Ухвала суду № 58847912, 06.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/28082/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Вівдиченко Т.Р.,При секретаріГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 пред'явила позов до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2015 року №0002171701 про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави 46922,17 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб платником податків - фізичною особою ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складено акт від 30.11.2015 року №6546/26-52-17-01 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення: пп.14.1.47, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, зокрема, не підтверджені витрати, та занижено обсяги оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму 222243,16 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 37537,74 грн. та п.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.57.1 ст.57, пп.177.5.1 п.177.5, п.177.11 ст.177, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме неподання декларації про доходи за 2014 рік.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2015 року №0002171701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму в розмірі 46922,17 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 37537,74 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 9384,43 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_5 та АКБ «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» 07.09.2008 року укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №700/700547-KN, за яким Позивач отримала в кредит окремими частинами (траншами) кошти в сумі 50000 дол. США.

Позивач 17.12.2013 року звернулась до третьої особи із письмовою заявою щодо надання згоди на дострокове погашення кредитних коштів із застосуванням опції « 100+0%», яка означала добровільне погашення одноразово 100% тіла кредиту і анулювання (прощення) банком утвореної заборгованості в частині нарахованих процентів.

Банком надано згоду на дострокове погашення отриманих кредитних коштів із застосуванням опції « 100+0%», після чого ОСОБА_5 внесено на рахунок третьої особи 391760,91 грн., що було еквівалентно основній сумі кредиту 49013 дол. США, що підтверджується квитанцією від 20.12.2013 року №FJB1335470000184.

Відповідно до довідки третьої особи від 18.04.2014 року №05-05/14035 вбачається, що Позивачем зобов'язання за кредитним договором від 07.08.2008 року №700/700547-KN виконані в повному обсязі.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 164.1 ст.164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.

Так, відповідно до п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з п.п.14.1.47, 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Згідно п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.165.1.49 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).

Отже, відсотки та проценти, нараховані боржнику, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, згідно з ч.2-3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 605 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Прощені Позивачці неустойка у вигляді процентів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Отже, прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

На підставі наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Як зазначалось вище, тіло кредиту сплачено позивачкою в повному обсязі, а нарахування податку на спрощену суму процентів є необґрунтованим та безпідставним.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 08.12.2015 у справі № К/800/37061/15, ухвалі від 01 березня 2016 року у справі № К/800/5293/15.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Вівдиченко Т.Р.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Борисюк Л.П.