Рішення № 58850482, 29.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р.Справа № 916/1165/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним) не зявився,

від відповідача (позивача за зустрічним) ОСОБА_1,

від третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СтілАрм до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Стіларм Трейд, про стягнення заборгованості в сумі 134662,55 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат до Товариства з обмеженою відповідальністю „СтілАрм про стягнення 21286,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 23.06.2016 р. оголошувалась перерва до 29.06.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У травні 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „СтілАрм звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат про стягнення заборгованості за виконані роботи згідно договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. в загальній сумі 134662,55 грн., що складається з основного боргу в сумі 126949,80 грн., 3% річних в сумі 834,72 грн., інфляційних втрат в сумі 756,62 грн., пені в розмірі 6121,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

30 червня 2015 року між ТОВ „СтілАрм та ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат було укладено договір № 30/06/2015 на виконання робіт, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобовязання виконати в порядку та на умовах, визначених договором за завданням замовника на свій ризик і власними силами та з власних матеріалів виконати роботи з монтажу протипожежних вогнестійких металевих дверей на обєкті: „Реконструкція комплексу будівель та споруд з добудовою та розширенням для розміщення торгівельних закладів за адресою просп. Московський, 23 у Оболонському районі м. Києва відповідно до договірної ціни, які є невід'ємним додатком № 1 до договору, а відповідач зобовязується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Як вказує позивач, загальна вартість договору складає 299971,67 грн., крім того ПДВ 59994,33 грн., всього з ПДВ - 369966,00 грн.

Так, позивач зазначає, що у звязку із зміною проекту сторони дійшли згоди змінити вартість робіт та внести доповнення до п. 2.1 договору додатковою угодою № 1 від 15 липня 2015 р., де вартість робіт зменшено до 299576,67 грн., крім того ПДВ - 59915,33 грн., всього з ПДВ - 359492,00 грн. Також у звязку із зміною проекту сторони дійшли згоди змінити вартість робіт та внести доповнення до п. 2.1 договору додатковою угодою № 2 від 13 серпня 2015 р., де вартість робіт збільшено до 326355,83 грн., крім того ПДВ 65271,17 грн., всього з ПДВ 391627,00 грн.

У звязку із збільшенням кількості дверей сторони дійшли згоди змінити суму договору в п. 2.1 на суму зазначеної в специфікації, яка є додатком 1 до додаткової угоди № 3, а саме на 33363,33 грн., крім того ПДВ - 6672,67 грн., всього з ПДВ - 40036,00 грн. У звязку із виробничою необхідністю сторони дійшли згоди змінити суму договору в п. 2.1 на суму зазначеної в специфікації, яка є додатком 1 до додаткової угоди № 5, а саме на 441000,00 грн., у тому числі ПДВ - 73500,00 грн.

Також за згодою сторін пункт 2.4.2 договору викладено у наступній редакції: „Решту грошових коштів за виконані роботи, за винятком сплаченого авансу, замовник сплачує на підставі акту виконаних робіт, який підписується сторонами по завершенню робіт, та після надання замовнику акту здачі в експлуатацію органам МНС. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) в розмірі 90 № від суми акту. Залишкові 10% резервного утримання сплачуються виконавцю в наступному порядку:

- 50 % суми резервного утримання сплачуються протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт;

- решта 50 % суми резервного утримання сплачуються протягом 60 календарних днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

За ствердженнями позивача, він свої зобовязання за укладеним договором виконав в повному обсязі і належним чином, доказом належного виконання є підписані між позивачем та відповідачем довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 р. на суму 431663,00 грн. та за листопада 2015 року на суму 9337,00 грн., всього на загальну суму 441000,00 грн. Однак, відповідач свої зобовязання перед позивачем виконав неповністю, сплативши позивачу по договору лише суму у розмірі 314050,20 грн. Таким чином, позивач стверджує, що залишок заборгованості за виконання передбачених договором робіт становить 126949,80 грн.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 01.02.2016 р. по 20.04.2016 р. в сумі 834,72 грн. та інфляційних втрат за період з лютого по березень 2016 р. в сумі 756,62 грн., які заявлені до стягнення.

