Ухвала суду № 58849783, 03.12.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/21734/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2015 р. м.Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Степаненко І.Б., за участю прокурора прокуратури Дніпровського району м.Києва Мороз О.В, слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Русіна К.М., підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, законного представника ОСОБА_5, представника служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Самойленка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Могильної Г.В., погоджене з прокурором прокуратури Дніпровського району м.Києва Мороз О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015100040018295 та додані до нього матеріали відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Дзензелівка Маньківського району Черкаської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не військовозобов'язаного, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

12.09.2014 року вироком Печерського районного суду м.Києва за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 104 КК України - з іспитовим строком 2 роки,

В С Т А Н О В И В:

03.12.2015 року слідчий СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Могильна Г.В. звернулася до суду із клопотанням про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015100040018295 відносно ОСОБА_3

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 02 грудня 2015року, приблизно о 06-40 годині, неповнолітній ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_8, перебуваючи в салоні автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, що був припаркований біля ТОВ «Новус Україна», за адресою: м.Київ, пр-т Броварський, 17, маючи на меті злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, помітили раніше незнайому їм ОСОБА_9, яка йшла по вулиці Райдужній в місті Києві. Після чого, неповнолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вступили у попередню змову на відкрите викрадення майна останньої. Згідно розподілених ролей, ОСОБА_3 повинен був викрасти майно у потерпілої, ОСОБА_8 мав залишатись за кермом автомобіля та спостерігати за навколишньою обстановкою, а після відкритого викрадення майна дочекатись ОСОБА_3 та на автомобілі зникнути з місця вчинення злочину.

Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та діючи згідно розподілених ролей, 02.12.2015 року, приблизно о 06-40 годині, по вулиці Райдужній в м.Києві, неповнолітній ОСОБА_3 підбіг до потерпілої ОСОБА_9 та шляхом ривка відкрито викрав з лівої руки останньої, належну їй жіночу сумку, вартістю 200 гривень, в середині якої знаходились наступні речі, а саме: мобільний телефон «Нокіа», вартістю 800 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора «Київстар», вартістю 10 гривень, на рахунку якої було 10 гривень, косметичка, вартістю 20 гривень, жіноча косметика, загальною вартістю 300 гривень, косметичка, вартістю 10 гривень, медичні препарати, вартістю 20 гривень, парасолька, вартістю 100 гривень, банківська картка «Приват Банк», гаманець, вартістю 100 гривень, гроші в сумі 10 гривень, всього на загальну суму 1580 гривень.

В цей час ОСОБА_8, перебуваючи за кермом автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередити свого спільника про небезпеку. Усвідомлюючи, що неповнолітній ОСОБА_3 відкрито викрав з лівої руки потерпілої ОСОБА_9 належну їй жіночу сумку з особистими речами, ОСОБА_8 швидко під'їхав до узбіччя дороги по вулиці Райдужній в м.Києві, зупинив автомобіль та відчинив передні пасажирські двері, а ОСОБА_3, утримуючи відкрито викрадене майно, сів на переднє пасажирське сидіння.

Після чого, неповнолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_8 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 1580 гривень.

Крім того, 02 грудня 2015року, приблизно о 07-10 годині, неповнолітній ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_8, перебуваючи в салоні автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи на вулиці Луначарського в м.Києві, маючи на меті злочинний умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна, помітили ОСОБА_10, яка йшла по вулиці Луначарського в місті Києві. Після чого, неповнолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вступили у попередню змову на відкрите викрадення майна останньої. Згідно розподілених ролей, ОСОБА_3 повинен був викрасти майно у потерпілої, ОСОБА_8 мав залишатись за кермом автомобіля та спостерігати за навколишньою обстановкою, а після відкритого викрадення майна дочекатись ОСОБА_3 та на автомобілі зникнути з місця вчинення злочину.

Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на відкрите викрадення чужого майна з корисливих мотивів та, діючи згідно розподілених ролей, 02.12.2015 року, приблизно о 07-25 годині, біля будинку №2 по вулиці Луначарського в м.Києві, неповнолітній ОСОБА_3 підбіг до потерпілої ОСОБА_10 та шляхом ривка повторно відкрито викрав з лівої руки останньої належну їй жіночу сумку, вартістю 400 гривень, в середині якої знаходились наступні речі, а саме: паспорт громадянина України на її ім'я (який для потерпілої не має оціночної вартості), посвідчення водія на її ім'я (яке для потерпілої не має оціночної вартості); гаманець червоно-коричневого кольору, вартістю 400 гривень, в якому знаходились грошові кошти в сумі 150 гривень та 70 доларів США, три банківські картки «Приватбанку», одна банківська картка «ПУМБ», одна картка «УКРСИБ банку», книжка ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_2», вартістю 250 гривень, жіночі заколки, вартістю приблизно 150 гривень, губна помада, вартістю 300 гривень, два блиски для губ, загальною вартістю 200 гривень, всього на загальну суму 2800 гривень.

В цей час ОСОБА_8, перебуваючи за кермом автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO», д.н.з. НОМЕР_1, спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередити свого спільника про небезпеку. Усвідомлюючи, що неповнолітній ОСОБА_3 відкрито викрав з лівої руки потерпілої ОСОБА_10 належну їй жіночу сумку з особистими речами, ОСОБА_8 швидко під'їхав до узбіччя дороги по вулиці Луначарського, 2, в м.Києві, зупинив автомобіль та відчинив передні пасажирські двері, а ОСОБА_3, утримуючи викрадене майно, сів на переднє пасажирське сидіння.

Після чого, неповнолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_8 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 2800 гривень.

02.12.2015 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, рапортом про затримання ОСОБА_3, показами підозрюваних ОСОБА_8 ОСОБА_3, протоколом допиту свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавленні волі на строк від чотирьох до шести років, не має офіційного місця роботи, відмовляється давати покази, вчинив за короткий проміжок часу два тяжких кримінальних правопорушення, будучи обізнаним про відповідальність за вчинення ним даного кримінального правопорушення, є підстави вважати що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжити злочинну діяльність, а також враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просить суд застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні слідчий у повному обсязі підтримав своє клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені, додавши, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у кримінальному провадженні допустимими доказами.

Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний ОСОБА_3 після роз'яснення йому слідчим суддею прав, передбачених ч.2 ст.193 КПК України, пояснив, що бажає, щоб його інтереси представляв адвокат ОСОБА_4

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання категорично заперечували, просили суд не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосувати інший - домашній арешт. При цьому посилалися на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, а також на те, що ОСОБА_3 є неповнолітнім, має постійне місце проживання, проживає з матір'ю, сестрою та вітчимом, готується до вступу до ВНЗ, страждає на нефроптоз правої нирки, тазову дистонію лівої нирки, внаслідок потребує постійної дієти, яка неможлива в умовах СІЗО. Крім того, підозрюваний виключно позитивно характеризується органами КВІ, де відбуває покарання з випробуванням.

Законний представник підозрюваного ОСОБА_5, яка є матір'ю підозрюваного ОСОБА_3, в судовому засіданні проти задоволення клопотання також заперечувала, просила суд обрати відносно неповнолітнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, запевняючи, що взмозі забезпечити його явку до слідчого, прокурора та суду. Крім того, пояснила суду, що її син з народження страждає тяжким захворюванням, внаслідок чого потребує постійної дієти та медичного обстеження, останні 11 років проживає у місті Києві разом з нею, її чоловіком та донькою в офіційно орендованій на підставі відповідного договору квартирі, завжди допомагає їм у побуті, у цьому році закінчив школу та готується до вступу до ВНЗ, в повному обсязі виконує покладені на нього вироком суду обов'язки відповідно до ст.76 КК України.

Представник служби у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації Самойленко А.В. в судовому засіданні пояснив, що підозрюваний ОСОБА_3 на обліку в службі не перебуває, та, із урахуванням обставин, зазначених захисником та законним представником, є недоцільним, на його думку, застосування відносно неповнолітнього найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного, законного представника і захисника, представника служби у справах дітей, доводи прокурора і дослідивши обставини кримінального провадження, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього, з'ясувавши умови життя та виховання підозрюваного ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст.485, 487 КПК України, а також дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що 02.12.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (кримінальне провадження №12015100040018295).

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором прокуратури Дніпровського району м.Києва Мороз О.В., оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис підозрюваного, законного представника та захисника щодо вручення їм 03.12.2015 року о 10 годині 05 хвилин копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, враховуючи, що підозрюваного доставлено до слідчого судді 03.12.2015 року о 17-00 годині, слідчим виконані вимоги ч.3 ст.184 КПК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02.12.2015 року, ОСОБА_3 був затриманий 02.12.2015 року о 08-30 годині відповідно до ст.208 КПК України без ухвали слідчого судді. Тому саме вказаний час (08-30 година 02.12.2015 року) є моментом затримання ОСОБА_3 у розумінні вимог ст.209 КПК України.

02.12.2015 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: показами потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, рапортом про затримання ОСОБА_3, показами підозрюваних, протоколом допиту свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, протоколом огляду місця події від 02.12.2015 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання від 02.12.2015 року.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 є неповнолітнім, раніше судимий, має постійне місце проживання у м.Києві, де проводиться досудове розслідування, проживає з батьками, з народження страждає на захворювання, внаслідок якого потребує постійної дієти, позитивно характеризується за місцем відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

На момент розгляду клопотання про тримання під вартою доказів про те, що, перебуваючи на волі ОСОБА_3 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав якимось чином кримінальному провадженню, слідчому судді прокурором та слідчим надано не було.

Також прокурором, окрім констатації, не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Крім того, слідчим та прокурором не наведені жодні доводи, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання запобіжного заходу, не пов'язанного з позбавленням волі, ОСОБА_3 буде ухилятись від слідства та суду. Невизнання вини та відмова давати показання таким не може вважатись, оскільки це є правом підозрюваного та на останнього не покладено обов'язок доказування вини.

Твердження прокурора та слідчого про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський суд зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Також у Рішенні Європейського суду у справі «Мюллер проти Франції» 21802/93 від 17 березня 1997 року зазначено: «щодо небезпеки вчинення нових злочинів, то посилання на минуле особи не може бути достатнім для обґрунтування відмови в звільненні».

Окрім цього, при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», щодо обов'язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Частина 2 статті 194 КПК України передбачає обов'язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, оскільки прокурором доведено обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, що підтверджується матеріалами клопотання, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, однак не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні (п.3 ч.1 ст.194 КПК України), слідчий суддя, враховуючи дані про особу підозрюваного, зокрема те, що він є неповнолітнім, має постійне місце проживання, страждає на тяжку хворобу, позитивно характеризується за місцем відбування покарання з випробуванням, міцність його соціальних зв'язків, обставини скоєння кримінального правопорушення разом з повнолітнім співучасником, вважає, що вагомих підстав для застосування щодо неповнолітнього підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з матеріалів клопотання не вбачається, у зв'язку з чим необхідно застосувати до ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений в клопотанні.

За вищевказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що запобігання будь-яких ризиків, пов'язаних з прибуттям підозрюваного на вимогу слідчого, прокурора, суду, можливе і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст.3, 176-178, 181, 183-184, 194-196, 198, ч.2 ст.376, 484-497 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Могильної Г.В., погодженого з прокурором прокуратури Дніпровського району м.Києва Мороз О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015100040018295 відносно ОСОБА_3 - відмовити повністю.

Застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останнього за місцем свого проживання: АДРЕСА_2, строком на два місяці, по 02 лютого 2016 року включно, із застосуванням електронних засобів контролю.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_3 цілодобово залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Виконання ухвали доручити співробітникам Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м.Києві. Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 16-00 годині 07 грудня 2015 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Апеляційного суду м.Києва.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м. Києва Ю.В. Іваніна