Постанова № 58848476, 29.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р. Справа № 804/719/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позиача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Рад» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю М-Рад до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

1. податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000052201 від 20.01.2016 року, в якому зазначено про порушення п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.2 п.135.4 та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138 розділу ІІІ ПКУ у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «М-Рад» за платежем податок на прибуток приватних підприємств, 11021000, 129430,75 грн., за основним платежем 103523 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25880,75 грн.;

2. податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000062201 від 20.01.2016 року, в якому зазначено про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу ІІІ ПКУ у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «М-Рад» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, 124788,75 грн., за основним платежем 99831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24957,75 грн.;

3. податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000072201 від 20.01.2016 року, в якому зазначено про порушення п.135.1, п.135.2, п.п.135.4 та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138 розділу ІІІ ПКУ та зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8544 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіпроведено планову виїзну перевірку ТОВ «М-Рад»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №1324/2201/37214061 від 18.12.2015 pоку. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 20.01.2016 року № 000052201, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податковіповідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіпроведено планову виїзну перевірку ТОВ «М-Рад» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.2 п.135.4 та п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст. 138 розд. III Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 103 523 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 4107 грн., за 2013 рік в сумі 27 918 грн. та за 2014 рік в сумі 71498 грн.

2. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розд. III Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 99831 грн., за липень 2013 року в сумі 7233 грн., за серпень 2013 року в сумі 2627 грн., за вересень 2013 року в сумі 1029 грн., за жовтень 2013 року в сумі 11836 грн., за листопад 2013 року в сумі 3612 грн., за грудень 2013 року в сумі 3456 грн., за січень 2014 року в сумі 966 грн., за лютий 2014 року в сумі 5349 грн., за березень 2014 року в сумі 7028 грн., за квітень 2014 року в сумі 5063 грн., за травень 2014 року в сумі 2221 грн., за червень 2014 року в сумі 6407 грн., за липень 2014 року в сумі 9469 грн., за серпень 2014 року в сумі 2725 грн., за вересень 2014 року в сумі 11737 грн., за жовтень 2014 року в сумі 9123 грн., за листопад 2014 року в сумі 9950 грн. Також встановлено завищення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року в сумі 8 554 грн.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 № 1324/2201/37214061 від 18.12.2015 pоку на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000052201 від 20.01.2016 року, в якому зазначено про порушення п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.2 п.135.4 та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138 розділу 3 ПКУ, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «М-Рад» за платежем податок на прибуток приватних підприємств 129430,75 грн., за основним платежем 103523 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25880,75 грн.; №0000062201 від 20.01.2016 року, в якому зазначено про порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу 3 ПКУ у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «М-Рад» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 124788,75 грн., за основним платежем 99831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24957,75 грн.; №0000072201 від 20.01.2016 року, в якому зазначено про порушення п.135.1, п.135.2, п.п.135.4 та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138 розділу 3 ПКУ та зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8544 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, позивач укладав наступні договори на придбання товарів, робіт (послуг), а саме:

1) Договір поставки №1317 від 17.06.2013 року, за умовами якого ТОВ «МегаЛін» поставило ТОВ «М-Рад» офісний стіл та шафу тумбу односекційну.

Фактичне виконання договору підтверджується видатковою накладною №КМ-0705/03 від 05.07.2013 року, платіжним дорученням №817 від 05.07.2013 року на суму 9444 грн., та податковою накладною № 410 від 05.07.2013 року.

2) Договір купівлі-продажу №01107 від 01.10.2012 року, за умовами якого ТОВ «М-Рад» придбав у ТОВ «Лінер» офісні меблі на суму 19057 грн.

Фактичне виконання договору підтверджується видатковою накладною №ЛН-0001013 від 29.10.2012 року, платіжним дорученням №1055 від 29.10.2012 року на суму 19057,20 грн., податковою накладною №1013 від 29.10.2012 року.

3) Договір суборенди №0301/4 від 03.01.2012 року з ТОВ «Металекс-Д», за умовами якого позивач отримав в суборенду приміщення, що розташовано за адресою: 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, б.147.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується актом прийому-передачі майна від 03.01.2012 року, актом здачі прийняття № 270304 на суму 25000 грн., платіжними дорученнями №241 від 27.03.2012 року на суму 4166,67, №241 від 27.03.2012 року на суму 25000 грн., та податковою накладною №270304 від 27.03.2012 року.

4) Договір на поставку товарів №2940 від 01.03.2012 року, за умовами якого ТОВ «Бріз 2011» поставило ТОВ «М-Рад» шини на суму 132432 грн.

Фактичне виконання договору підтверджується видатковою накладною №1992 від 29.03.2012 року на суму 132432 грн., платіжним дорученням №254 від 30.03.2012 року на суму 132432 грн., податковою накладною №1992 від 29.03.2012 року.

5) Позивач придбав товар монтажна піна, у ТОВ «Інтервенто», що підтверджується видатковими накладними №3110110 від 31.10.2013 року на суму 30000 грн., №41010 від 04.10.2013 року на суму 19260 грн., №220712 від 22.07.2013 року на суму 9630 грн., платіжними дорученнями №976 від 29.07.2013 року на суму 9630 грн., №1462 від 17.10.2013 року на суму 19260 грн., №1683 від 03.12.2013 року на суму 30000 грн., податковими накладними №41010 від 04.10.2013 року, №3110110 від 31.10.2013 року, №220712 від 22.07.2013 року.

6) Договір поставки №3009/1 від 30.09.2011 року, відповідно якого ТОВ «Мосторгпоставка» здійснило поставку шин ТОВ «М-Рад».

Фактичне виконання договору підтверджується видатковими накладними №РН-0000013 від 14.05.2012 року на суму 356286,84 грн., №РН-0000069 від 25.09.2012 року на суму 186600 грн., платіжними дорученнями №1065 від 31.10.2012 року на суму 12600,00 грн., №367 від 03.05.2012 року на суму 125000,00 грн., №410 від 16.05.2012 року на суму 15000 грн., №450 від 25.05.2012 року на суму 19000 грн., №520 від 18.06.2012 року на суму 40000 грн., №564 від 26.06.2012 року на суму 20000 грн., №670 від 26.07.2012 року на суму 20000, 00 грн., №754 від 20.08.2012 року на суму 30000,00 грн., №803 від 31.08.2012 року на суму 57286,84 грн., №828 від 07.09.2012 року на суму 25000 грн., №855 від 14.09.2012 року на суму 100000,00 грн., №915 від 25.09.2012 року на суму 40000,00 грн., №925 від 27.09.2012 року на суму 39000,00 грн.,податковими накладними №1209141 від 14.09.2012 року, №1209251 від 25.09.2012 року, №10 від 03.05.2012 року, №11 від 14.05.2012 року.

7) Договір перевезення вантажу №3/1-5 від 03.01.2012 року з ПП «ВКФ «Екопостач».

Фактичне виконання договору підтверджується випискою з рахунку №26006290048400 відповідно до якого позивач оплатив надані послуги ПП «ВКФ «Екопостач» у сумі 5000 грн 14.02.2012 року, 11760 грн. 17.02.2012 року, 26455 грн. 01.03.2012 року, податковими накладними №240 та №241 від 31.01.2012 року, №168 від 29.02.2012 року. Також господарські відносини між вказаними субєктами підтверджуються актами виконаних робіт до Договору №3/1-5 від03.01.2012 року за №240, за яким загальна сума виконаних робіт склала 16760, 00 грн., за №31008 від 29.02.2012 року за яким загальна сума виконаних робіт склала 26455,00 грн. і товарно-транспортними накладними від 24.01.2012 року, 26.01.2012 року, 29.02.2012 року, 02.02.2012 року, 03.02.2012 року, 06.02.2012 року, 14.02.2012 року, 17.02.2012 року, 17.02.2012 року, 21.02.2012 року, 23.02.2012 року, 27.02.2012 року, 28.02.2012 року.

8) Договір поставки №100156 від 01.10.2011 року, за умовами якого ТОВ «Євротех» поставив позивачу шини.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними №1063 від 30.08.2012 року на суму 2700 грн., №1062 від 30.08.2012 року на суму 3750 грн., платіжними дорученнями №796 від 30.08.2012 року на суму 2700 грн., №794 від 30.08.2012 року 3750 грн., податковими накладними №177 від 30.08.2012 року, №178 від 30.08.2012 року.

9) Договір перевезення вантажу №368 від 01.07.2013 року з ФОП ОСОБА_5

Фактичне виконання договору підтверджується випискою по рахунку №26006290048400 за період з 01.07.2013 по 31.12.2014 року на суму 581972 грн., актами здачі-прийому робіт (надання послуг) №304, №302, №296, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, встановлено його заниження в сумі 29 650 грн., в тому числі за 2012 рік (4кв.2012 року) у сумі 19556 грн. та за 2013 рік у сумі 10 094 грн. Таких висновків відповідач дійшов в ході перевірки рядка 03 Декларації «інші доходи». Як зазначає відповідач у рядку 03 «інші доходи» декларації з податку на прибуток за 2012 рік (4 кв.2012 року) ТОВ «М-РАД» задекларовано суму 0 грн., а відповідно до даних бухгалтерського обліку сума інших доходів від операційної діяльності складає 499,27 грн. - рахунок 719 «Інші доходи від операційної діяльності» - 499,24 грн. Також як зазначає відповідач у рядку 03 «інші доходи» декларації з податку на прибуток за 2013 рік ТОВ «М-РАД» задекларовано суму в розмірі 70943 грн., а відповідно до даних бухгалтерського обліку сума інших доходів складає 70292,92 грн., в т. ч. по рахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» - 650 грн.

При цьому в судовому засіданні, представник відповідача не надав пояснення, яким чином контролюючий орган прийшов до вказаних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо).

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000052201, №0000062201 та №0000072201 від 20.02.2016 року.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 3941,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2016 року

Суддя ОСОБА_1