Ухвала суду № 58847714, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/55861/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р.

у справі № 826/795/14

за позовом ОСОБА_5

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5.) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Ірпінська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 р. № 0113622600.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р., адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р. у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2013 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0113622600, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 126 939, 16 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення передчасно, без врахування нормативно-грошової оцінки земельних ділянок станом на 2013 рік.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, правовідносини щодо нарахування та сплати якої врегульовано розділом XIII Податкового кодексу України.

Підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України передбачено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Пунктом 274.1 ст. 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до п. 285.1 та п. 285.2 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Приписами ст. 286 ПК України визначено порядок обчислення плати за землю.

Так, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником земельних ділянок площею 2,3815 га, розташованої у Київській області, м. Буча, з цільовим призначенням землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 4,2196 га, розташованої у Київській області, м. Буча, з цільовим призначенням землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2.

При нарахуванні позивачу суми земельного податку було застосовано нормативно грошову оцінку земельних ділянок станом на 2010-2011 роки, вказану в додатку до листа відділу Держкомзему у м. Бучі Київської області від 26.10.2011 року № 482, без врахування витягів з технічної документації № 758 та № 759 від 18.05.2012 року про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, наданих позивачем Ірпінській об'єднаній ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься копія листа відділу Держземагентства у м. Бучі Київської області від 31.07.2013 року № 28 адресованого відповідачу, зі змісту якого вбачається, що на запит Ірпінської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 10.07.2013 року №37/9-10-31-15-03-10, проінформовано про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_5 з цільовим призначенням землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення розташовані у м. Бучі, яка становить 7 807 471,50 грн. площею 2,3815 га та 13 833 469,00 грн. площею 4,2196 га.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сума податкового зобов'язання за оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням від 20.05.2013 р. № 0113622600 розрахована відповідачем без врахування нормативно-грошової оцінки станом на 2013 рік, що суперечить порядку обчислення плати за землю, встановленого Податковим кодексом України

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 р. у справі № 826/795/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко