Ухвала суду № 58847843, 01.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 липня 2016 року м. Київ К/800/17636/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Івано-Франківського обласного військового комісаріату на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії,

встановив :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо неналежного розгляду заяви про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, звільненому з військової служби, якому встановлена інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби та зобов'язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат підготувати та подати до Міністерства оборони України висновок щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, якому встановлена інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб». В задоволенні решті позову відмовлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 вересня 2011 року постановою військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону у позивача діагностовано захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу ОСОБА_1 від 15 вересня 2011 року.

Наказом командира військової частини А 2800 № 208 від 23 вересня 2011 року позивача з 23 вересня 2011 року звільнено в запас за станом здоров'я, на підставі свідоцтва про хворобу військового медичного-клінічного центру Південного регіону.

12 вересня 2012 року актом огляду МСЕК серії 10 ААБ № 600601 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 20 серпня 2012 року.

Отже, 12 вересня 2011 року під час проходження військової служби за результатами отриманої травми, позивачем набуто захворювання, на підставі якого 12 вересня 2012 року йому встановлено інвалідність.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, зокрема, інвалідам III групи у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

За змістом цього положення, зазначена в ньому обставина часу - після 01 січня 2007 року стосується періоду настання названих страхових випадків (загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) чи інвалідність військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори; інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб), з чим пов'язується виплата одноразової грошової допомоги.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки постановою військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 12 вересня 2011 року ОСОБА_1 діагностовано захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, відповідно до свідоцтва про хворобу № 1063 від 15 вересня 2011 року причинний зв'язок захворювання - травма, отримана в період проходження військової служби, та за результатами травми отримано захворювання на підставі якого 12 вересня 2012 року позивачу встановлено інвалідність, то позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 та статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15).

Крім того, суди дійшли висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Міністерства оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги є передчасними, оскільки Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом не було належно розглянуто звернення позивача та не прийнято рішення у встановленій формі, у суду апеляційної інстанції не здобуто доказів на підтвердження порушення прав позивача зі сторони Міністерства оборони України.

У касаційній скарзі Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову не повно дослідив обставини справи, а тому така підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківського обласного військового комісаріату на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак