Ухвала суду № 58847350, 05.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/398/16

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

05 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр", третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28150293 від 09.02.2016 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Статтею 197 КАС України, зокрема п.1 ч. 1, встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що у відповідності до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 24.12.2015 року ПАТ "ВТБ Банк" передав ТзОВ "Факторингова компанія "Факторинг" право вимоги на суму 23 066 082, 66 грн.

24.12.2015 року ТзОВ "Факторингова компанія "Факторинг" (Первісний кредитор) та ОСОБА_4 (Новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, який зареєстровано в державному реєстрі за № 2274.

Відповідно до вказаного договору Первісним кредитором відступлено Новому кредитору права вимоги за Генеральною угодою № 15/2007 від 20.12.2007 року, Кредитним договором № 25.89/08-СК від 23.12.2008 року, Кредитним договором № 07-2007/01 від 06.02.2007 року, Договором про відкриття кредитної лінії № 25.43-15/07-КЛ від 20.12.2007 року, Кредитним договором № 25.20.-15./08-СК від 14.03.2008 року, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_5, ТОВ "Октант-центр".

Згідно вищезазначеного договору Первісний кредитор передав, а Новий кредитор отримав належні Первісному кредитору права Іпотекодержателя в зобов'язанні за Іпотечним договором № 25.89/08-ДІ-2 від 23.12.2008 року, Іпотечним договором № 25.43-15/07-ДІ-І від 20.12.2007 року, Іпотечним договором № 08/2007/04 від 06.12.2007 року, Іпотечним договором № 25-89/08-ДІ-3 від 22.04.2010 року, Іпотечним договором № 15-2007-01-ДІ-1 від 22.04.2010 року, Іпотечним договором № 07-2007/01-ДІ-1 від 22.04.2010 року, Іпотечним договором № 25.89/08-ДІ-1 від 23.12.2008 року.

Таким чином, ОСОБА_4 набув право вимоги до боржника ТОВ "Октант-центр" та ОСОБА_5 у розмірі заборгованості 23 066 082,66 грн.

Відповідно до договорів іпотеки Іпотекодержатель - ОСОБА_4 отримав у іпотеку незавершене будівництво, готовністю 40,5%, об'єкту нерухомості, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

09.02.2016 року державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В. зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості: незавершене будівництво за адресою АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_4.

Позивач вважає, що державним реєстратором було допущено порушенням норм чинного законодавства, а тому, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено, а в судовому засіданні не встановлено підстав для відмови, передбачених статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, тому, суд вважає, що державний реєстратор діяв відповідно до наданих йому повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-ІV).

Відповідно до ст.2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону № 1952-IV державним реєстратором є нотаріус.

Пунктом 1 ч.1 ст.27 Закону № 1952- IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Відповідно до ч.1 ст.4 ст.9 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягає іпотека.

Таким чином, серед правовстановлюючих документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на підставі яких здійснюється державна реєстрація, визначено, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до положень ст.37 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року N 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття оскаржуваного рішення були вищевказані договори іпотеки, а тому, суд вважає, що відповідач здійснив державну реєстрацію права власності у спосіб передбачений нормами чинного законодавства.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч.5 ст.24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Таким чином, підстав для відмови, передбачених статтею 24 Закону № 1952-IV, не вбачається, а отже державний реєстратор діяв відповідно до наданих йому повноважень.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції обмежився виключно відомостями, що містяться у інформаційній довідці від 22.02.2016 р., та не взяв до уваги та не зазначив мотивів неврахування інформаційної довідки № 53322733 від 16.02.2016 р. з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна, є безпідставним, адже відповідно до інформаційної довідки № 53322733 від 16.02.2016 р. щодо майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, інформація про накладення арешту відсутня.

Щодо твердження апелянта про те, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 року у справі 924/159/14 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому відповідач не мав права приймати оскаржувані рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Проте цією статтею не передбачена відмова в державній реєстрації прав з підстави порушення справи про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, згідно ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор зобов'язаний перевірити наявність обтяження щодо нерухомого майна, а не заборони, які існують у його власника.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Курко О. П. Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.