Постанова № 58848482, 12.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р. Справа № 804/363/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марафон» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003152202 від 12.11.2015 року, №0003372202 та №0003382202 від 21.12.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Марафон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства

період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №2381/2202/34314692 від 27.11.2015 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 509 393 грн.; п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 107 653 грн.; п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 з урахуванням п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб у ІІ, ІІІ кварталах 2014 року у сумі 1065,00 грн.

21 грудня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003372202 про нарахування податкових зобовязань по податку на прибуток на загальну суму 764 089,50 грн., податкове повідомлення-рішення №0003382202 про нарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість на загальну суму 161 479,50 грн.

Крім того при проведенні перевірки було складено акт №2275/2202/34314692 від 11.11.2015 року про ненадання позивачем копій документів на запити податкового органу, у звязку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003152202 від 12.11.2015 року за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що доходи це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) в силу пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналізу вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини із ПП «Фірма «Вуглемашкомплект» на підставі договору поставки №298/12 від 07.09.2012 року, за яким продавець (ТОВ «Торговий дім «Марафон») зобовязується передати, а покупець (ПП «Фірма «Вуглемашкомплект») зобовязується прийняти та сплатити продукцію, а саме будівельні матеріали та будівельну хімію/матеріали для гнучкої упаковки у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами договору та додатками до нього.

На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ПП «Фірма «Вуглемашкомплект» було поставлено продукцію на загальну суму 579 603,50 грн. згідно видаткових накладних №941 та №969 від 24.05.2013 року, №2805 та №2893 від 27.06.2013 року, №2915 та №2916 від 03.07.2013 року, №219 від 29.01.2014 року, №230 від 05.02.2014 року, №237 від 31.03.2014 року, №233 від 22.04.2014 року.

Транспортування вищевказаного товару було здійснено із залученням перевізників ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, що підтверджується товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що у 2013 році транспортування товару було здійснено з м.Дніпропетровська до м.Павлограду транспортним засобом ДАФ АЕ8718ВС під керуванням водія ОСОБА_6, який перебував у користуванні ФОП ОСОБА_6 на підставі договору оренди вантажного автомобіля №1 від 13.07.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (орендар).

Факт надання послуг з перевезення ФОП ОСОБА_6 товару на замовлення ТОВ «ТД «Марафон», а також факт оплати послуг у повному обсязі підтверджується актами виконаних робіт №88 від 24.05.2013 року, №111 від 27.06.2013 року, №123 від 03.07.2013 року, а також виписками по рахунку від 02.08.2013 року та від 20.09.2013 року.

У 2014 році транспортування товару, придбаного ПП «Фірма «Вуглемашкомплект» у позивача згідно договору поставки №298/12 від 07.09.2012 року, було здійснено із залученням перевізника ФОП ОСОБА_5, з яким позивачем укладено договір перевезення №2 від 03.01.2014 року, за пунктом 1.1 якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання одержати певний вантаж у вантажовідправника в пункті призначення, видати його вантажоодержувачу у пункті призначення й здійснити додаткові дії, пов'язані з доставкою (перевезенням) вантажу.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними № Р 219 від 29.01.2014 року, № Р 230 від 05.02.2014 року, № Р 237 від 31.03.2014 року, № Р 233 від 22.04.2014 року, з яких вбачається, що протягом січня-квітня 2014 року транспортування вказаного товару було здійснено з м.Дніпропетровськ (вул. Байкальська, 4) до м.Павлограду транспортним засобом ДАФ АЕ8718ВС під керуванням водія ОСОБА_7

Наявність трудових взаємовідносин між ФОП ОСОБА_5 та водієм ОСОБА_7 на момент здійснення вказаних перевезень підтверджено трудовим договором від 23.01.2014 року, а також звітами за формою 1-ДФ за І, II, III, IV квартали 2014 року. Право власності ФОП ОСОБА_5 на транспортний засіб ДАФ АЕ8718ВС підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САО 001919.

Факт надання послуг з перевезення ФОП ОСОБА_5 товару на замовлення ТОВ «ТД «Марафон», а також факт оплати вказаних послуг у повному обсязі підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт №12 від 29.01.2014 року, №26 від 05.02.2014 року, №52 від 31.03.2014 року, №74 від 22.04.2014 року та випискою по рахунку від 28.04.2014 року.

ПП «Фірма «Вуглемашкомплект» за отриманий товар була здійснена оплата у повному обсязі, що підтверджено виписками по рахунках за 07.05.2013 року, 22.05.2013 року, 14.06.2013 року, 02.07.2013 року, 16.01.2014 року, 04.02.2014 року, 05.03.2014 року, 22.04.2014 року.

Як вбачається з акту перевірки №2381/2202/34314692 від 27.11.2015 року, відповідач на підтвердження своєї позиції посилається на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 року по справі №185/10511/14-к, яким встановлено факт придбання фізичною особою фіктивних субєктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «Фірма «Вуглемашкомплект», з метою здійснення фіктивного підприємництва.

Проте суд звертає увагу, що сам по собі вирок, яким встановлено факт створення посадовими особами контрагента позивача фіктивного підприємства, не свідчить про здійснення позивачем безтоварних операцій, оскільки створення фіктивного підприємства автоматично не означає, що усі здійснені цим суб'єктом підприємницької діяльності господарські операції є фіктивними. Вироком суду не встановлено обставин, які б свідчили про фіктивні взаємовідносини ПП «Фірма «Вуглемашкомплект» саме з позивачем.

Крім того, вирок у кримінальній справі, за яким було засуджено певних посадових осіб контрагента позивача, не може бути доказом незаконності дій іншого платника (позивача) та фіктивності спірних господарських операцій, якщо останній не виступав учасником операцій, які досліджувались у вказаній кримінальній справі.

Таким чином, посилання податкового органу на Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 року по справі №185/10511/14-к не може вважатись обґрунтованим, вказаний вирок не може бути доказом по даній справі, оскільки ним не встановлено факту укладення господарських правочинів між позивачем та його контрагентом з метою оформлення документів без фактичного здійснення господарської діяльності. Вказані доводи відповідача є лише припущенням, на яких не може ґрунтуватися рішення про донарахування податкових зобов'язань.

У перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини із ТОВ «Деймос ІНВ» на підставі договору поставки №343/13-И від 16.09.2013 року, згідно якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, а саме будівельні матеріали та будівельну хімію у кількості, номенклатурі, ціні та в строки згідно з умовами даного договору та додатками до нього.

На виконання вказаного договору позивачем на адресу ТОВ «Деймос ІНВ» було поставлено продукцію згідно видаткових накладних №4425 від 16.09.2013 року, №4500 від 19.09.2013 року, №4971 від 11.10.2013 року на загальну суму 91 445 грн. 78 коп., у т.ч. ПДВ - 15 240 грн. 96 коп. Факт передачі придбаного ТОВ «Деймос ІНВ» товару підтверджено довіреностями №24 від 06.09.2013 року, №26 від 17.09.2013 року, №33 від 11.10.2013 року. Оплата здійснена ТОВ «Деймос ІНВ» згідно банківських виписок по рахунках за 13.09.2013 року, 16.09.2013 року у повному обсязі. Транспортування вищевказаного товару було здійснено із залученням перевізників ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_6

Так, з товарно-транспортної накладної № Р 4425 від 16.09.2013 року, акту виконаних робіт від 16.09.2013 року та банківської виписки від 20.09.2013 року вбачається, що товар за видатковою накладною №4425 від 16.09.2013 року було транспортовано ФОП ОСОБА_8 на підставі виставленого 16.09.2013 року та оплаченого 20.09.2013 року рахунку №160913 транспортним засобом ЗИЛ АР 7633 АЕ з причепом за реєстраційним номером АР 7633 АЕ під керівництвом ОСОБА_9.

