Ухвала суду № 58847707, 05.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2016 р. м. Київ К/800/31146/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,суддів:Іваненко Я.Л.,Головчук С.В.,

при секретарі - Крапивка Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління юстиції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень і наказу, за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року, -

у с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство), третя особа - Головне управління юстиції в Полтавській області (далі - ГУЮ) в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) № 186 від 4 грудня 2014 року (далі - спірне рішення Дисциплінарної комісії), винесеного на підставі подань Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України № 279 від 10 листопада 2014 року та № 280 від 10 листопада 2014 року про накладення на позивача дисциплінарних стягнень; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 2163/5 від 24 грудня 2014 року «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» № 432 від 28 лютого 2013 року (далі - спірний наказ).

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірні рішення і наказ не ґрунтуються на вимогах закону, порушують його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Оскаржуваною постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, скасовано спірне рішення Дисциплінарної комісії і спірний наказ Міністерства.

У касаційній скарзі Головне територіальне управління юстиції в Полтавській області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що рішення Дисциплінарної комісії, про скасування якого просив позивач, прийнято з порушенням вимог законодавства, а відтак у Міністерства не було достатніх правових підстав для винесення спірного наказу.

Проте, до такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що позивач у період спірних правовідносин здійснював діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражних керуючих № 432, виданого 28 лютого 2013 року Міністерством юстиції України.

У період з 16 по 18 квітня 2014 року Головним управлінням юстиції у Полтавській області проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача, як арбітражного керуючого і ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Ланнівський молочноконсервний завод» та Відкритого акціонерного товариства «Полтавафарфор» на підставі скарги Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 серпня 2013 року № 453/10/19-30 і доручення Міністерства юстиції України за вих. № 6994-0-32-13/13.2 від 24 вересня 2013 року; скарги Полтавського Головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 25 вересня 2013 року № 23/48 і доручення Міністерства юстиції України за вих. № 6994-0-32-13/13.2 від 14 жовтня 2013 року; звернення ОСОБА_5 від 27 серпня 2013 року і доручення Міністерства юстиції України за вих. № 6367-0-30-13/13.2 від 6 грудня 2013 року.

За результатами перевірки ГУЮ складено акт від 29 квітня 2014 року № 27 яким встановлено наявність порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності позивача, зокрема, підпунктів 14, 16 статті 3-1, абзацу 13 частини 1 статті 25, частин 7, 11 статті 30 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-ХІІ, в редакції періоду спірних правовідносин), а також статей 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України.

30 квітня 2014 року ГУЮ винесено припис про недопущення повторних порушень і розпорядження про усунення порушень № 11 і № 7 відповідно.

Вищевказаним розпорядженням ГУЮ, з урахуванням змін, внесених розпорядженням від 13 червня 2014 року № 7/1, вирішено у термін до 8 серпня 2014 року включно арбітражному керуючому ОСОБА_4 усунути виявлені в ході перевірки порушення законодавства з питань банкрутства.

В подальшому, з метою здійснення контролю за виконанням ОСОБА_4 наведених припису і розпорядження, видано наказ ГУЮ від 3 жовтня 2014 року № 6281и «Про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4.» пунктом 2 якого наказано у строк з 28 по 30 жовтня 2014 року провести таку перевірку, про що позивачу направлено відповідне повідомлення.

28 жовтня 2014 року третьою особою складено акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки № 1, а 30 жовтня цього ж року Директору Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України направлено пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення дисциплінарного стягнення на позивача з підстав, передбачених пунктом 4.7.4, абзацом 5 пункту 7.1 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2013 року за № 1113/23645 (далі - Порядок № 1284/5).

Окрім цього, пунктом 2 наказу ГУЮ від 9 вересня 2014 року № 564/4 наказано здійснити перевірку у строк з 15 по 17 жовтня 2014 року позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4 під час здійснення ним повноважень ліквідатора Приватного орендного підприємства «Прогрес», про що позивачу направлено відповідне повідомлення.

Підставою для винесення зазначеного наказу та проведення вищевказаної перевірки стали скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ - ТРАНС» від 6 серпня 2014 року і доручення Міністерства від 14 серпня 2014 року № 14756-0-33-14/13.0.2.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28 жовтня 2014 року № 47, яким встановлено порушення законодавства з питань банкрутства під час здійснення позивачем діяльності арбітражного керуючого, а саме, статей 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України.

29 жовтня 2014 року Директору Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України (далі - Департамент) направлено пропозицію ГУЮ щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення дисциплінарного стягнення на позивача з підстав, передбачених абзацом 3 пункту 7.1 Порядку № 1284/5.

За результатом розгляду пропозицій третьої особи заступником директора Департаменту винесені подання № 279 і 280 про накладення на позивача дисциплінарних стягнень, які направлені для розгляду Дисциплінарній комісії.

Названі пропозиції розглянуті на засіданні Дисциплінарної комісії 4 грудня 2014 року за результатами якого вирішено застосувати до позивача дисциплінарні стягнення у вигляді попереджень і позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) з внесенням відповідних подань до Міністерства.

Міністерство юстиції України на підставі вищезазначених подань Дисциплінарної комісії видало оскаржуваний наказ, яким анульовані ряд свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), в тому числі і свідоцтво позивача.

