Ухвала суду № 58848279, 07.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2016 р. м. Київ К/800/67230/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 по справі № 820/15407/14

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Борівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Державна податкова інспекція звернулась з позовом про стягнення з Підприємства податкового бору у сумі 523 676,00 грн. з розрахункових рахунків у банках, а вразі недостатності коштів - надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що контролюючим органом не надано доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають йому право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, оскільки податкові вимоги від 01.07.2005 № 1/21 та від 26.08.2005 № 2/30 не стосуються податкового боргу відповідача, який виник у 2014 році.

Постановою Харківського апеляційного суду постанову суду від 25.11.2014 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Борівського комунального підприємства теплових мереж податкового боргу з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Підприємства на користь Державного бюджету України кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в загальній сумі 523 676,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог суд виходив з того, що контролюючий орган дотримався процедури стягнення податкового боргу, оскільки направив Підприємству першу та другу податкові вимоги, натомість Податковим кодексом України не передбачено обов'язку податкового органу направляти платнику податкову вимогу, у разі якщо борг існував до набрання чинності Податковим кодексом України та збільшився після 01.01.2011 року, а тому борг, який має Підприємство у сумі 523 676,00 грн., підлягає стягненню.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Підприємство має податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 523 676,00 грн., який виник внаслідок несплати в установлений строк самостійно визначеного у податкових деклараціях, поданих у січні - квітні 2014 року, грошового зобов'язання.

Станом на день звернення із позовом податковий борг у вказаній сумі є непогашеним.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що контролюючим органом на адресу Підприємства були направлені податкові вимоги перша - від 01.07.2005 № 1/21 (а.с.14) та друга - від 26.08.2005 № 2/30 (а.с.15), які були отримані відповідачем.

Так, відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів, направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються податковим органом.

У відповідності до п. п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У п. 59.5 тієї ж зазначається, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом пп.6.3.2 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент направлення відповідачу податкових вимог) у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій повинні були встановити, чи погашався відповідачем в повному обсязі податковий борг після вручення йому податкової вимоги від 26.08.2005 № 2/30, тобто, чи порушувалась безперервність наявної у позивача податкової заборгованості з моменту направлення йому другої податкової вимоги (з 2005 року по 2014 рік).

Встановлення вказаної обставини є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі, проте, вказана обставина залишилася поза межами дослідження судами як першої так і апеляційної інстанцій.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 по справі № 820/15407/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді А.М. Лосєв

А.О. Рибченко