Що стосується транспортування товару 19.09.2013 року та 11.10.2013 року, то представник позивача пояснив, що перевезення товару, придбаного у ТОВ «ТД «Марафон» було здійснено ТОВ «Деймос Інв» власними потужностями на виконання пункту 6.1 договору №343/1 3-И від 16.09.2013 року, за яким передбачено умови постачання товару ЕХW м.Дніпропетровськ, що передбачає самовивіз покупцем придбаної ним продукції зі складу продавця.

Суд не може погодитись із посиланням податкового органу на відсутність у товарно-транспортних накладних відомостей щодо навантажувально-розвантажувальних операцій, оскільки під час оцінки усіх первинних документів у сукупності судом встановлено факт руху активів у процесі здійснення підприємницької діяльності платника податків, а певні недоліки у окремих первинних документах не є підставою для спростування факту реального здійснення тієї чи іншої господарської операції. При цьому матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення фінансово-господарських операцій на балансі у позивача перебувало два автонавантажувача, що були придбані ТОВ «ТД «Марафон» згідно накладних №3003 від 21.11.2011 року та №434/13-И від 16.09.2013 року. Також у штаті підприємства працювали два комірника: ОСОБА_10, призначений на посаду згідно наказу №90 від 02.12.2013 року, та ОСОБА_11, призначений на вказану посаду згідно наказу №82 від 23.04.2013 року.

Отже, на час здійснення реалізації товару на адреси ПП «Фірма Вуглемашкомплект» та ТОВ «Деймос НТВ» позивач мав відповідні потужності для здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій.

Щодо посилання податкового органу у акті перевірки на негативну податкову інформацію про ПП «Фірма «Вуглемашкомплект» та ТОВ «Деймос ІНВ», а також те, що ТОВ «ТД «Марафон» не було проявлено належної обачливості у господарських відносинах, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз. Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство.

Також суд критично оцінює посилання податкового органу на відсутність у контрагентів-покупців позивача відповідних трудових та виробничих потужностей, оскільки для здійснення фінансово-господарської діяльності у вигляді придбання товарів достатньо однієї особи, так як ПП «Фірма Вуглемашкомплект» та ТОВ «Деймос ІНВ» не є виробниками товарів, а покупцями, а отже ніяких виробничих потужностей для здійснення вказаної діяльності не має бути.

Окрім того, слід зауважити, що на позивача не покладено обов'язку, як і реальної можливості та право перевіряти наявність виробничих потужностей, основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого устаткування для здійснення господарської діяльності контрагентами, а відтак відсутня залежність правомірності формування податку від цих відомостей про контрагентів.

Щодо встановленого в акті перевірки №2381/2202/34314692 від 27.11.2015 року факту відсутності руху товарів по ланцюгу у постачання ПП «ОПТ Сервісторг» - ТОВ «ТД «Марафон» - «Зем Сервіс», ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, суд зазначає, що 23.05.2014 року між ПП «ОПТ Сервісторг» (продавець) та ТОВ «ТД «Марафон» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №3, за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (матеріали для будівництва, будівельну хімію) та відповідні документи, у яких має бути визначено асортимент та ціну товару, а покупець зобов'язується прийняти товар відповідно діючим нормам та вимогам та оплатити його у строки, визначені даним договором.

На виконання умов договору ПП «ОПТ Сервісторг» були виписані видаткові накладні №300501, №300502, №300503, №300504, №300505, №300506, №300507 від 30.05.2014 року на загальну суму 717 013,96 грн., у т.ч. ПДВ 119 502,32 грн. Перевезення товару було здійснено із залученням перевізника ФОП ОСОБА_5 на підставі раніше дослідженого договору №2 від 03.01.2014 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р216 від 30.05.2014 року. Розрахунки за придбаний у ПП «ОПТ Сервісторг» товар здійснено ТОВ «ТД «Марафон» на адресу ТОВ «ТД «Продсервіс», що обумовлено договором відступлення права вимоги №5 від 30.09.2011 pоку (банківські виписки за 27.11.2014 pоку, 28.11.2014 pоку, 15.01.2015 pоку).