Так, згідно з приписами частини 3 статті 98 Закону № 2343-ХІІ під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

В свою чергу, дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), у розумінні статті 105 Закону № 2343-ХІІ, є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Частинами 2 - 4 статті 107 Закону № 2343-ХІІ встановлено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Водночас, у відповідності до частин 1-3 статті 109 Закону № 2343-ХІІ дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач, при здійсненні ним діяльності арбітражного керуючого в якості ліквідатора допустив порушення законодавства з питань банкрутства, зокрема, статей 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується відповідним актом, складеним за наслідками проведення перевірки, а також приписом про недопущення повторних порушень і розпорядженням про усунення порушень, які складені 29 і 30 квітня 2014 року відповідно.

При цьому, 28 жовтня 2014 року третьою особою складено акт № 1 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, яка проводилась з метою здійснення контролю за виконанням ОСОБА_4 названих вище припису і розпорядження, що узгоджується з переліком підстав для проведення невиїзної позапланової перевірки, наведеним у абзаці 6 пункту 2.6 Порядку № 1284/5 і є окремою підставою, у розумінні пункту 4.7.4 і абзацу 5 пункту 7.1 цього ж Порядку, для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Названий акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки складений з посиланням на пункт 4.7.1 Порядку № 1284/5, абзацами 2, 3 якого передбачено, що відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки, а також безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю вважаються відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

У повідомленні про проведення позапланової невиїзної перевірки, яке було належним чином направлено на поштову та електронну адреси позивача і одержано ним вчасно, зазначалось, що під час перевірки будуть перевірятись питання виконання розпорядження про усунення порушень № 7 від 30 квітня 2014 року і запропоновано ОСОБА_4 забезпечити умови для проведення перевірки та у термін до 28 жовтня 2014 року (включно) надати за місцем знаходження ГУЮ пояснення з предмета перевірки і копії документів, що свідчать про виконання розпорядження.

Зокрема, вказаним розпорядженням вирішено арбітражному керуючому ОСОБА_4 усунути порушення підпунктів 14, 16 статті 3-1, абзацу 13 частини 1 статті 25, частини 7 статті 30 Закону № 2343-ХІІ, а також статей 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позивачу у вказаний в повідомленні строк необхідно було надати копії документів, які б підтверджували усунення ним вищезазначених порушень.

Натомість, позивач надав третій особі 27 жовтня 2014 року лише копії ухвал Господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2014 року, які стосуються предмета перевірки в частині виконання розпорядження щодо усунення порушень підпунктів 14, 16 статті 3-1, абзацу 13 частини 1 статті 25 Закону № 2343-ХІІ, при цьому пояснень, а також інших документів стосовно решти питань предмета перевірки ОСОБА_4, у строк, встановлений у повідомленні не надано. Слід також зазначити і про те, що позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки, однак не забезпечив особисту присутність або присутність його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки.

Наведені обставини, які встановлені судом першої інстанції та відображені в акті ГУЮ про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки свідчать про наявність правових підстав для складання такого акту з огляду на приписи абзаців 2, 3 пункту 4.7.1 Порядку № 1284/5, що у розумінні пункту 4.7.4 цього ж порядку є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Таке подання за № 279 розглянуто на засіданні Дисциплінарної комісії 4 грудня 2014 року за результатами якого вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Також, як зазначалось вище і встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної у строк з 15 по 17 жовтня 2014 року позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4 складено акт від 28 жовтня 2014 року № 47, яким встановлено факт порушення законодавства з питань банкрутства під час здійснення позивачем діяльності арбітражного керуючого, а саме, статей 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічне порушення було допущено позивачем раніше, а саме у квітні 2014 року, що підтверджується матеріалами справи і також було предметом дослідження у суді першої інстанції.

Абзацом 3 пункту 7.1 Порядку № 1284/5 встановлено, що підставою для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому.

29 квітня 2014 року ГУЮ виявлено порушення позивачем законодавства з питань банкрутства під час здійснення ним діяльності арбітражного керуючого, зокрема, статей 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України і 30 квітня цього ж року складений відповідний припис і розпорядження про усунення цих порушень, а 28 жовтня 2014 року актом, складеним третьою особою від 28 жовтня 2014 року № 47, встановлено наявність повторного порушення позивачем, аналогічного раніше вчиненому.

З огляду на викладене, Дисциплінарна комісія, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляду попередження на підставі подання Департаменту № 280 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам щодо скасування спірного наказу Міністерства про анулювання свідоцтва позивача колегія суддів зазначає наступне.

Підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відповідно до пункту 5 частини 1 статті 112 Закону № 2343-ХІІ є, зокрема, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). При цьому, за приписами частини 2 цієї ж статті Закону № 2343-ХІІ передбачено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.

Одночасно, за правилами частин 1, 2 статті 113 Закону № 2343-ХІІ у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання. Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Згідно з положеннями пункту 7.6.2 Порядку № 1284/5 на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Пунктом 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року № 93/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 січня 2013 року за № 117/22649 (далі - Порядок № 93/5) передбачено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Мін'юсту України про анулювання такого свідоцтва.

Висновок підписує керівник структурного підрозділу або особа, яка виконує його обов'язки.

Наказ Мін'юсту України про анулювання свідоцтва підписує Міністр юстиції України або особа, яка виконує його обов'язки.

Ураховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, а саме: вчинення позивачем протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому, невиконання ОСОБА_4 розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю і винесення Дисциплінарною комісією двох попереджень, що є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), колегія суддів дійшла висновку про правомірність спірного наказу Міністерства, оскільки такий винесений з дотриманням вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у апеляційного суду не було підстав для скасування його постанови.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді: Я.Л. Іваненко

С.В. Головчук