Поряд цим позивач, посилаючись на положення п. 6.4 договору, вказує на наявність у відповідача обовязку сплатити неустойку за порушення строків виконання зобовязань з оплати вартості виконаних робіт. За розрахунком позивача сума неустойки за період з 01.02.2016 р. по 20.04.2016 р. складає 6121,41 грн., яка заявлена до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2016 р. позовну заяву ТОВ „СтілАрм прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/1165/16 та розгляд справи призначено в засіданні суду.

В засіданні суду 13.06.2016 р. представником відповідача були надані суду заперечення на позовну заяву (а.с. 61-62) разом з угодою про заміну сторони у договорі № 30/06/2015 від 30.06.2015 року на виконання робіт. Так, відповідач вказує, що 31.11.2015 р. між ТОВ „ВКФ „Квадрат як замовником, ТОВ „СтілАрм та ТОВ „Стіларм Трейд як новим виконавцем було укладено угоду про заміну сторони у договорі № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. на виконання робіт. Внаслідок укладання вказаної угоди в договорі № 30/06/2015 на виконання робіт від 30.06.2015 року виникла заміна первинного виконавця на нового виконавця, при цьому первинний виконавець втратив усі свої права та обовязки, що випливають з договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. на виконання робіт. Відтак, відповідач вказує, що позивач втратив всі права та обовязки за спірним договором на виконання робіт.

З огляду на викладене, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. до участі у справ № 916/1165/16 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Стіларм Трейд, також розгляд справи відкладено на 23.06.2016 р.

Також 13.06.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат подало до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю „СтілАрм про стягнення 21286,22 грн., у т.ч. 20000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 275,44 грн. відсотків за користування вказаними коштами, 1010,78 грн. інфляції внаслідок користування вказаним коштами, посилаючись на наступне. Так, станом на 10.06.2015 року замовник сплатив виконавцю грошові кошти у розмірі 314050,20 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується випискою з внутрішнього рахунку ТОВ „ВКФ „Квадрат за період із 01.07.2015 р. по 30.04.2016 р. Згідно вказаної виписки з рахунку замовником були перераховані наступні кошти:

- 08.07.2015 року згідно банківської виписки БВ-0000226 на суму 150000 грн.;

- 13.07.2015 року згідно банківської виписки БВ-0000235 на суму 101976,20 грн.;

- 10.09.2015 року згідно банківської виписки БВ-0000333 на суму 7770,00 грн.;

- 18.09.2015 року згідно банківської виписки БВ-0000353 на суму 24000,00 грн.;

- 20.10.2015 року згідно банківської виписки БВ-0000397 на суму 10304,00 грн.;

- 25.12.2015 року згідно банківської виписки БВ-0000525 на суму 20000 грн.

Наразі відповідач посилається на те, що внаслідок укладання 31.11.2015 року між ТОВ „ВКФ „Квадрат як замовником, ТОВ „СтілАрм як виконавцем та ТОВ „Стіларм Трейд як новим виконавцем угоди до договору № 30/60/2015 на виконання робіт від 30.06.2015 р. виникла заміна первинного виконавця на нового виконавця, при цьому первинний виконавець втратив усі свої права та обовязки, що випливають з договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. на виконання робіт. Таким чином, відповідач стверджує, що перераховані відповідачем 25.12.2015 року згідно банківської виписки БВ-0000525 на користь позивача грошові кошти на суму 20000,00 грн. були набуті останнім безпідставно. В свою чергу відповідач вважає, що вказані кошти на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України зберігаються відповідачем без достатньої правової підстави, тому підлягають стягненню на користь відповідача. Наразі за користування позивачем вказаними грошовими коштами відповідач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування 3% річних в сумі 275,44 грн. та інфляційні в сумі 1010,78 грн., які заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. по справі № 916/1165/16 зустрічну позовну заяву ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач та третя особа письмові пояснення щодо зустрічного позову не надали, при цьому заявили клопотання про залучення до участі у справі ТОВ „Стіларм Трейд у якості правонаступника позивача, зазначивши, що внаслідок укладення угоди від 31.11.2015 р. в договорі № 30/06/2015 на виконання робіт від 30.06.2015 року виникла заміна первинного виконавця на нового виконавця, при цьому первинний виконавець втратив усі свої права та обовязки, що випливають з договору №30/06/2015 на виконання робіт від 30.06.2015 року. Як зазначив представник позивача (відповідача за зустрічним), на момент підписання діючого договору первинний виконавець передав новому виконавцю всі документи, що підтверджують права та обовязки, що передаються останньому згідно угоди, а також всю інформацію, що може мати значення для виконання новим виконавцем умов договору.