Товар, придбаний у ПП «ОПТ Сервісторг», було частково реалізовано ТОВ «ЗЕМ Сервіс» на суму 54 267,37 грн., у т.ч. ПДВ 9 044,55 грн., що підтверджується договором №381/14-И від 04.12.2014 pоку, видатковою накладною №3268 від 12.12.2014 pоку, довіреністю №19 від 12.12.2014 року. Оплата ТОВ «ЗЕМ Сервіс» за поставлений товар була здійснена на адресу позивача 11.12.2014 pоку, що підтверджується банківською випискою.

Перевезення товару реалізованого на адресу ТОВ «ЗЕМ Сервіс» здійснено із залученням перевізника ФОП ОСОБА_5 згідно договору перевезення №2 від 03.01.2014 року транспортним засобом ДАФ АЕ8718ВС під керуванням водія ОСОБА_14, про що свідчить товарно-транспортна накладна №Р3268 від 12.12.2014 року та акт наданих послуг №199 від 12.12.2014 pоку.

Придбаний у ПП «ОПТ Сервісторг» також було реалізовано ФОП ОСОБА_15 на суму 22 626 грн., у т.ч. ПДВ - 3 771 грн., що підтверджується договором поставки №41/1 -ОП від 08.01.2013 року та видатковою накладною №3288 від 03.11.2014 pоку. При цьому, пунктом 6.2. договору поставки №41/1-ОП від 08.01.2013 року було передбачено умови постачання товару EXW (м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 4), тобто самовивіз покупцем товару зі складу продавця.

Також позивачем було реалізовано придбаний у ПП «ОПТ Сервісторг» товар ФОП ОСОБА_16 на загальну суму 45 739,56 грн., у т.ч. ПДВ - 7 623,26 грн., що підтверджується договором поставки №305/12-И від 29.10.2012 pоку, специфікаціями №6 від 08.12.2014 pоку, №7 від 15.12.2014 року, видатковими накладними №3305 від 08.12.2014 pоку, № 3306 від 15.12.2014 року. Умови постачання були EXW, (м.Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 4).

Крім того, на підставі рахунків-фактур №79 від 01.07.2013 pоку, №11/06-13 від 11.06.2013 pоку позивачем були оплачені послуги з організації перевезень ТОВ «Сіріус Стандарт» та транспортні послуги ТОВ «Фатрон» у сумі, відповідно, 800 грн., у т.ч. ПДВ 133,33 грн. та 1 000 грн., у т.ч. ПДВ 166,67 грн., що підтверджується банківськими виписками за 14.06.2013 pоку та 10.07.2013 pоку.

Таким чином, факт вказаних господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, в той час як висновки податкового органу щодо не підтвердження факту здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «ОПТ Сервісторг», ТОВ «ЗЕМ Сервіс», ФОП ОСОБА_15, ФОН ОСОБА_12, ТОВ Сіріус Стандарт» та ТОВ «Фатрон» ґрунтуються лише на наявності інформації в автоматизованих інформаційних базах податкового органу.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, яке полягає у неповерненні підприємством фінансової допомоги на загальну суму 1 339 000 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТД «Марафон» та громадянином ОСОБА_5 (засновник) було укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги №3 від 18.03.2013 року та №4 від 24.12.2013 року, за якими засновник надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договорами. Згідно пункту 3 вказаних договорів поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою засновника. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок засновника в установі банку.

Посилаючись на неповернення ТОВ «ТД «Марафон» на протязі 2013, 2014 років поворотної фінансової допомоги, податковий орган у акті перевірки зазначає, що у наданих до перевірки документах, а саме банківських виписках, не зазначено виплати з призначенням платежу, в якому б зазначалось повернення поворотної фінансової допомоги засновнику ТОВ «ТД «Марафон» ОСОБА_5 відповідно до договору № 3 від 18.03.2013 року та №4 від 24.12.2013 року на загальну суму 1 339 000 грн.

