Ухвала суду № 58847404, 02.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/63580/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року

у справі № 826/9922/14

за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0033150226 від 30 грудня 2013 року, а також зобов'язати відповідача провести поворот виконання вказаного акту індивідуальної дії шляхом повернення за особовим рахунком підприємства сум переплати з податку на додану вартість, раніше списаних контролюючим органом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Стягнуто з КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року апеляційну скаргу КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року скасовано та прийнято нову - про часткове задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0033150226 від 30 грудня 2013 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року в частині задоволення адміністративного позову з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в решті - залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2012 року, січень, травень 2013 року, за результатами якої складено акт № 116/26-59-15-02-27 від 13 грудня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0033150226 від 30 грудня 2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 984 337,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 496 084,25 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 200.4, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку із завищенням у листопаді 2012 року суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду на 694 108,00 грн. та завищенням у січні 2013 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 290 229,00 грн.

Зокрема, з'ясовано, що відповідно до поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року та Додатку 2 до неї залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, становить 694 108,00 грн.

Разом з тим, у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року в рядку 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» зазначено «-», тоді як позитивне значення складає 1 006 164,00 грн.

Також, у рядку 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відображено суму в розмірі 1 290 229,00 грн., однак Додаток 3 до цієї декларації не подано.

Наведене, на переконання відповідача, свідчить про завищення позивачем у листопаді 2012 року суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного (податкового) періоду на 694 108,00 грн. та завищення у січні 2013 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 290 229,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суд першої інстанції підтримав вказані доводи ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та дійшов висновку про правомірність оскаржуваного акту індивідуальної дії.

Суд апеляційної інстанції правильно не погодився із зазначеною позицією Окружного адміністративного суду м. Києва, виходячи з таких підстав.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наведені законодавчі норми не дають підстави для висновку про те, що помилки при формуванні платником даних податкової звітності з податку на додану вартість, які не призвели до викривлення стану його розрахунків з бюджетом, є підставою для позбавлення такого платника права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Адже, за об'єктивної наявності у платника непогашеного (неповернутого) залишку від'ємного значення з податку на додану вартість виключення контролюючим органом з податкової звітності платника цього від'ємного значення виключно з причини некоректного заповнення окремих рядків податкової декларації з податку на додану вартість є проявом надмірного формалізму зі сторони відповідача.

Відтак помилкове (неправильне) зазначення позивачем при заповненні декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року періоду виникнення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту не є підставою для зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з відповідним визначенням суми штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічно і неподання позивачем Додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року не може бути причиною позбавлення його права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, позаяк, у разі неподання платником податку додатку до декларації, останній несе відповідальність в порядку статті 120 ПК України за неподання податкових декларацій (розрахунків), а не за завищення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов цілком об'єктивного висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.