Ухвала суду № 58847456, 01.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 липня 2016 року м. Київ К/800/17684/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу судді Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради про визнання положення та розпоряджень незаконними, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив :

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою судді Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради про визнання положення та розпоряджень незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в частині позовних вимог про визнання розпоряджень Голови Рівненської обласної ради В. Ковальчука № 325 від 11 грудня 2015 року, № 326 від 16 грудня 2015 року, № 57 від 12 лютого 2016 року та акту службового розслідування від 11 лютого 2016 року незаконними і такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили постанові Кабінету Міністрів України № 950 від 13 червня 2000 року "Про затвердження порядку службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" та КЗпП України, визнання протиправними та скасування розпорядження голови Рівненської обласної ради № 58 "Про звільнення ОСОБА_1В.", поновлення позивача на посаді директора комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради, стягнення з Рівненської обласної ради на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу. Роз'яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.

Судами встановлено, що 11 грудня 2015 року головою Рівненської обласної ради прийнято розпорядження № 325 "Про проведення службового розслідування стосовно директора комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради ОСОБА_1

16 грудня 2015 року головою Рівненської обласної ради прийнято розпорядження № 326 "Про відсторонення ОСОБА_3 від виконання повноважень за посадою директора комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради".

11 лютого 2016 року відносно директора комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради ОСОБА_3 складено акт службового розслідування, який погоджено розпорядженням голови Рівненської обласної ради від 12 лютого 2016 року № 57.

12 лютого 2016 року головою Рівненської обласної ради прийнято розпорядження № 58 "Про звільнення ОСОБА_3", яким достроково припинено 12 лютого 2016 року контракт з директором комунального закладу "Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів" Рівненської обласної ради ОСОБА_3

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що діяльність директора комунального закладу Рівненської обласної ради не є публічною службою в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки з ним укладається контракт у відповідності до вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на основі Типової форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 1995 року № 597. Посада директора комунального закладу «Дубенський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів» не є посадою державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень, а робота на ній не належить до службової (публічної) діяльності. Розпорядження та акт службового розслідування оскаржуються позивачем в межах поданого ним адміністративного позову, поряд з вимогами про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому вказана справа не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки розгляд таких вимог передбачено нормами цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 6 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «публічна служба» в розумінні пункту 15 частини першої статті 3 КАС України - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Нормативний підхід до розуміння наведених вище норм процесуального права в контексті конкретних обставин справи дає підстави вважати, що відносини, які склалися між Рівненською обласною радою та ОСОБА_1, не пов'язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, а стосуються підстав та умов припинення строкового трудового договору, стороною в якому (роботодавцем) є орган місцевого самоврядування. Спір, що виникає із таких правовідносин, має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 квітня 2016 року (справа № 21-3573а15).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги касаційної скарги мотивує тим, що заявлені ним позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу судді Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради про визнання положення та розпоряджень незаконними, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Старший консультант Ю.В. Ільїних

Суддя Ю.К. Черпак