Ухвала суду № 58847674, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/8761/16

06 липня 2016 року № К/800/8761/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СОРЕЛС»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 року

у справі № 820/9455/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОРЕЛС» (далі - позивач, ТОВ «СОРЕЛС»)

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області (далі - відповідач-1, ДПІ у Московському районі м. Харкова)

та Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач-2, ДПІ у м. Рівному)

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «СОРЕЛС» звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідачів, у якому з урахуванням уточнень, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2015 року № 0001262202, № 0001272202 та від 18.08.2015 року № 0001582202, № 0001592202; зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «СОРЕЛС» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах № 200/17-16-22-02/39464142 від 01.07.2015 року, № 244/17-16-22-02/39464142 від 06.08.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 15.07.2015 року № 0001262202, № 0001272202 та від 18.08.2015 року № 0001582202, № 0001592202. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року залишено без змін.

В апеляційному порядку судове рішення першої інстанції переглядалося в частині задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Враховуючи те, що в частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось, касаційна інстанція не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Рівному було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Капітал Х» за період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року, за результатами якої складено акт № 200/17-16-22-02/39464142 від 01.07.2015 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ТОВ «СОРЕЛС» безпідставно завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 7 660 288,00 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем-2 прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.07.2015 року: № 0001262202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5 955 792,50 гривні, з яких за основним платежем - 4 764 634,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 191 158,50 гривень; № 0001272202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2 895 654,00 гривні.

Також, ДПІ у м. Рівному було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Нафтакомпані» за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року, за результатами якої складено акт № 244/17-16-22-02/39464142 від 06.08.2015 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ТОВ «СОРЕЛС» завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «Нафтакомпані» на загальну суму ПДВ 3 635 722,00 гривні, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24) на суму 2 833 782,00 гривні та занижено суму податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 801 940,00 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідем-2 прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.08.2015 року: № 0001582202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 202 910,00 гривень, з яких за основним платежем - 801 940,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 400 970,00 гривень; № 0001592202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2 833 782,00 гривні.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «СОРЕЛС» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагентів ТОВ «Нафтакомпані» та ТОВ «Капітал X», які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та приймаючи в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що надані позивачем первинні документи не можуть бути визнані як належний доказ на підтвердження реальності укладених з контрагентами господарських операцій, оскільки первинна документація оформлена неналежним чином, з них неможливо встановити факт передачі товарів від контрагентів, а наявність податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки нафтопродуктів № КХ-0175 від 20.03.2015 року, № КХ-0044 від 01.03.2015 року, № КХ04-0027 від 01.04.2015 року, № КХ04-0067 від 22.04.2015 року, укладених між ТОВ «СОРЕЛС» та ТОВ «Капітал Х» та договорів поставки нафтопродуктів № НК-0272 від 26.02.2015 року, № НК-0207 від 23.02.2015 року, № НК-0109 від 12.02.2015 року, № НК-0056 від 01.02.2015 року, укладених між ТОВ «СОРЕЛС» та ТОВ «Нафтокомпані», підтверджується дослідженими судом першої інстанції наявними у справі доказами, зокрема: додатковими угодами; актами приймання-передачі нафтопродуктів; оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 63, 203, 281, 282, 631; податковими накладними; сертифікатами відповідності на товар; паспортами якості; договором зберігання нафтопродуктів та актами прийняття-передачі наданих послуг; договорами на перевезення вантажів автомобільним транспортом; актами здачі-прийомки виконаних робіт; актами виконання робіт і послуг; товарно-транспортними накладними; довіреностями на отримання ТМЦ; копією журналу виданих довіреностей та журналу обліку надходження нафтопродуктів; договорами оренди автозаправних станцій.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом першої інстанції не виявлено та актом перевірки не встановлено. Також, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених другим відповідачем, за умови, що такий постачальник зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

У зв'язку з чим, судом першої інстанції вірно зазначено, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин, прийняте апеляційним судом нове рішення в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про скасування податкових повідомлень-рішень підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, при зверненні до Вищого адміністративного суду України з даною касаційною скаргою, позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 5935,00 гривень.

При відкритті касаційного провадження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016 року було відстрочено сплату частини несплаченої суми судового збору за подачу касаційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі.

З таких підстав, частина несплаченої суми судового збору за подання даної касаційної скарги позивачем в частині майнових вимог у розмірі 226 051,50 гривня підлягає стягненню з відповідача-2. Крім того, з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 5935,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СОРЕЛС» - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 року у справі № 820/9455/15 в частині відмови в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СОРЕЛС» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року у справі № 820/9455/15 в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.07.2015 року № 0001262202, № 0001272202 та від 18.08.2015 року № 0001582202, № 0001592202 - залишити в силі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у сумі 226 051,50 гривень (двісті двадцять шість тисяч п'ятдесят одна гривня 50 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СОРЕЛС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5935,00 гривень.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько