Рішення № 58850540, 07.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016Справа №910/8436/16

За позовом Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсервіс Груп»

про стягнення 173 420,29 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Карпенко Ю.С. - за довіреністю № 23 від 21.01.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсервіс Груп» про стягнення 173 420,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування об'єктом оренди, згідно умов Договору оренди №01-04/07(зем) оренди території, яка прилягає до будівлі, що належить до державної власності від 01.04.2007 року, та після припинення дії зазначеного договору не повернув об'єкт оренди.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов: 1) стягнувши з відповідача на свою користь 126 562,98 грн. - основного боргу, 22 635,29 грн. - пені, 21 607,87 грн. - інфляційних втрат, 2 614,15 грн. - 3% річних, 3 979,30 грн. - судового збору; 2) Зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметсервіс Груп» звільнити та повернути Державному підприємству «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» орендоване Майно за актом приймання-передачі, а саме: територію, яка є прилеглою до будівлі зерноскладу комбікормового, загальною площею 6149,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл.., м. Дніпродзержинськ, Баглей, 7, яке було передано в оренду на підставі Договору № 01-04/07(зем) оренди території, яка прилягає до будівлі, що належить до державної власності від 01.04.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.06.2016 року.

В судове засідання 07.06.2016 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 13.05.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.06.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 07.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2007 року між Науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" (змінено найменування на Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України"; далі по тексту - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промметсервіс Груп» (далі по тексту - орендар, відповідач) укладено Договір оренди №01-04/07(зем) оренди території, яка прилягає до будівлі, що належить до державної власності (надалі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування територію, яка є прилеглою до будівлі зерноскладу комбікормового.

Територія, яка є прилеглою до будівлі зерноскладу комбікормового, загальною площею 6149,0кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, Баглей, 7 (п. 1.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, територія, яка є прилеглою до будівлі зерноскладу комбікормового, визначена у п. 1.1.1 надалі у договорі буде іменуватися "Майно".

Майно знаходиться на балансі НВД АФ "Наукова". Майно передається в оренду з метою розміщення рухомого майна орендаря, яке не включено або не обмежено у цивільному обігу (п. 1.3. Договору)

Згідно п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).

У відповідності до п. 2.3 Договору, передача майна в оренду здійснюється за ціною яка склалася на ринку на момент укладання договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку встановленому даним договором для передачі майна орендодавцем орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обов'язок по складанню акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.5 Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата визначається згідно ринкової вартості, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень) 3400,00грн. (три тисячі чотириста грн. 00 коп.). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди-квітень-визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції на наступні місяці 2007 року.

Згідно п. 3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата в повному обсязі перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно із п. 5.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 01 квітня 2007 р. до 29 лютого 2008 р. включно (п. 11.1 Договору).

01.04.2007 року на виконання умов договору позивач на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування територію, яка є прилеглою до будівлі зерноскладу комбікормового загальною площею 6149,0 кв. м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Баглей, 7.

15.12.2007 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору згідно змісту якої сторони дійшли згоди п. 11.1 Договору викласти у наступній редакції: "Строк дії договору починається з 01 квітня 2007 р. та закінчується 30 червня 2008 р.".

Додатковою угодою №2 від 01.07.2008 р. сторони дійшли згоди п. 11.1. Договору викласти у наступній редакції: "Строк дії договору починається з 01 липня 2008 р. та закінчується 31 грудня 2008 р.".

Додатковою угодою №3 від 29.12.2008 р. сторони дійшли згоди п. 11.1 Договору викласти у наступній редакції: "Строк дії договору починається з 29 грудня 2008 р. та закінчується 31 грудня 2009 р.".

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем в порушення умов Договору в період з 01.06.2014 року по 01.02.2016 року не сплачено на корить позивача орендні платежі, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх сплати в розмірі 126 562,98 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди (майно) на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату в розмірі 126 562,98 грн. (за період з 01.06.2014 року по 01.02.2016 року), в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаної суми.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 126 562,98 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись п. 3.5. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 22 635,29 грн.

Відповідно до п. 3.5. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату перерахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 22 635,29 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 21 607,87 грн. - інфляційних втрат, 2 614,15 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 21 607,87 грн. - інфляційних втрат, 2 614,15 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити та повернути майно позивачу за актом приймання-передачі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 5.5 Договору, у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або підприємству, вказаному Орендодавцем, орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодовувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Відповідно до п. 11.6. Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку на який було укладено.

Додатковою угодою №3 від 29.12.2008 р. строк дії Договору продовжено до 31.12.2009 року, суду не надано жодного доказу продовження дії Договору, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку що Договір припинив свою дію 31.12.2009 року.

07.08.2015 року позивач листом №457/1 від 04.08.2015 року звернувся до відповідача з вимогою звільнити та повернути орендоване майно за актом приймання-передачі позивачу, однак відповіді позивач не отримав, а майно залишилося не повернутим.

Враховуючи те, що Договір припинив свою дію 31.12.2009 року, то відповідач на підставі приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України зобов'язаний повернути майно позивачу, а тому позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити та повернути майно позивачу за актом приймання-передачі - є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметсервіс Груп» (01133, м. Київ, ВУЛ. ЩОРСА, будинок 29; код ЄДРПОУ 33303150) звільнити та повернути Державному підприємству «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» (52052, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, селище Горького, ВУЛ.НАУКОВА, будинок 8; код ЄДРПОУ 03374617) орендоване Майно за актом приймання-передачі, а саме: територію, яка є прилеглою до будівлі зерноскладу комбікормового, загальною площею 6149,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл.., м. Дніпродзержинськ, Баглей, 7, яке було передано в оренду на підставі Договору №01-04/07(зем) оренди території, яка прилягає до будівлі, що належить до державної власності від 01.04.2007 року.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметсервіс Груп» (01133, м. Київ, ВУЛ. ЩОРСА, будинок 29; код ЄДРПОУ 33303150) на користь Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» (52052, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, селище Горького, ВУЛ.НАУКОВА, будинок 8; код ЄДРПОУ 03374617) 126 562 (сто двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 98 коп. - основного боргу, 22 635 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 29 коп. - пені, 21 607 (двадцять одну тисячу шістсот сім) грн. 87 коп. - інфляційних втрат, 2 614 (дві тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 15 коп. - 3% річних, 3 979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 30 коп. - судового збору

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 29.06.2016 року.