Вказані клопотання про заміну позивача на правонаступника судом залишено без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

30 червня 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СтілАрм (виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 30/06/2015, відповідно до п. 1.1 якого виконавець в порядку та на умовах, визначених договором, за завданням замовника зобовязується на свій ризик і власними силами та з власних матеріалів виконати роботи з монтажу протипожежних вогнестійких металевих дверей на обєкті „Реконструкція комплексу будівель та споруд з добудовою та розширенням для розміщення торгівельних закладів за адресою просп. Московський, 23 у Оболонському районі м. Києва, відповідно до договірної ціни, які є невідємним додатком № 1 до договору, а замовник зобовязується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

В п. 2.1. договору передбачена загальна вартість договору, що складає 299971,67 грн., крім того ПДВ 59994,33 грн., всього з ПДВ 359966,00 грн.

За умовами п. 2.2 договору загальна вартість робіт визначається згідно специфікації, яка є додатком № 1 до цього договору.

Згідно п. 2.4 договору оплата виконується замовником в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в декілька етапів: замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 70% суми договору 251976,20 грн. з урахуванням ПДВ протягом 3 банківських днів з дня укладання даного договору (п. 2.4.1); замовник протягом 5 банківських днів сплачує вартість фактично виконаного обсягу робіт на підставі акту виконаних робіт, який підписується сторонами по завершенню робіт, та після надання замовнику акту здачі в експлуатацію органам МНС (п. 2.4.2). В разі затримання оплати замовником платежу передбаченого п. 2.4.1 договору понад 5 календарних днів, виконавець має право призупинити виконання робіт до моменту оплати за фактично виконаний виконавцем обсяг робіт. В цьому випадку строк виконання робіт переноситься на час затримки такої оплати (п. 2.4.3).

Відповідно до п. 2.5 договору строк виконання монтажних робіт при будівельній готовності прорізів та виконанні замовником п. 2.4.1 договору, складає 30 календарних днів від отримання авансу та 10 календарних днів після виконання робіт для підписання акту МНС. Під закінченням робіт розуміється дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі виконаних в повному обсязі робіт в строк, передбачений п. 3.2.5 договору.

Як передбачено п. 4.1 договору, приймання виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в щомісячно, який підписується сторонами. Крім того, протягом місяця сторони підписують проміжний акт прийняття виробів, матеріалів, змонтованих на обєкті, який є підставою для підпису актів КБ-2в.

Відповідно до п. 4.2 договору вартість фактично виконаних робіт визначається згідно із специфікацією, що є невідємною частиною даного договору.

П. 4.3 договору передбачено, що виконавець підписує і передає замовнику оформлений акт прийому-передачі виконаних робіт протягом 10 календарних днів після повного завершення робіт.

За умовами п. 6.1 договору, за невиконання або виконання неналежним чином сторонами своїх зобовязань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором.

П. 6.3 договору передбачено, що у разі порушення виконавцем строків виконання зобовязань виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 3% від вартості договору, згідно договірної ціни, зазначеної в п. 2.1 договору, за кожен день прострочення.

Згідно п. 6.4 договору, у разі порушення замовником строків виконання зобовязань замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення відповідного платежу.

Відповідно до п. 6.5 договору, сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання свої зобовязань за договором.

15.07.2015 р. між ТОВ „СтілАрм (виконавець) та ТОВ „ВКФ „Квадрат (замовник) було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 30/06/2015, відповідно до якої сторони домовились у звязку зі зміною проекту змінити вартість робіт в п. 2.1 на 299576,67 грн., крім того ПДВ 59915,33 грн., всього з ПДВ 359492,00 грн. Також сторони зазначили, що загальна вартість робіт визначається згідно специфікації, яка є додатком № 1 до цієї додаткової угоди.

13.08.2015 р. між ТОВ „СтілАрм (виконавець) та ТОВ „ВКФ „Квадрат (замовник) було укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору № 30/06/2015, відповідно до якої сторони домовились у звязку зі зміною проекту змінити вартість робіт в пункті 2.1 на 326355,83 грн., крім того ПДВ 65271,17 грн., всього з ПДВ 391627,00 грн. Загальна вартість робіт визначається згідно специфікації, яка є додатком № 1 до цієї додаткової угоди. Також сторони зазначили, що строк виконання та монтажу дверей 1-81, 1-089 та 5Д складає 5 робочих днів від дня підписання специфікації, яка є додатком № 1 до цієї додаткової угоди.

11.09.2015 р. між ТОВ „СтілАрм (виконавець) та ТОВ „ВКФ „Квадрат (замовник) було укладено додаткову угоду № 3 про внесення змін до договору № 30/06/2015, відповідно до якої сторони домовились у звязку зі збільшенням кількості дверей змінити суму договору в пункті 2.1 на суму зазначеної в специфікації, яка є додатком № 1 до цієї додаткової угоди, а саме на 33363,33 грн., крім того ПДВ 6672,67 грн., всього з ПДВ 40036,00 грн. Крім того, сторони зазначили, що строк виконання монтажних робіт, при будівельній готовності прорізів та виконанні замовником п.2.4.1. договору, складає 14 календарних днів від дня отримання авансу по специфікації, яка є додатком № 1 до цієї додаткової угоди.

29.10.2015 р. між ТОВ „СтілАрм (виконавець) та ТОВ „ВКФ „Квадрат (замовник) було укладено додаткову угоду № 5 про внесення змін до договору № 30/06/2015, відповідно до якої сторони домовились у звязку з виробничою необхідністю змінити суму договору в пункті 2.1 на суму, зазначену в специфікації, яка є додатком № 1 до цієї додаткової угоди, а саме на 441000 грн., в т.ч. ПДВ 73500,00 грн. Також сторонами викладено п. 2.4.2 договору в наступній редакції: „Решту грошових коштів за виконані роботи, за винятком сплаченого авансу, замовник сплачує на підставі акту виконаних робіт, який підписується сторонами по завершенню робіт, та після надання замовнику акту здачі в експлуатацію органам МНС. Сторони зазначили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання будівельних робіт в розмірі 90% від суми акту. Залишкові 10% резервного утримання сплачуються виконавцю в наступному порядку:

- 50% суми резервного утримання сплачується протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання будівельних робіт;

- решта 50% суми резервного утримання сплачуються протягом 60 календарних днів після підписання акту приймання будівельних робіт.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між сторонами договір на виконання робіт є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

При цьому з огляду на зміст правовідносин суд зазначає, що вказаний договір за своєю суттю відповідає зобовязальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Положеннями ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зясовано судом та визнається відповідачем, на виконання умов вказаного договору № 30/06/2015 та додаткових угод нього позивачем були виконані обумовлені сторонами роботи щодо улаштування металевих протипожежних дверей на обєкті за адресою: просп. Московський, 23 у Оболонському районі м. Києва, що підтверджується складеними між позивачем та відповідачем актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року на суму 431663,00 грн. та на суму 9337,00 грн., а також довідкою від 30.11.2015 р. про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року на суму 431663,00 грн., які підписані належним чином уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін. Так, загальна вартість виконаних позивачем робіт за вказаними актами склала 441000,00 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи на підставі оформлених сторонами актів приймання виконаних робіт, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства.

Згідно п. 2.4.1, п. 2.4.2 договору (в редакції згідно додаткової угоди № 5 до договору) замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 70% суми договору 251976,20 грн. з урахуванням ПДВ протягом 3 банківських днів з дня укладання даного договору. Решту грошових коштів за виконані роботи, за винятком сплаченого авансу, замовник сплачує на підставі акту виконаних робіт, який підписується сторонами по завершенню робіт, та після надання замовнику акту здачі в експлуатацію органам МНС. Сторони зазначили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання будівельних робіт (форма КБ-2в) в розмірі 90% від суми акту. Залишкові 10% резервного утримання сплачуються виконавцю в наступному порядку:

- 50% суми резервного утримання сплачується протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання будівельних робіт;

- решта 50% суми резервного утримання сплачуються протягом 60 календарних днів після підписання акту приймання будівельних робіт.

Як зясовано судом, до моменту підписання вказаних вище актів виконаних робіт відповідачем за виконання робіт по спірному договору № 30/06/2015 було перераховано на користь позивача суму коштів в розмірі 294050,20 грн., у т.ч. 08.07.2015 року - 150000,00 грн.; 13.07.2015 року - 101976,20 грн.; 10.09.2015 року - 7770,00 грн.; 18.09.2015 року - 24000,00 грн.; 20.10.2015 року - 10304,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача та карткою рахунку ТОВ „ВКФ „Квадрат № 631.

Отже, на момент прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт за листопад 2015 року залишок неоплачених робіт склав 146949,80 грн.

Наразі судом зясовано, що між ТОВ „ВКФ „Квадрат як замовником, ТОВ „СтілАрм як виконавцем та ТОВ „Стіларм Трейд як новим виконавцем було укладено угоду від 31.11.2015 р. про заміну сторони у договорі № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. на виконання робіт, в п. 1 якої вказано, що на момент її укладання замовник повинен сплатити виконавцю грошові кошти в сумі 146949,80 грн. Згідно п. 2 вказаної угоди з 31.11.2015 р. в договорі № 30/06/2015 на виконання робіт від 30.06.2015 р. виконавець замінюється на нового виконавця; до нового виконавця переходять всі права первинного виконавця в обємі та на умовах, що існували на момент укладення договору та цієї угоди; до нового виконавця переходять всі обовязки первинного виконавця в обємі на умовах, що існували на момент укладення договору та цієї угоди. Як передбачено в п. 3 вказаної угоди, внаслідок укладання дійсної угоди в договорі № 30/06/2015 на виконання робіт від 30.06.2015 року виникла заміна первинного виконавця на нового виконавця, при цьому первинний виконавець втратив усі свої права та обовязки, що випливають з договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. на виконання робіт. В п. 4 сторонами угоди визначено, що в момент її підписання первинний виконавець передав новому виконавцю всі документи, що підтверджують права та обовязки, що передаються останньому згідно угоди, а також всю інформацію, що може мати значення для виконання новим виконавцем умов договору.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про заміну сторони у зобовязанні, а саме виконавця робіт по спірному договору - ТОВ „СтілАрм, який у даному спорі виступає кредитором відносно відповідача.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Наразі слід зазначити, що моментом переходу прав та обовязків до нового виконавця робіт за спірною угодою слід вважати саме останній день місяця листопада 2015 року, тобто 30 листопада 2015 року, оскільки в місяці листопаді немає 31 числа. Так, згідно положень ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Як було встановлено судом, на момент укладення угоди щодо відступлення права вимоги ТОВ „ВКФ „Квадрат виконало свої зобов'язання перед ТОВ „СтілАрм щодо оплати виконаних підрядних робіт за договором № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. на суму 294050,20 грн., залишок несплачених ТОВ „ВКФ „Квадрат коштів за виконані роботи склав 146949,80 грн.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, на підставі спірної угоди про заміну сторони у зобов'язанні від 31.11.2015 р. ТОВ „СтілАрм як первісний кредитор відступило, зокрема, право вимоги виконання ТОВ „ВКФ „Квадрат зобов'язання щодо сплати суми грошових коштів в розмірі 146949,80 грн., набутих первісним кредитором на підставі договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. на виконання робіт, новому кредитору - ТОВ „Стіларм Трейд. В свою чергу після переходу вказаного права вимоги до ТОВ „Стіларм Трейд, тобто 30.11.2015 р., позивач втратив будь-яке право вимоги до відповідача щодо оплати за виконані роботи по договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р.

Відтак, суд доходить до висновку про те, що за угодою про заміну сторони у зобовязанні ТОВ „Стіларм Трейд (третя особа) стало правонаступником позивача за договором 30/06/2015 від 30.06.2015 р., стороною вказаного договору та набуло всіх прав позивача, при цьому третій особі перейшло право вимоги на вказану в угоді грошову суму.

Щодо клопотань позивача та третьої особи про залучення ТОВ „Стіларм Трейд як правонаступника позивача на підставі ст. 25 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Так, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво. За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов'язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні . Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи. Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону. Так, статтею 25 ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у разі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (ст. 512, 520 ЦК України). При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу. Однак, заміна сторони її правонаступником у порядку процесуального правонаступництва можлива у випадку, коли сторона вибула із спірного правовідношення після порушення провадження у справі. Якщо ж у процесі розгляду справи суд з'ясовує, що позов подано особою, яка вибула з спірного правовідношення до подання позову і порушення провадження у справі, суд не має права замінити такого позивача його правонаступником, а такій особі слід у позові відмовити.

Так, судом встановлено, що позивач вибув зі спірного правовідношення після переходу права вимоги від позивача до третьої особи ТОВ „Стіларм Трейд про стягнення з відповідача залишку неоплачених робіт по договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р., що мало місце в кінці листопада 2015 року (30.11.2015 р.), тобто до порушення господарським судом провадження у даній справі (06.05.2016 р.). Отже, такі обставини виключають можливість здійснення заміни позивача його правонаступником ТОВ „Стіларм Трейд в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 25 ГПК України.

