Так, як обвинувачений, так й потерпілий засвідчили, що за столиком потерпілий сидів з дівчатами, про наявність в його компанії хлопців обвинувачений не згадує. За такого посилання обвинуваченого, ніби він побачив, що до потерпілого підходили друзі, за своїм змістом суперечать відомим на той час обвинуваченому обставинам перебування ОСОБА_2 у парку. До того ж, під час досудового слідства та судового розгляду факт наявності друзів ОСОБА_2 у парку на той час свого підтвердження не знайшов. Отже, в цій частині покази обвинуваченого не є достовірними, більш достовірними є покази потерпілого.

По-друге, в цій частині покази обвинуваченого суперечать показам потерпілого. При цьому покази потерпілого суд вважає більш достовірними, оскільки вони є більш послідовними в описуванні ситуації.

Так, зі змісту цих показів вбачається, що ініціатором конфлікту зрештою був обвинувачений, який зачепив тих, хто сидів за столиком, у відповідь на що ОСОБА_2 запропонував тому "відійти", після чого вони відразу відійшли та почали з'ясовувати стосунки, під час чого обвинувачений, продовжуючи поводитись агресивно, заподіяв тілесні ушкодження.

З показів обвинуваченого ж вбачається, що, навпаки, ініціатором конфлікту був саме потерпілий, який спочатку зажадав, щоб ОСОБА_3 відійшов від столику, потім - коли вже попередній конфлікт був вичерпаний - запропонував йому відійти далі для з'ясування стосунків. При цьому про інші агресивні дії із боку потерпілого обвинувачений не згадує. Така очевидна невідповідність дій потерпілого його неагресивному ставленню до обвинуваченого об'єктивно не дозволяє визнати в цій частині покази обвинуваченого достовірними.

По-третє, під час судового розгляду кримінального провадження підстав вбачати в потерпілого зацікавленість у дачі недостовірних показів проти обвинуваченого не встановлено. Так, потерпілий у суді не наполягав на застосуванні відносно обвинуваченого суворого покарання, інших підстав, що ставили б під сумнів незацікавленість потерпілого у наданні правдивих свідчень судом не встановлено.

В той же час, надаючи покази, що аналізуються, обвинувачений має підстави завбачати пом'якшення кримінальної відповідальності, у чому він є зацікавленим.

До того ж, покази обвинуваченого, ніби він діяв відносно потерпілого не агресивно, а лише захищався від дій ОСОБА_2 спростовуються висновком експерта № 1284 від 4 вересня 2015 року, з якого вбачається, що потерпілому було нанесено два ударних впливи клинком, але не один, про що посилається обвинувачений.

Цей висновок експерта, на відміну від інших доказів, є об'єктивним, він був наданий у встановленому законом порядку компетентною особою, про його недостовірність або неправильність сторони не посилаються.

Посилання ж потерпілого про нанесення йому одного удару не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, адже потерпілий від першого удару впав та втратив свідомість, через що усвідомити всі обставини нанесення йому тілесних ушкоджень повною мірою не міг.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведеною.

Його дії слід кваліфікувати за частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Визначаючи вид та міру покарання, які слід застосувати відносно обвинуваченого, суд, , керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчинених ним злочинів, обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, а також особу винного

Оцінюючи ступень тяжкості вчиненого злочину, суд враховує, що в цьому випадку обвинуваченим був вчинений тяжкий злочин

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд враховує, що він є зайнятим суспільно-корисною працею, за місцем роботи характеризується позитивно, негативної характеристики за місцем проживання не має, на обліку в Миколаївському обласному наркологічному диспансері та Миколаївській обласні психіатричній лікарні не перебуває.

Як обставину, яка відповідно до статті 66 КК України пом'якшує його покарання, суд враховує явку з повинної.

Як обставину, що відповідно до статті 67 КК України обтяжує його покарання, суд відповідно до вимог пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", пункту 1 частини 1 статті 67 Кримінального Кодексу України враховує рецидив вчинення ним злочину.

Оцінюючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції частини 1 статті 121 Кримінального Кодексу України.

Строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту його затримання.

Речові докази у справі слід знищити.

Заявлений прокурором позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого відповідно до статті 1206 ЦК України підлягає повному задоволенню.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 /шість/ років.

Строк відбуття покарання обраховувати з моменту затримання.

Цивільний позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту фінансів Миколаївської Міської ради (р/р 31413544700003 ГУ ДСКУ у Миколаївській області МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код платежу 24060300 "Інші надходження") 3.820 грн. 41 коп. /три тисячі вісімсот двадцять грн. 41 коп./

Речові докази у справі - зразки крові, змив РБК, ніж-картку та футболку потерпілого - знищити.

Вирок може бути оскарженим до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

11.07.2016