Ухвала суду № 58847693, 05.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2016 р. м. Київ К/800/47781/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,суддів:Іваненко Я.Л.,Головчук С.В.,

при секретарі - Крапивка Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання незаконними дій, визнання протиправними та скасування наказів і поновлення на посаді, за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, -

у с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - ГУ ДФС) в якому просив: визнати незаконним його звільнення та поновити на посаді слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС (далі - посада); визнати протиправними та скасувати накази відповідача: від 16 січня 2015 року № 13 про проведення службового розслідування; 10 березня 2015 року № 270 про результати службового розслідування; 17 квітня 2015 року № 319-о по особовому складу в частині звільнення позивача з посади (далі - спірні накази).

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірні накази відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, видані з порушенням його прав, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправними накази відповідача від 10 березня 2015 року № 270 та від 17 квітня 2015 року № 319-о, поновлено позивача на посаді, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що відповідач, видаючи спірні накази про результати службового розслідування і звільнення позивача з посади діяв всупереч вимог законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини та з порушенням прав ОСОБА_4

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами встановлено, що позивач проходив службу на посаді слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Спірним наказом відповідача від 16 січня 2015 року відносно ОСОБА_4 наказано провести службове розслідування, для чого створено відповідну комісію у складі співробітників Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та відсторонено позивача від займаної посади.

За результатами службового розслідування складено висновок від 6 лютого 2015 року, затверджений 11 лютого 2015 року, у якому зазначено, що в провадженні слідчого відділу фінансових розслідувань державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 32014100030000077 від 17 жовтня 2014 року, порушене за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України, досудове розслідування в якому здійснювалось, зокрема, слідчим ОСОБА_4. на низькому професійному рівні, а саме, складено запит на отримання відомостей за формою № 1 без реєстраційного номера та дати; всі наявні в матеріалах кримінального провадження протоколи огляду слідчим проведено без участі понятих; матеріали кримінального провадження містять копії фінансово-господарських документів, однак відповідний лист чи інший документ про долучення таких документів відсутній; не відомо яким чином до матеріалів кримінального провадження долучено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року та не з'ясовано стан апеляційного оскарження вказаної постанови; досудове розслідування проводиться з порушенням вимог статей 2, 9, 25, 28, 92 Кримінального процесуального кодексу України.

Комісією рекомендовано за неналежне виконання своїх обов'язків, що призвело до порушення вимог статей 2, 9, 40, 92, 93 Кримінального процесуального кодексу України та Інструкції з організації діяльності слідчих підрозділів фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України, затвердженої наказом Міндоходів України від 28 травня 2013 року № 130/ДСК (далі - Інструкція), зокрема, слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ОСОБА_4 звільнити з органів податкової міліції на підставі пункту 8 статті 12 та абзацу 14 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

На підставі висновків службового розслідування 10 березня 2015 року відповідачем видано наказ яким звільнено позивача з органів податкової міліції на підставі пункту 8 статті 12 та статті 14 Дисциплінарного статуту, за неналежне виконання службових обов'язків, порушення підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 п. 1, підпунктів 2.2 пункту 2 посадової інструкції, вимог ст.ст. 2, 9, 40, 92, 93 Кримінального процесуального кодексу України та підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції.

На виконання зазначеного наказу відповідач 17 квітня 2015 року видав спірний наказ, яким звільнив позивача з посади та податкової міліції в запас за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницькими складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Так, відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 354.1 статті 354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням.

У відповідності до підпункту «є» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Водночас, за визначенням статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 статті 5 цього ж статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

В свою чергу, статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб.

Виходячи зі змісту статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

За змістом статті 14 цього статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Одночасно, статтею 16 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Також, відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні, визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена, наказом Міністерства внутрішніх справ України, 12 березня 2013 року № 230, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція).

За правилами пункту 1.3 Інструкції у разі якщо під час службового розслідування буде встановлено, що вчинений особою рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок містить ознаки кримінального правопорушення, виконавець вносить начальнику, яким призначено службове розслідування, пропозицію щодо вжиття заходів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Підставами для проведення службового розслідування, у розумінні пункту 2.1 Розділу ІІ Інструкції, є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Розділом VІІ Інструкції передбачено, що особа рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від виконання службових обов'язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших надбавок і виплат.

Рішення про відсторонення особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.

Тривалість відсторонення від виконання службових обов'язків за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

Особа рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України може бути відсторонена від посади в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з посади на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення, який передбачає звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни, а не у зв'язку з притягненням таких осіб до кримінальної або адміністративної відповідальності.

З урахуванням зазначеного та вищенаведених вимог закону судам і слід було досліджувати питання правомірності прийнятого відповідачем рішення про звільнення позивача, порушення дисципліни та часу виявлення такого.

Неповне з'ясув?ання судами дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вим?огам статті 159 Кодексу а?дміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.

Тому судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.

За приписами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді: Я.Л. Іваненко

С.В. Головчук