Проте згідно банківських виписок №51 від 18.03.2013 року, №123 від 03.07.2013 року, №125 від 04.07.2013 року, №147 від 22.07.2013 року з розрахункового рахунку позивача були зняті грошові кошти з призначенням платежу «Повернення фінансової допомоги засновнику ТОВ «ТД «Марафон» згідно відомості, відповідно, №12 від 18.03.2013 року, №27 від 03.07.2013 року, №28 від 04.07.2013 року, №34 від 22.07.2013 року.

При цьому в статуті ТОВ «ТД «Марафон», а також виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься інформація про єдиного засновника підприємства, а саме ОСОБА_5, який і вносив фінансову допомогу на розрахунковий рахунок.

Згідно банківських виписок №1088 від 04.12.2013 року, №1151 від 17.12.2013 року, №1163 від 19.12.2013 року, №1179 від 24.12.2013 року, №1183 від 25.12.2014 року, №1189 від 26.12.2013 року, №473 від 30.05.2014 року, №741 від 28.08.2014 року з розрахункового рахунку ТОВ «ТД «Марафон» були зняті грошові кошти з призначенням платежу «Перерахування коштів для зарахування на ПР працівників згідно відомості, відповідно №6 від 04.12.2013 року, №8 від 17.12.2013 року, №10 від 19.12.2013 року, №12 від 24.12.2013 року, №13 від 25.12.2013 року, №14 від 26.12.2013 року, №27 від 30.05.2014 року, №36 від 28.08.2014 року за договором №ЗП-0/3 від 18.09.2013 року.

За умовами укладеного між позивачем та ПАТ «Банк Восток» договору №ЗП-0/3 від 18.09.2013 року банк перераховує грошові кошти з розрахункового рахунку підприємства на рахунки працівників підприємства згідно відомостей, які складає бухгалтер ТОВ «ТД «Марафон».

У всіх виписках зазначено про повернення фінансової допомоги засновнику, який у ТОВ «ТД «Марафон» один. Таким чином, з вищевказаних документів вбачається повернення фінансової допомоги засновнику підприємства ОСОБА_5, у звязку з чим підстави для застосування податковим органом норм п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України відсутні.

Також відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, яке полягає у тому, що 20.03.2014 року на розрахунковий рахунок підприємства було внесено грошові кошти у сумі 65 000 грн. невстановленою особою, що підтверджено банківською випискою №77699.

Однак згідно банківської виписки №77699 від 20.03.2014 року призначенням платежу є «Поворотна фінансова допомога згідно договору №4 від 24.12.2013 року, який було надано службовим особам при проведенні перевірки ТОВ «ТД «Марафон». Так, договір №4 від 24.12.2013 року про надання поворотної фінансової допомоги укладено між позивачем та ОСОБА_5. Тобто, враховуючи інформацію, що міститься у банківській виписці №77699 від 20.03.2014 року та положення договору №4 від 24.12.2013 року, вбачається, що 20.03.2014 року ОСОБА_5 з рахунку ТОВ «ТД «Марафон» повернено фінансову допомогу у розмірі 65 000 грн.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України).

В даному випадку застосування податковим органом вказаної норми є необґрунтованим, оскільки грошові кошти у сумі 65 000 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п.14.1 257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Щодо ненадання позивачем при проведенні перевірки первинних документів на запити податкового органу, суд зазначає, що представником позивача підтверджено, що усі первинні документи були надані позивачем у повному обсязі, що відображено відповідачем в акті перевірки.

Крім того, суд враховує виїзний характер перевірки, та погоджується із позицією відповідача, що документи надавались службовим особам податкового органу без складання супровідного листа.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.11.2015 р. №0003152202, яким дотовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 510 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.11.2015 р. №0003372202, яким збільшено суму грошового зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» з податку на прибуток приватних підприємств на суму 764 089,50 грн., з них 509 393, 00 грн. за основним платежем та 254 696,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.11.2015 р. №0003382202, яким збільшено суму грошового зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» з податку на додану вартість на суму 161 479,50 грн., з них 107 653, 00 грн. за основним платежем та 53 826,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марафон» судові витрати у розмірі 13 891,19 грн. (тринадцять тисяч вісімсот девяносто одна гривня 19 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1