Постанова № 58847896, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7053/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Костюк Л.О.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем, в порушення вимог законодавства, не забезпечено належного виконання в повному обсязі виконавчого листа № 2а-8867/12/2670, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 23 липня 2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва в адміністративній справі № 2а-8867/12/2670 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії видано виконавчий лист № 2а-8867/12/2670 про зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя з січня 2012 року, щомісячну додаткову грошову винагороду за відповідні місяці 2010-2012 років, починаючи з січня 2010 року, та надбавку за кваліфікацію з січня 2012 року.

22 серпня 2014 року державним виконавцем ДВС України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44470680 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-8867/12/2670.

28 квітня 2015 року відповідачем прийнято постанову, якою закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-8867/12/2670.

Не погоджуючись з такою постановою відповідача, а також вважаючи, що відповідачем під час спірного виконавчого провадження допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 11, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 25, п. 8 ч. 1, ч. 3 ст. 49 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Зі змісту спірної постанови судом першої інстанції встановлено, що відповідач, приймаючи вказану постанову виходив з того, що згідно листа розрахунково-касового відділу Міністерства оборони України від 28 квітня 2015 року № 281/287 останнім нараховано та виплачено ОСОБА_2 надбавку за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя з січня 2012 року, щомісячну додаткову грошову винагороду за відповідні місяці 2010-2012 років, починаючи з січня 2010 року, та надбавку за кваліфікацію з січня 2012 року, про що свідчать довідки про розмір додаткових видів грошового забезпечення генерал-майора ОСОБА_2 за 2010, 2011, 2012 та 2014 роки, тобто рішення суду фактично виконано.

Однак, колегія суддів критично сприймає такий лист та додані до нього матеріали як доказ фактичного виконання зазначеного вище судового рішення, оскільки зазначені документи не містять підтвердження фактичного отримання позивачем спірних коштів.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України врегульовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260.

За змістом Інструкції в частині підтвердження отримання військовослужбовцем грошового забезпечення у вигляді надбавки за класну кваліфікацію та надбавки за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя, і щомісячної додаткової грошової винагороди повинна бути оформлена роздавальна відомість, в якій військовослужбовець при отриманні грошового забезпечення проставляє особистий підпис.

Підтвердження цього не було здійснено відповідачем і під час розгляду даної справи у суді.

Отже, докази виплати Міністерством оборони України грошового забезпечення позивачу у вигляді документів бухгалтерського обліку (роздавальної відомості), підписаних уповноваженою особою Міністерства оборони України та скріплених печаткою Міністерства оборони України із зазначенням дати отримання позивачем відповідного грошового забезпечення та його підписом відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок відповідача про наявність підстав для закриття виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення є передчасним, оскільки цей факт не підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, а позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є помилковим, а тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження № 44470680.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України по виконанню виконавчого листа від 23 липня 2014 року в адміністративній справі № 2а-8867/12/2670.

Скасувати постанову Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року № 44470680 .

Зобов'язати Міністерства юстиції України здійснити примусове виконання виконавчого листа від 23 липня 2014 року в адміністративній справі № 2а-8867/12/2670.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 08.07.2016 року.

Повний текст виготовлено 08.07.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Костюк Л.О.

< Справа слухалась у (обов'язкове для заповнення) >