При цьому виходячи з вищенаведеного та з огляду на те, що позов про стягнення з відповідача суми коштів за виконані роботи подано ТОВ „СтілАрм, яке вибуло зі спірного правовідношення до подання позову, та відповідно відсутність зобовязань у відповідача перед позивачем по договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р., суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого ТОВ „СтілАрм позову про стягнення основного боргу в сумі 126949,80 грн., а також нарахованих на порушення строків виконання зобовязання 3% річних в сумі 834,72 грн., інфляційних втрат в сумі 756,62 грн. та пені в розмірі 6121,41 грн.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат до Товариства з обмеженою відповідальністю „СтілАрм про стягнення 20000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 275,44 грн. відсотків за користування вказаними коштами, 1010,78 грн. інфляції внаслідок користування вказаним коштами суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідач як замовник до моменту укладення угоди від 31.11.2015 р. про заміну сторони у зобовязанні по договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 294050,20 грн., що визнається сторонами та підтверджується випискою по рахунку ТОВ „ВКФ „Квадрат за період із 01.07.2015 р. по 30.04.2016 р. При цьому згідно вказаної виписки відповідачем як замовником було перераховано позивачу 25.12.2015 року згідно банківської виписки БВ-0000525 кошти в сумі 20000 грн. Враховуючи те, що після 30 листопада 2015 року (останнє число в листопаді), починаючи з першого числа грудня місяця 2015 року, позивач як первинний виконавець втратив усі свої права та обовязки, що випливають з договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. на виконання робіт, а новим кредитором відносно відповідача стало ТОВ „Стіларм Трейд (третя особа по справі), суд погоджується з доводами відповідача про безпідставність перерахування вказаної суми коштів в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, який мав такий статус у минулому.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 р. у справі N 5006/18/13/2012 викладено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Разом з тим господарським судом під час розгляду справи було встановлено обставини щодо вибуття позивача з підрядних правовідношень з відповідачем внаслідок укладення угоди від 31.11.2015 р. про заміну сторони у зобовязанні по договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р., в свою чергу після цього відпали правові підстави для перерахування позивачу спірної суми коштів у розмірі 20000,00 грн. Позиція позивача, який підтверджує факт отримання вказаних коштів від відповідача та вважає, що це є належним виконанням з боку відповідача обовязку по договору № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. на виконання робіт, з урахуванням чого позивачем було заявлено до стягнення у первісному позові саме суму боргу в розмірі 126949,80 грн. (146949,80 грн. 20000,00 грн.), на думку суду, не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Так, у відповідності зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи те, що відповідач як боржник у зобовязанні, підписавши угоду про заміну сторони у зобовязанні, був повідомлений про заміну кредитора, у такому разі перерахуванням позивачеві 25.12.2016 р. вказаної суми коштів в розмірі 20000,00 грн. відповідач не здійснив належного виконання свого обовязку, а позивач набув зазначені кошти за рахунок відповідача не в порядку виконання договірного зобов'язання і поза підставами, передбачених договором на виконання робіт, оскільки втратив всі права сторони за цим договором.

Отже, зобов'язання щодо повернення вказаних грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з договору на виконання робіт № 30/06/2015 від 30.06.2015 р. Так, ознакою відсутності правової підстави у даному випадку є те, що відповідач як замовник, здійснивши сплату вказаних коштів, зменшив своє майно, а позивач, отримавши ці кошти, збагатився за рахунок вказаних коштів поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За таких обставин, суд доходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача у зустрічному позові щодо наявності у позивача обовязку по поверненню спірної суми коштів в розмірі 20000,00 грн. з огляду на положення ст. 1212 ЦК України. Відтак, суд вважає обґрунтованими зустрічні вимоги відповідача щодо стягнення з позивача грошових коштів в розмірі 20000,00 грн.

Крім того, на думку відповідача, позивач має нести відповідальність за утримання коштів без достатніх правових підстав. Так, у зустрічному позові відповідач просить стягнути з позивача 3% річних в сумі 275,44 грн. та інфляційні втрати в сумі 1010,78 грн., нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач у зустрічному позові, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

В свою чергу ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В п.п. 6.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти.

Згідно п.п. 6.3 вказаної Постанови положення частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також в п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України, наразі унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлений господарським судом позадоговірний характер спірних правовідносин за зустрічним позовом, суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача 3% річних в сумі 275,44 грн. та інфляції в сумі 1010,78 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СтілАрм необґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у звязку з чим не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат обґрунтовані частково, тому підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що рішення суду за зустрічним позовом відбулось на користь відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені відповідачем при подачі зустрічного позову, покладаються на позивача за первісним позовом пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „СтілАрм до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Стіларм Трейд, про стягнення заборгованості в сумі 134662,55 грн. відмовити.

2.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат до Товариства з обмеженою відповідальністю „СтілАрм про стягнення 21286,22 грн. задовольнити частково.

3.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „СтілАрм (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; код ЄДРПОУ 30264554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат (65010, м. Одеса, вул. Палубна, 9/2; код ЄДРПОУ 30662800) суму коштів в розмірі 20000/двадцять тисяч/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1294/одна тисяча двісті девяносто чотири/грн. 73 коп.

4.У задоволенні решти частини зустрічним позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Квадрат до Товариства з обмеженою відповідальністю „СтілАрм відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04 липня 2016 р.

Суддя В.С. Петров